(Рубрика «Точка зору»)
Історія зі смертю російського бандита із кличкою «Моторола» та його участі у війні, либонь, є найкращим прикладом усієї безглуздості та ідіотичності російської пропаганди. На основі життя і смерті цієї маріонетки можна наочно вказати на брехню, котру систематично плодять на порожньому місці кремлівські медіа. Це просто хрестоматійний випадок, коли локшина не вішається на вуха, а кидається прямо в обличчя адептів «русского мира», проте вони продовжують називати її Божою росою.
Міф 1 «В Україні триває громадянська війна»
Російські ЗМІ повсякчас промивають мізки своїй аудиторії, називаючи війну в Україні «громадянською». При цьому основними обличчями й «героями» із боку терористів із фейкових республік стають російський полковник Ігор Гіркін (Стрєлков) і «Моторола», котрі свого громадянства взагалі не приховують. Що вже говорити про російських військових чи кураторів проектів «ДНР» і «ЛНР» Олександра Бородая та Марата Баширова.
Міф 2 «Українські військові жорстокі, а їхні противники – зразки гуманності»
Либонь, усі чудово пам’ятають «шедеври» російської телевізії про «розіп’ятого хлопчика», «зґвалтовану на блок-пості бабусю» й хлопчину, котрому буцімто українські вояки зашили в бушлат радіопередавач, аби в нього можна було вцілити самонавідною ракетою. Звісно, жодна із цих «історій» не має нічого спільного із реальністю і є лиш плодом хворої фантазії кремлівських телевізійників.
При цьому медіа окупанта створювали для своїх «зелених чоловічків» образ ввічливих і гуманних. Але інтернет повен відео, де російсько-терористичні війська вдаються до жорстокого поводження не лише з полоненими, а й з покійними українськими військовими.
Сам Арсен Павлов відомий не лише знущаннями над полоненими українцями, а й тим, що «жартома» обстрілював позиції таких ж терористів, як і він сам. Справжній зразок російського гуманізму.
Міф 3 «Моторола» і Ко воюють за православні цінності»
Покійний терорист уславився тим, що на війну приїхав, покинувши напризволяще в Росії дружину та дитину. При цьому, в Донецьку його повінчали із новою пасією. І з цього покійника кремлівські медіа ліплять зразок для наслідування. Якщо справжні цінності «русского мира» та російського православ’я – це зрада дружини та втеча від власної дитини, одруження з іншою, жорстокі вбивства та знущання, віджимання машин та квартир, то безперечно він за це і боровся. Дивно, що путінські ЗМІ ще не розродилися ідеєю про канонізацію цієї жертви соціальних ліфтів фейкової республіки.
Міф 4 «Ні на що нездатна всесильна Україна»
Але найцікавіші історії пов’язані зі смертю бойовика. Кремль і керівництво терористів одразу оголосило, що у смерті «Мотороли» винна українська диверсійна група. При цьому російська пропаганда та придворні «аналітики» Путіна повсякчас заявляють про абсолютне безсилля українських спецслужб. А тут раптом виявляється, що в самому Донецьку не то ультраправа маргінальна організація, не то СБУ начебто знищили розпіареного терориста. Перед самим носом у всіх російських спецслужб.
Міф 5 «Українські спецслужби займаються тероризмом на окупованій території»
З цим ж пов’язаний і наступний міф, буцімто українські спецслужби проводять теракти на окупованій росіянами території. У знищенні купки інших ватажків терористів та в підготовці «теракту» в Криму теж звинувачували Україну. При цьому жодного доказу Росія так і не спромоглася надати. Ба більше, один із лідерів сепаратистських заворушень Євген Жилін помер у Підмосковному ресторані «Ветерок» під час розборок.
Міф 6 «Терористи сприймають фейкові утворення всерйоз»
У мережі нещодавно з’явилися фото «паспорта» псевдодружини «Мотороли». Після цього керівник поліції Донецької області В’ячеслав Аброськін заявив, що бланк паспорта було викрадено під час окупації Слов’янська.
Ця підробка документів чудово свідчить про те, що навіть наближені до керівництва терористичного угрупування люди не сприймають за документи «довідки», видані структурами «бананових республік», а воліють мати українські документи, чи хоча б підробки їх. І це при тому, що публічно вони артикулюють тези про Україну як державу, що не відбулася та воюють із нею. З іншого боку, чудово усвідомлюють безперспективність проектів «ДНР» та «ЛНР» й цілковиту нікчемність писульок, що видаються окупаційною владою.
Після смерті від «Мотороли» залишиться тільки міф. Російська пропаганда ліпитиме із нього неабиякого героя й мученика, хоча це якраз він був одним із тих, хто мучив справжніх героїв. З мертвими бойовиками справа завше простіша, бо не потрібно підлаштовуватись під реалії, а можна вигадувати, що заманеться. Залишилося дочекатися, коли Путін та компанія врешті зрозуміють, що так само менше марудності і проблем, якщо позбутися проектів неіснуючих «ДНР» та «ЛНР», і врешті-решт він забереться з території України.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
