Фільм «Волинь» – якісна ілюстрація негативних польських стереотипів українця – експерти

Варшава – У Польщі відбулася офіційна прем’єра художнього фільму «Волинь», знятого режисером Войцехом Смаржовським. Починаючи з 7 жовтня кінофільм, який розповідає про криваві події 1943 року на Волині демонструється в кінотеатрах країни. Це одна з найдорожчих і найкраще рекламованих польських кінопродукцій останнього часу. Фільм широко рекламується у засобах масової інформації, на вулицях міст та в громадському транспорті. Рецензії та відгуки у польських ЗМІ у переважній більшості позитивні. Рецензенти захоплюються мистецьким рівнем «Волині». Часто вони цитують слова Смаржовського, який говорить про те, що завдання фільму – будувати добросусідські стосунки поляків та українців на правді про трагічну історію. Утім, деякі польські експерти вказують на вади «Волині», які можуть посилити негативний стереотип українця у Польщі й ускладнити взаємини двох народів. Радіо Свобода запитало про враження від фільму чотирьох польських інтелектуалів, які вже подивилися фільм Смаржовського й мають застереження щодо його змісту.

Адам Бальцер, експерт із Центру східних досліджень Варшавського університету, каже, що з мистецької точки зору «Волинь» добре зроблена. Водночас у нього є застереження щодо повноти і об’єктивності історичного минулого, яке показане у фільмі.

«У Польщі нема великої серйозної дискусії на цю тему, в якій йшлося б про слабкі сторони цього фільму. Я написав критичну статтю для видання Dziennik. Gazeta Prawna і під моїм текстом – у коментарях на сайті газети з’явилася хвиля ненависті.

Крім цього, Збіґнєв Парафіяновіч, журналіст, цієї газети написав статтю, в якій натякає на відсутність у моїй оцінці польської патріотичної точки зору й порівнює мене з Володимиром В’ятровичем», – розповідає експерт.

На думку Бальцера, зміст полеміки з його текстом показує, що польська сторона здебільшого не готова до партнерської розмови з українською про події на Волині. «У нас сформувалося догматичне уявлення про Волинь і спроба засумніватися в його істинності відразу спричиняє закиди в непатріотизмі», – вважає він.

Після фільму глядач матиме спотворене уявлення про кровопролиття на Волині – Бальцер

Адам Бальцер наголошує, що у «Волині» нема якихось грандіозних перекручувань історичного минулого, утім, після перегляду фільму, глядач матиме викривлений образ того, що відбулося в 1943-му. «Подивившись «Волинь» пересічний польський глядач матиме враження, що українці, за невеликими винятками, – це натовп диких людей. Тобто він посилить старий польський стереотип українця-різуна і гайдамаки. У фільмі українці представлені як німецькі та радянські колаборанти. Тим часом тема польської колаборації, яка також була, представлена епізодичною роллю одного поліцая, який намагається переконати інших поляків вступати в німецьку поліцію, та ніхто на це не погоджується. А це історична неправда».

Експерт говорить, що йому не подобається ідеалізація УПА, яка має місце в Україні.​

«Я ціную вклад УПА в боротьбу з німцями та СРСР, але в історії УПА є й така темна сторінка, як злочини на Волині. Частину цих злочинів треба визнати геноцидом», – зазначає Бальцер. Та водночас він вважає, що в Польщі образ УПА викривлений. Бальцер пояснює: «Це полягає в тому, що про боротьбу УПА з німцями не говорять. І фільм «Волинь» також оминає цю тему. Тому польський глядач виходитиме з фільму із переконанням, що УПА – це німецькі колаборанти, які ніколи не боролися з німцями».

Крім цього, припускає Бальцер, у польського глядача «Волині» складеться враження, що поляки під час Другої світової зазнали стільки страждань, як євреї, а українці тоді майже не страждали. «А це також неправда. Тобто у фільмі багато недосказаного і півправди. Тож коли я чую, що завдання фільму – змусити українців подивитися правді у вічі, то для мене це непереконливо. Якщо хтось хоче спонукати когось побачити правду, то мусить бути максимально точним, врахувати всі нюанси. А такої точності, попри заяви режисера Смаржовського, у фільмі нема», – твердить Бальцер.

Експерт пояснює таку неточність «Волині» тим, що фільм створювався під впливом об’єднань кресов’ян, людей, предки яких до Другої світвої жили на Волині чи в Східній Галичині.

Бальцер розмірковує: «Це середовища, які переконані, що в Україні поширюється фашизм. Вони ставлять знак рівності між УПА та гітлерівцями. Вони ж говорять тільки і винятково про польські жертви, причому перебільшують їх, натомість не бачать українських жертв. Серед цих людей є такі, які донедавна щиро приятелювали з українськими прихильниками Путіна і Сталіна. Тож виникає питання, чи можна в своїй нелюбові до українців зайти аж так далеко, щоб мати таких друзів? А це люди, які мали прямий вплив на те, щоб фільм «Волинь» зняли».

Адам Бальцер побоюється, що фільм матиме негативний вплив на ставлення поляків до українців, особливо тих, які мешкають у Польщі. Експерт переймається й тим, що фільм виходить на екрани в той час, коли в Україні поляків вважають найбільш дружнім народом. Натомість, зазначає він, у Польщі ставлення до українців дедалі більше погіршується, особливо серед молоді.

Гарно знятий, але зміст – це низка банальностей – Смоленьский

Павел Смоленський, публіцист видання Gazeta Wyborcza розповідає, що польська преса, незалежно від її ідеологічного спрямування, захоплена фільмом. Він говорить: «Навколо цього фільму нечуваний розголос. Нема радіостанції, телебачення чи газети, які б не говорили про «Волинь». Всюди видно плакати, які повідомляють про прем’єру. Цей фільм дуже багато рекламують, він був дорогим, тож тепер він мусить заробити». Смоленський каже, що фахівцям, які займаються польсько-українськими стосунками, необхідно подивитися цей фільм. На думку публіциста, «Волинь» – це яскрава ілюстрація польських уявлень про минуле, а також старих стереотипів українця. Тому перегляд фільму дає багатий матеріал для роздумів про те, як ці стереотипи долати.

Публіцист ділиться враженнями: «Я вважаю, що цей фільм гарно знятий, у ньому якісна музика, натомість історія, яку він розповідає – це суцільні банальності. Причому ці банальності – це віддзеркалення поширених у Польщі «знань» про події на Волині, але знань саме в лапках. Там калька на кальці. І коли хтось говорить, що цей фільм ліквідує якісь білі плями історії – то це маячня, це неправда. Словом, він відображає дотеперішні польські уявлення про те, що відбулося між поляками та українцями в сорокові роки».

На думку Смоленського, фільм Смаржовського може посилити старі польські негативні стереотипи України та українців. Проте, він не думає, що «Волинь» може щось радикально змінити у відносинах двох сусідніх держав. Мовляв, стереотипне уявлення про те, що відбулося на Волині в 1943 році існувало серед поляків і раніше, ще до фільму. «Як на мене, цей фільм – це невикористаний шанс внести у розмову про українців і поляків, про події на Волині щось нове, невідоме і неочевидне», – сказав публіцист.

Фільм не звинувачує в різанині український народ – Стриєк

​Томаш Стриєк, професор-історик, вже багато років досліджує складні польсько-українські стосунки у ХХ столітті. Розповідаючи про свої враження від фільму, він зазначає: «Це кіно, яке відображає наррацію жертв. «Волинь» не є історично-дидактичним фільмом, який представив би різні точки зору. Він знятий за сценарієм, створеним під впливом польських жертв. Та з іншого боку, цей фільм старається показати польську відповідальність за ту ненависть, яку українці мали під час війни до поляків , що врешті спричинило різанину».

За словами Стриєка, головним винуватцем Волинської трагедії у фільмі є націоналізм і націоналістична ідеологія. На думку професора, режисер намагався показати, як дійшло до кровопролиття. Мовляв, міська націоналістична молодь приїжджала у села, агітувала селян у націоналістичному дусі. За словами Стриєка, у фільмі згадано про довоєнну польську політику зверхності щодо українців, а також про геноцид євреїв, під час якого німці, так би мовити, показали, як можна вирішувати національні питання.

«Фільм шукає способу показати польську співвідповідальність за те, що сталося. Та в цілому увага зосереджена на українському націоналізмі, тож фільм не говорить про те, що українці винні як народ. Спектр людської поведінки, представлений у стрічці, дуже широкий. У фіналі є польська помста українцям, також жорстока. Тож мені здається, що ідея цього фільму – вірогідна, хоч не всі елементи представлені у відповідній пропорції», – зазначає Стриєк.

Історик наголошує на тому, що сцена освячення ножів українським священиком у церкві – не підтверджена жодними документами і абсолютно зайва у фільмі. За словами Стриєка, у фільмі недостатньо показана польська помста українцям.

«Якби це робив історик, який знає минуле, то він точніше розставив би акценти, проте найважливіша ідея цього фільму, мені здається, що вона не спрямована проти українців, а проти ідеології, яка може спричинити злочин. Тож у цьому значенні це добрий фільм, знятий добрим режисером», – каже професор.

Водночас Томаш Стриєк не виключає того, що непідготовлений глядач може неадекватно сприйняти ідею «Волині».

«Глядач, який приходить у кіно, щоб підтвердити негативний стереотип українця, може потім покликатися на побачене. Мовляв, українці – це злочинці. Але режисер за це не відповідає, він своїм твором розповідає про події, необхідність діалогу та почуття відповідальності. Втім, як це сприймуть молоді люди, особливо крайніх поглядів, я не знаю. Може бути по-різному», – підсумовує професор.

Українці повинні зняти свою кіновідповідь – Тима

Петро Тима, історик та голова Об’єднання українців у Польщі вважає фільм Смаржовського згустком негативних стереотипних уявлень про польсько-українське минуле.

«Це видно по тому, як зображено УПА і взагалі перебіг конфлікту. Це видно також по тому, скільки часу відведено у фільмі на зображення найбільш жорстоких і брутальних подій. Цей фільм сконструйований за відомою маніпулятивною технологією: «Брехати за допомогою правди», тобто факти подавати так, аби спотворити дійсність», – пояснює український діяч.

Прикладом такого маніпулювання фактами, на думку Тими, є висвітлення причин конфлікту на Волині. За його словами, натяки на те, що довоєнна польська держава кривдила українців з’являються у фільмі під час сцен застілля, за чаркою.

«Натомість сцени насильства вчиненого українцями, зростання ненависті по українському боці намальовані грубими лініями, підкреслені за допомогою найбільш яскравих засобів. У фільмі багато недосказаного, зміщені акценти, нема згадок про явища, які допомагають зрозуміти історичний контекст трагічних подій на Волині», – каже Тима.

На його думку, з мистецької точки зору фільм добре зроблений, він так би мовити б’є по емоціях, але він розминається з історією. Тима звертає увагу на те, що «Волинь» Смаржовського виходить на польські кіноекрани в час, коли у Польщі погіршується ставлення до українців.

«Я вважаю, що кінопродукція такого типу має не лише художній, але й політичний та історичний вимір. Саме тепер у Сеймі розглядають законопроект про кримінальну відповідальність за заперечення «геноциду на Волині». З тіні виходять антиукраїнські середовища, які вдаються до агресивних дій щодо символів українського минулого у Польщі, а то й до фізичної агресії щодо українців», – не без тривоги говорить Петро Тима.

Таким чином, розмірковує діяч, фільм Смаржовського може посилити антиукраїнські настрої у Польщі, адже він, так би мовити, падає на відповідний ґрунт.

«Глядач після перегляду фільму не матиме нагоди порозмовляти з істориком, зрозуміти контекст, зрозуміти, що це тільки художній фільм. Частина глядачів вийде з кіно в стані емоційного шоку й утвердиться у своїх негативних стереотипах щодо всього українського», – вважає голова Об’єднання українців Польщі.

На думку Петра Тими, фільм «Волинь» повинні побачити українські історики, а також ті, хто займається в Україні сучасними відносинами з Польщею. Він пояснює: «Можливо вони зрозуміють, що дотеперішні українські стратегії щодо історичних суперечок з Польщею себе не виправдали. Думка про те, що історію потрібно залишити історикам, натомість всі решта мусять говорити тільки про майбутнє, не спрацювала. Така стратегія не має ніякого відношення до дійсності».

Петро Тима вважає, що українська держава та кіномитці повинні подумати про створення якісного й високобюджетного художнього фільму, який був би відповіддю на «Волинь» Войцеха Смаржовського.