Білорус – бойовик «ЛНР» Іван Яровий, справа якого раніше отримала великий резонанс в білоруських ЗМІ, вже понад місяць перебуває в Білорусі і намагається повернутися до мирного життя.
27-річний Іван Яровий з позивним «Пушкін», який воював на Донбасі на боці проросійських сепаратистів з листопада 2014-го, став відомою особистістю в Білорусі в лютому цього року.
У жовтні 2015 року Іван Яровий був затриманий в Орші. Про затримання «Пушкіна» повідомила газета адміністрації білоруського президента «СБ. Білорусь сьогодні» в статті «Гастарбайтери війни» (номер від 11 лютого 2016 року).
Незабаром Білоруська редакція Радіо Свобода зв'язалася з «Пушкіним» (на той момент він вже перебував в Ростовській області), і він підтвердив факти, викладені в публікації «СБ». Крім того, Яровий розповів, що слідчий ставився до нього «по-людськи»: приносив їжу і сигарети, дозволяв грати в комп'ютерні ігри. За словами Івана, через тиждень його випустили з СІЗО, попередивши про кримінальну відповідальність за найманство, після чого «Пушкін» знову поїхав на війну. «Повернуся, коли в Білорусі почнеться майдан, розганятиму. Я проти всіх ось цих... хто білоруською розмовляє. Нічого хорошого з ними не буде», – сказав він Радіо Свобода в липні, перебуваючи на той момент на фронті.
Історія із затриманням і звільненням Івана Ярового набула великого резонансу в білоруському медіапросторі. Блогер Антон Матолька неодноразово звертався до правоохоронців з метою з'ясувати, чому минулого року ті спочатку затримали, а потім відпустили білоруса – бойовика «ЛНР». Але жоден з правоохоронних органів відповідальності за затримання Івана Ярового на себе так і не взяв.
Тим часом в квітні в Білорусі були ухвалені поправки до Кримінального кодексу, які дозволяють притягнути до відповідальності фактично будь-якого білоруса, якщо той брав участь у військових діях на території іншої країни, незалежно від того, чи отримував він за це гроші чи ні. Тепер за участь у військовому конфлікті білоруський суд зможе покарати на 5 років ув'язнення, а за вербування добровольців – на 10 років.
«Набридло ламати, буду будувати»
У вересні Радіо Свобода дізналося, що Іван Яровий повернувся в Білорусь.
«15 серпня я повісив автомат на цвях, все, – написав бойовик кореспонденту Радіо Свобода в соціальній мережі. – Всіх причин не скажу... Скажу одне: я своє відбув там. Будуть «укри» наступати, повернуся, а зараз мені і тут непогано, собою займуся. Набридло ламати, буду будувати».
Радіо Свобода домовилося з «Пушкіним», що 23 вересня він приїде на інтерв'ю до Мінська. Але далі події розвивалися майже як в детективному сценарії.
Яровий повинен був приїхати на поїзді Орша-Мінськ. Уже в дорозі, приблизно за 2 години до прибуття в столицю, бойовик дзвонив кореспонденту Радіо Свобода з електрички, ще раз домовившись, що журналісти зустрінуть його відразу на платформі станції «Інститут культури». Але в призначений час з поїзда Іван Яровий не вийшов. Протягом доби його місцезнаходження залишалося невідомим.
Наступного дня «Пушкін» повернувся додому, в Кругле, про що Радіо Свобода дізналося від його рідних. Журналісти кілька разів дзвонили на його домашній номер і запрошували Івана Ярового до телефону, але щоразу родичі передавали, що він не хоче розмовляти. На повідомлення «ВКонтакте» він також припинив відповідати.
Що сталося з Іваном Яровим в дорозі з Орші до Мінська, і чому бойовик, який без будь-яких домовленостей погодився на зустріч, раптом перестав виходити на зв'язок, залишається загадкою.
«А я ще питаю: коли ви його відпустите, нам картоплю копати треба»
Незадовго до того, як Іван Яровий повинен був відвідати Мінськ, кореспонденти Радіо Свобода приїжджали до нього за місцем проживання – в місто Кругле.
Будинок Ярового розташований в приватному секторі, на самій околиці Круглого. Живуть дуже скромно.
Самого «Пушкіна» в момент візиту журналістів Радіо Свобода вдома не було. Зате його мати, Наталя Іванівна, прийняла несподіваних гостей дуже привітно.
«Він – нормальна людина, хороший хлопець. Добре вчився. Але потім щось таке трапляється... Після 9-го класу пішов у ПТУ, будівельний коледж. Довчився. За місяць до закінчення училища він поїхав в Росію на заробітки. Потім повернувся і сказав, що піде в вечірню школу... Він же сам не знає, що йому потрібно. Туди він не пішов – заробіток малий, сюди не пішов – заробіток малий. Звідки може бути велика зарплата? Адже немає ні стажу, ні освіти. А потім поїхав на роботу... і опинився на Донбасі», – скаржиться Наталя Іванівна.
Батько Івана – росіянин, мати – білоруска. Народився «Пушкін» в Ростові. Коли Івану було 6 років, мати пішла від його батька, забрала сина і поїхала на батьківщину, в Білорусь.
Всього в Наталії Іванівни є четверо дітей, одна з яких – прийомна. Але проблеми вона має тільки з Іваном: «Ми не знали, що він туди (на Донбас – ред.) збирався. А потім сам подзвонив, повідомив, де він. Сказав, все у нього в порядку. Хвилювалися, звичайно. Все-таки війна. Він, треба визнати, дзвонив. А потім приїхав сюди».
Наталія Іванівна розповідає, що з Донбасу Іван приїжджав додому вже тричі – восени 2015 року (на зворотному шляху був затриманий на залізничному вокзалі в Орші), навесні 2016-го (вже після того, як його історія стала відома ЗМІ) і зараз, в серпні.
З того часу, коли Іван Яровий вперше поїхав на Донбас, в його будинку вже 4 рази відбувалися обшуки. Причому востаннє, каже Наталя Іванівна, обшук відбувся 9 вересня. Її сина потім відвозили до місцевого РВВС, але незабаром відпустили. Як і в попередні рази, правоохоронці нічого не знайшли і нічого не вилучили.
– У мене 4 обшуки було. Я вже так втомилася від них. Я кажу: ви хоч попереджайте. Я хоч чаю приготую, пиріжків напечу.
– А що шукають?
– Зброю, великі суми грошей, наркотики. А я кажу: якщо знайдете, дайте подивитися. Востаннє, коли перед виборами обшук був, вони його забрали в обід, а ввечері повернули. Тобто тут, в Круглому, це було.
– А хто приходить з обшуками?
– Тут і наша міліція була (з Круглого – ред.), і з Могильова люди приїжджали. Я не знаю, хто це був з Могильова конкретно. Хлопці ввічливі, добрі, не хамили. Приїжджали ці хлопці, і вони дуже навіть за нього. Навіть я якось починаю обороти набирати (в сенсі сердитися на сина, лаяти його – ред.), а вони – та ну що ви, припиніть. Жодного поганого слова про них сказати не можу. Кажуть, це наша робота, ви ж розумієте.
А я ще питаю: «Коли ви його відпустите? Нам картоплю копати треба». А вони посміялися: «Тепер відпустимо і ще приїдемо перевірити, чи добре риє». Іван розповідав, що тут наша міліція щось грубо на нього сказала, а вони ще їх приструнили.
– А розпитували про нього? Ви визнавали, що він на війні?
– Так, звичайно. Я, коли перший раз вони приходили, навіть їм його український номер давала, мовляв, можете в нього запитати, чого він туди поїхав. А що я можу сказати?
«Я думаю, сподобався йому цей спосіб життя»
У Круглому живе приблизно 7,5 тисяч осіб. Коли сусідів Ярового вперше під час обшуку запросили понятими, незабаром про бойовий шлях Івана знала вже половина Круглого. Місцеві жителі спокійно відреагували на те, що їхній земляк воював на Донбасі на боці сепаратистів.
«Нічого не говорили (місцеві жителі – ред.). Мовчали. Цікавилися, звичайно. Питали: ну як, правда – не правда? Але не засуджують», – ділиться Наталя Іванівна.
Сама мати ні за одну зі сторін конфлікту на Донбасі на підтримку не висловлюється, говорить, шкода всіх. Найбільше жінку турбує, що її син такий дивний і ніяк не може визначитися в житті, що йому потрібно: «Він же хороший хлопець. Кажу: «Іване, залишся. Десь щось буде». Сьогодні розмовляємо нормально, а завтра він бере і їде. За одну хвилину людина збирається і їде. Без грошей, без усього... Я думаю, сподобався йому цей спосіб життя», – додає вона.
Уже повернувшись в серпні з війни, Іван Яровий влаштувався на роботу в Круглянський ПМК № 266, в одну бригаду з вітчимом. Але не відпрацював там і тижня.
– Тобі Іван щось розповідав про війну? – питають кореспонденти Радіо Свобода в молодшого брата «Пушкіна», ще підлітка.
– Так, трохи. Розповідав, наприклад, що хто не хотів йти стріляти, вони їм щось кололи і ті йшли стріляти, наче зомбі.
– А йому кололи?
– Ну, він говорив, що ні.
– А платили йому на війні?
– Обіцяли 15 тисяч російських рублів зарплати... Кілька разів щось заплатили. Купував собі телефон. Та й все, говорить.
«Не ми»
Після відвідування будинку Ярового журналісти вирішили звернутися в Круглянський РУВС, куди, за словами матері, після останнього обшуку возили «Пушкіна». Але керівництво від спілкування з журналістами відмовилося, порадивши звернутися в обласне управління внутрішніх справ.
«Одне можу вам сказати: ним (Іваном Яровим – ред.) займалися не ми», – неофіційно додав черговий міліціонер, прощаючись з журналістами.
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
