Київ – На передовій – смертельна небезпека, але там все зрозуміло: ось ти і твої побратими – а за триста метрів на схід позиції противника. Тут побратими, твоя українська армія тебе прикриють і підтримають, а у Києві ти опиняєшся сам-один серед війська бюрократів, яких здолати значно складніше, ніж «ДНР»/«ЛНР», зазначає колишній айдарівець, а нині волонтер Григорій із позивним «Шістдесят дев’ятий». В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про участь в обороні Донбасу та про поневіряння і проблеми військовослужбовців і добровольців на мирній частині України.
Я прекрасно розумів, що якщо сепаратистів і росіян не зупинити, вони просуватимуться далі вглиб України
– Я воював у батальйоні «Айдар», пішов добровольцем, тому що розумів: українську армію знищували від часу «пізнього СРСР», військовослужбовці без добровольчих формувань навряд чи встоять. Я мешканець Дніпропетровської області і від нас буквально за кілька сотень кілометрів на схід стоять війська Росії і проросійських бойовиків, або ж сепаратистів. І я прекрасно розумів, що якщо сепаратистів і росіян не зупинити, вони просуватимуться далі вглиб України і війна може прийти у наші міста і в наші хати.
– Як склались долі Ваших побратимів?
Багато з нас стали волонтерами, щоб підтримувати тих, хто лишився боронити нас, наші родини і домівки на передовій
– По-різному. Дехто лишився на передовій – в «Айдарі». А оскільки батальйон перейшов в армійське підпорядкування, то хлопців оформили до складу Збройних сил України. Дехто з наших бійців пішли на офіцерські курси і тепер готуються встати до лав Збройних сил як офіцери. Є і ті, хто підписав контракт і перейшов до інших військових підрозділів. А є такі, як я, хто пішов «на дембель» і тепер повернувся на працю, але багато з нас стали волонтерами, щоб підтримувати тих, хто лишився боронити нас, наші родини і наші домівки на передовій.
– Ви у складі «Айдару» воювали на Донбасі, а минулого року повернулись до мирного життя. То яким воно є для Вас, оце мирне життя?
– Мені було складно. По-перше, я звик до того, що поруч зі мною мої побратими, з якими разом ми несли службу, разом лягали спати і разом готували їжу, які були поруч у ті моменти, коли на нас чатували кулі і міни. Мені на мирній частині країни не вистачало цих уже рідних людей. Чимало з цих хлопців загинули, і це вкрай важко прийняти, у декого загибель бойових товаришів змінює психіку, дехто впадає у депресію.
На Донбасі нема громадянського конфлікту, а є збройна агресія Росії проти України
Я «лікував» себе тим, що став допомагати побратимам на передовій. По-друге, у звичному для абсолютної більшості українців житті я спершу почував себе чужим – мав знову звикати до великої кількості людей у цивільному, до гучної музики з барів і ресторанів, тощо. А ще до чималої кількості тих, кого називають «ватниками», бо у них «вата» у головах, і вони не розуміють, що на Сході точиться війна, що на Донбасі нема громадянського конфлікту, а є збройна агресія Росії проти України. По-третє, я раніше не стикався впритул із бюрократами і чиновниками, які за логікою повинні допомагати бійцям, але яких турбує лише особисте збагачення.
– Тобто, Ви потрапили у тенета української бюрократії?
Важко нам усім, тому що досі не розв’язані певні юридичні колізії, тому що працює застаріле законодавство, а якщо навіть маємо нові закони – вони не завжди працюють
– На превеликий жаль, так. Багатьом учасникам АТО притаманне загострене відчуття справедливості, і я, мабуть, належу до цієї більшості. Багато з нас сподівались, що в Україні нарешті розпочались серйозні реформи, що держава нарешті «розвернулась обличчям» до своїх оборонців. Але це не так. І в результаті важко нам усім, тому що досі не розв’язані певні юридичні колізії, тому що працює застаріле законодавство, а якщо навіть маємо нові закони – вони не завжди працюють. Я це називаю «юридичним колапсом»: у законі, на папері, все гарно написано – а в реальному житті ця «юридична краса» не працює.
У підсумку, якщо учасник АТО хоче отримати належні йому за законом соціальні пільги, земельну ділянку – він має буквально це все «відвойовувати», через суди і через бігання по чиновницьких кабінетах. Наприклад: хочете отримати ділянку землі? Будь ласка, але спершу надайте необхідні папери, що у законі прописані, а ще «про всяк випадок» кілька додаткових документів, тощо. У результаті боєць приходить на нібито свою ділянку і бачить, що вона розташована у низині, на болоті, або на ній взагалі паркан стоїть, тому що її передали в оренду, а чиновники «ой, не знали»! Тоді доводиться звертатись до суду, а судам українці не довіряють.
– У 2014 році бійці добровольчих батальйонів, того ж «Айдару», після повернення додому витрачали час на оформлення посвідчення учасника бойових дій, а у Вас цей процес як довго тривав?
Через брак реформ у системі міністерств оборони та соціальної політики ще минулого року дехто з вояків справді місяцями доводив чиновникам, що справді воював за Україну
– Я документи вже оформив, але процес збору необхідних паперів та їхнього підтвердження, ходіння по різних кабінетах у мене зайняли кілька місяців.
А різні історії щодо оформлення своїх документів Вам можуть розповісти не лише вчорашні добровольці – через брак реформ у системі міністерств оборони та соціальної політики ще минулого року дехто з вояків справді місяцями доводив чиновникам, що справді воював за Україну на Сході. Це проблема не лише «Айдару» або добровольчих батальйонів, з нею і бійці регулярних частин ЗСУ стикаються. Тому що це здебільшого проблема «людського фактору», великої кількості розрізнених чиновників у Генеральному штабі, у відповідних міністерствах, тощо. Це бюрократична машина така.
– Яким чином, на Вашу думку, можна здолати цю бюрократичну корумповану систему?
Не варто завуальовувати брак глибинних реформ реформами поверхневими
Насамперед, не варто завуальовувати брак глибинних реформ реформами поверхневими, які не досягають усієї глибини і складності проблем. Тобто, маємо нову патрульну поліцію, але копи працюють здебільшого за старими правилами. Україна пишається тим, що запрацювали антикорупційні установи, такі як Національне антикорупційне бюро і прокуратура, але слідчі і детективи цих установ не мають змоги працювати у повному масштабі, оскільки, по-перше, їх стримують ті ж такі застарілі правила і норми, а по-друге, судова гілка влади досі не люстрована. Тому ми бачимо, як часто після гучних арештів корупціонерів, з демонстрацією награбованих ними скарбів, суд випускає під заставу або під особисте зобов’язання, і справу тихенько закривають.
Маю надію, що якраз такі, як ми, укупі з небайдужими українцями, зрушимо реформи у правильному напрямку
Ми з моїми побратимами дійшли висновку, що замість глибинних реформ насправді відбувається процес перерозподілу сфер впливу у політиці, бізнесі, у різних гілках влади. Тобто, втік президент Віктор Янукович зі своєю командою – українці обрали президентом Петра Порошенка, який привів у владу свою команду, але поки що не змінив систему державного управління. Але при цьому маю надію, що якраз такі, як ми, укупі з небайдужими українцями, зрушимо реформи у правильному напрямку.
