У Китаї сьогодні другий і завершальний день саміту «Групи двадцяти». Як очікується, російський президент Володимир Путін проведе кілька зустрічей з західними лідерами на полях саміту. Одне з питань, яке, можливо, порушить Путін, буде скасування санкцій. Однак і канцлер Німеччини Ангела Меркель, і французький президент Франсуа Олланд вже дали зрозуміти, що санкції не скасують без вирішення української проблеми. До саміту Путін мав зустріч з японським прем’єром Сіндзо Абе, яка стала черговою спробою вирішити питання Курильських островів. Про особливості російських відносин із Японією та країнами Заходу Радіо Свобода розповів дипломат та історик Георгій Кунадзе.
– Від зустрічі російського президента та японського прем’єра чекали прориву? Чому?
– Я думаю, що у кожного свої очікування. Багато людей в Росії мріють, щоб зберігався статус-кво. Мої особисті симпатії на боці тих, хто сподівається на те, що компроміс буде знайдено. Але моя професійна думка полягає в тому, що компроміс в даному випадку знайти неможливо, оскільки ті острови, на які претендує Японія – всі ці острови – це для неї і позиція максимум, і позиція мінімум. Думаю, помиляються ті, хто вважає, що навіть, якщо японцям вдасться хоча б один з цих спірних островів отримати у Росії, це для них буде величезна перемога. А я б сказав, що прем'єр-міністр Японії, який погодиться на такий варіант чи навіть на варіант 2 на 2 – тобто, два – отримати, а два – залишити – він зробить політичне самогубство. Я серед японців людей готових на політичне самогубство не знаю.
Загалом, треба розуміти, що президент Путін надзвичайно обмежений у виборі варіантів. По суті справи, він став заручником тієї політики і тих декларацій, які і він, і представники його адміністрації, роблять уже багато-багато років.
– Очікування російської влади пов'язані із зустрічами «на полях» саміту з лідерами західних країн та пов'язані зі скасуванням санкцій. Наскільки вони виправдані?
Доречне запитання: а що змінилося з того моменту, як санкції були введені? За великим рахунком – нічого. Практично ситуація формально заморожена
– Поки що ми бачимо, що санкції посилюються. Зокрема, американські санкції проти «Газпрому» – це сильний хід і вкрай неприємний для Росії, оскільки, як відомо, «Газпром» – це наше все. Але якщо говорити про очікування, тут доречне запитання: а що змінилося з того моменту, як санкції були введені? За великим рахунком – нічого. Практично ситуація формально заморожена на тому ж рівні.
– Ви маєте на увазі те, що відбувається на сході України?
– Я маю на увазі загалом кризу, яку Росія організувала довкола України. Я не думаю, що тут ми можемо обмежуватися тільки сходом України.
– Є ще й Крим, про який Росія воліє мовчати…
– Так. Але давайте виконаємо Мінські угоди. Ось ви їх виконаєте, і тоді ми подумаємо про скасування санкцій. Як перший крок – це зрозуміло. Оскільки все-таки в Криму не воюють, а на сході України воюють, нехай не в таких масштабах, як раніше, проте воюють, вбивають людей щодня. При цьому Україна, звичайно, в даному випадку є постраждалою стороною.
Але якщо допустити на хвилину, що Мінські угоди виконані, схід України повернуто в правове поле України, то санкції, введені за Крим, нікуди не дінуться
Але якщо допустити на хвилину, що Мінські угоди виконані, схід України повернуто в правове поле України, то санкції, введені за Крим, нікуди не дінуться. Більше того, наступним питанням, зрозуміло, постане врегулювання ситуації в Криму, що російська сторона і особисто президент Путін взагалі виключають. Тож, я не думаю, що тут можливий якийсь прорив. Насправді, найбільша трагедія, якщо говорити про російську зовнішню політику, в тому, що ситуація заведена в багатоступеневий глухий кут.
Зрозуміло, Росія всіляко демонструє, що по Криму її позиція абсолютно залізобетонна. Ніяких компромісів тут бути не може, все вирішено остаточно на віки віків. Але я так не думаю, просто тому що, бачите – ті ж самі Курильські острови. Здавалося б, коли це було!? Проте питання існує.
