Київ – Розповідати про реальні кроки щодо звільнення українських політв’язнів у Росії замість обнадійливих фраз, що Україна робить усе можливе, вимагають у влади їхні родичі. Разом із громадськими активістами та деякими депутатами Верховної Ради вони оприлюднили відкритого листа до президента Петра Порошенка, міністрів закордонних справ та юстиції, голови СБУ та секретаря Ради нацбезпеки і оборони. Окрім того, зараз триває марафон із написання листів українським ув’язненим до всеросійського дня пам’яті жертв політичних репресій. Правозахисники закликають писати у російські тюрми напряму або через ініціативу «РосУзник», активісти якої стежать за політичними процесами і допомагають зв’язатися із їхніми фігурантами.
Підписанти відкритого листа вимагають призначити конкретну особу або інституцію, яка б відповідала за переговори щодо звільнення українських політв’язнів із російських тюрем, і регулярно звітувала про свою діяльність: у закритому режимі – для родичів, та «в обсязі, що не завадить веденню переговорів» – для громадськості.
Як зазначає один із тих, хто підписався під зверненням, брат фігуранта справи так званих «кримських диверсантів» Євгена Панова Ігор Котелянець, зараз родичі виступають ініціаторами такого спілкування – і не завжди успішно.
«Не можу сказати, що від нас прямо-таки бігають і зачиняють двері, але ми отримуємо інформацію тільки, якщо ми приходимо і вимагаємо цю інформацію, – пояснює чоловік. – Ця інформація рідко виходить за рамки якихось дуже загальних обнадійливих фраз, що «Україна робить усе можливе для звільнення вашого брата», «це дуже складні перемовини» і так далі. Чи є ці перемовини? В якому вони форматі? Хто там бере участь? Жодної інформації про це немає. Що стосується мінських перемовин, то нам кажуть, що Крим взагалі не входить до формату мінських обговорень, тому ми взагалі не можемо про щось таке говорити».
Те, що у Мінську не можуть обговорювати політв’язнів, зокрема, кримських, підтверджує депутат Світлана Заліщук. За її словами, для цього обрали інший – «женевський» – формат.
«У лютому цього року було оголошено, що ми починаємо «женевський формат» за участі Євросоюзу як інституції, а також за участі Сполучених Штатів Америки, але від лютого не було жодного прогресу», – каже політик.
Після апеляційного розгляду у Москві так званої «чеченської справи» Миколи Карпюка та Станіслава Клиха президент України Петро Порошенко доручив МЗС та іншим профільним відомствам «активізувати зусилля для звільнення з російських тюрем усіх громадян України і захисту їхніх прав».
Як зауважила правозахисниця Яна Гончарова, наразі залишається незрозумілою ситуація із людьми, які були затримані в Україні і які теоретично могли би бути обміняними російською стороною на українських політв’язнів. Зокрема, як повідомлялось раніше, українців Геннадія Афанасьєва і Юрія Солошенка обміняли на також українських громадян.
На апеляцію у справі Карпюка і Клиха приїхали іноземні дипломати – Гончарова
Цього тижня у Москві розглядали апеляцію на вирок фігурантам так званої «чеченської справи» Миколі Карпюку та Станіславу Клиху.
За словами координатора проекту «РосУзник» Яни Гончарової, яка їздила на це засідання, процес був відкритим для журналістів, суддя долучив до розгляду всі докази захисту, які відхилив свого часу суд у Чечні, але залишив вирок чинним – це відповідно 22,5 і 20 років ув’язнення.
«Вони (Карпюк і Клих – ред.) були на відеозв’язку із СІЗО Грозного, де вони зараз перебувають. Із ними вдалося поспілкуватись Надії Савченко, яка приїхала взяти участь у процесі, і тітці Клиха Зої Іванівні – вони стали так, щоб їх було видно, бо камера направлена таким чином, що обвинуваченим видно тільки суддів та адвокатів. Преса туди не підходила. Надія Савченко передала найкращі побажання, прохання триматись, «слава Україні», тобто хлопці з нею поспілкувались, вони були дуже раді, що вона їх приїхала підтримати. Тітка Клиха також намагалась його підбадьорити, але їй самій було важко, вона плакала, тому що стан Стаса все ще нестабільний», – розповідає правозахисниця.
На початку засідання преси було не дуже багато, але після перерви, дізнавшись про приїзд Савченко, приїхала «неймовірна кількість камер», але депутат дала всього кілька коментарів, зазначивши, що приїхала підтримати Карпюка і Клиха, пригадує Гончарова. Також, за її словами, на засідання приїхали представники посольств і консульств європейських держав. На думку Яни Гончарової, це – хороший знак, тому що увага з боку світової спільноти може сприяти ймовірному обміну.
Цього тижня у Київ приїжджала російська громадська активістка, учасниця групи Pussy Riot Марія Альохіна. Зараз вона бере участь у виставі «Burning doors» і кампанії на підтримку одного з українських політв’язнів Олега Сенцова, якого утримують у колонії в Якутську.
Ця вистава є частиною кампанії щодо звільнення Сенцова, а також, в принципі, щодо поширення інформації у цій справіМарія Альохіна
«Ми грали у Великій Британії, в Італії, будемо грати в Австралії, дуже сподіваюсь, що ми зіграємо цей спектакль і в Україні. Ця вистава – про протистояння митця і влади, розказана через три історії: мою, Петі Павленського та Олега Сенцова. Відповідно, ця вистава є частиною кампанії щодо звільнення Сенцова, а також, в принципі, щодо поширення інформації у цій справі. Тому що про цю справу на Заході знають досить мало. Із якихось видань про це регулярно пише Guardian, але практично більше ніхто. А про цю справу, мені здається, повинні знати», – зазначила активістка в інтерв’ю «Крим.Реалії» (незабаром повна версія буде на сайті – ред.).
Моніторити дотримання прав ув’язнених у Росії буде фігурант «списку Магнітського» – Гончарова
Тим часом, у самій Росії відбувається серія одиночних пікетів проти затвердженого нового складу ОНК (Громадських спостережних комісій – ред.). За функціями це – російський відповідник українського Національного превентивного механізму проти катувань, оскільки члени комісій мають доступ до місць несвободи і можуть запобігати порушенням прав утримуваних там людей.
«Там дійсно були люди, які працювали ефективно. Наприклад, у московському ОНК – це, зокрема, Зоя Свєтова, Анна Каретникова, які дійсно допомагали. У Челябінську, де зараз перебуває Саша Кольченко, – теж дуже хороші члени ОНК Тетяна і Микола Щурі, які ходили до ув’язнених і мали якийсь плив: вони писали скарги, зустрічались із керівництвом колоній», – зазначає Яна Гончарова.
Однак, за її словами, законодавство не дозволяє цим людям працювати у таких комісіях довше, ніж 8 років – у багатьох із них закінчились повноваження.
Цього разу у списки ОНК пройшли несподівані персоналії, такі як колишній начальник СІЗО «Бутирка», дотичний до справи МагнітськогоЯна Гончарова
«І цього разу у списки ОНК пройшли несподівані персоналії, такі як колишній начальник СІЗО «Бутирка», дотичний до справи Магнітського. Ще раніше говорилося про те, що у структурі ОНК багато людей «системних». Наприклад, щодо Олега Сенцова у Якутії я неодноразово зверталась до голови ОНК Валентини Кирилліної з проханням сходити до нього, спитати щодо листів, але у відповідь я отримувала якісь відписки: усе гаразд, скарг немає. Таких дуже багато. Були пристойні люди, але у цьому скликанні таких майже немає», – каже правозахисниця.
Листи ув’язненим у Криму не доходять ні з України, ні з Росії – Гончарова
Нині триває акція із написання листів до 30 жовтня, всеросійського дня пам’яті жертв політичних репресій.
Правозахисники закликають писати листи у російські тюрми напряму або через ініціативу «РосУзник». За словами Яни Гончарової, яка є одним із координаторів згаданої ініціативи, зараз спостерігається певний спад активності щодо написання листів.
Олегу Сенцову не видають листи взагалі. Ми намагаємось із цим боротисьЯна Гончарова
«Є, звичайно, проблема в тому, що Олегу Сенцову не видають листи взагалі. Ми намагаємось із цим боротись, я писала декілька запитів у колонію в Якутію, писали інші активісти запити, але поки що не отримали жодних відповідей на них. Є проблема з листуванням у Криму, тому що листи туди взагалі не ходять, ні з Росії, ні з України, але зараз ми теж намагаємось вийти з цієї ситуації, знайти якихось активістів у Криму, які б могли нам у цьому допомогти», – зауважує Гончарова.
За словами правозахисниці, листи часто залишаються єдиним способом зв’язку політв’язня із зовнішнім світом, тому активістка закликає писати не тільки тим, хто «на слуху».
«Багато хто забуває, що є, наприклад, Олександр Костенко, який сидить у Кірово-Чепецьку, в якого теж проблеми зі здоров’ям: йому зламали руку під час затримання, не надають медичної допомоги ніякої, і з рукою цією великі проблеми. Є Валентин Вигівський, який теж сидить у Кірово-Чепецьку, але в іншій колонії, він засуджений за шпигунство, і йому теж не пише ніхто. Є Сергій Литвинов, є Олексій Чирній – так, до їхніх персоналій є запитання, але їх теж потрібно підтримувати», – наголошує правозахисниця.
За даними ініціативи #LetMyPeopleGo, зараз у Росї та анексованому Криму перебуває щонайменше 28 українців, затриманих або ув’язнених із політичних мотивів.
Як повідомив нещодавно російський правозахисний центр «Меморіал», кількість політичних в’язнів у Росії загалом за останній рік зросла майже удвічі: у списках організації наразі фігурує понад сотня таких людей.
