(Рубрика «Точка зору»)
Невинний ув’язнений з кожною годиною, доки його там тримають, злиться все сильніше через відчуття несправедливості. Він кричить і біситься. Винний же з кожною годиною стає все спокійнішим і мовчить. Або плаче. Він же знає, що сидить за діло. Якщо хочете знати, винний хтось, чи ні, немає кращого способу, ніж вести допит до повного його виснаження.
(х/ф «Життя інших»)
Верховенство права – це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом. Верховенство права різко контрастує з ідеєю, що правитель, законодавець може бути вище закону, що було особливістю римського права, радянського права, нацистського права, та деяких інших правових систем.
Події з фільму «Життя інших», цитата з якого взята за епіграф, розгортаються у Східному Берліні в листопаді 1984 року. За п’ять років до свого повалення східно-німецький уряд забезпечує свої домагання на владу нещадною системою контролю і розшуку. Відданий партієць капітан Герд Віслер сподівається піднятися по службових сходах, виконуючи роботу по збору доказів проти драматурга Георга Дрaймана і його подруги – знаменитої театральної актриси Крісти-Марії Зіланд…
Співробітники «Штазі» – чекісти НДР – вміли «зламати» будь-кого, хто потрапить до них на допит. Вони вважали, що захищають закон. Навіть більше – вони вважали, що вони і є закон. Громадяни тоталітарних держав не мають жодних прав, лише обов’язки.
Але який сенс у безправному існуванні? Чи можна насолоджуватись життям, усвідомлюючи, що живеш у неволі? Розуміючи всю нікчемність свого існування? Як на мене, це нестерпно.
Плоди подвійних стандартів західних держав
Права людини були визначені для того, щоб унеможливити виникнення тоталітарних держав. Щоб запобігти повторенню Другої світової війни. Щоб унеможливити зростання нового Гітлера. Проте у тому, що новий світовий порядок демократичні держави створювали разом із одним з винуватців цієї війни – Радянським Союзом, вже відчувався фальш.
Сьогодні ми пожинаємо плоди подвійних стандартів західних держав. Нерозбірливість у «стосунках» із тоталітарними режимами та корупційними чиновниками за принципом «бізнес ес южуал» зробив можливим зростання нової загрози світовій безпеці. Терористичні організації поступово поступаються місцем терористичним державам.
Принцип верховенства права не може мати винятків. А злодії і порушники мають бути покарані. Це має стосуватись як людей, так і держав. «Допит» Росії має тривати до повного її виснаження. Тоді вона ставатиме спокійнішою і мовчазною. І, зрештою, зізнається.
Дмитро Сінченко – координатор Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
