Брюссель – Газпромівський проект «Північний потік-2» за правилами ЄС є незаконним. Він може залишитися без фінансової й політичної підтримки. Це констатують європейські аналітики. Вони роблять такі прогнози на тлі заяви віце-президента США Джо Байдена, що «Північний потік» є для Європи поганою угодою. Аналітики цікавляться: чому газпромівський проект спершу заборонили через невідповідність європейськими законам, а нині намагаються дозволити?
«Егоїстичними» називає голова польської дипломатичної служби Вітольд Ващиковський дії Берліна у відстоюванні виключно своїх інтересів, плануючи з Москвою прокладення другої гілки «Північного потоку». Тим часом віце-президент США Джо Байден, перебуваючи у Стокгольмі, заявив, що будівництво газогону «Північний потік-2» є поганою угодою для Європи. Такий контракт «дозволить Росії дестабілізувати Україну», а об’єднаній Європі необхідно диверсифікувати свої джерела постачання газу. При цьому, «жодна держава не повинна використовувати енергетику як зброю», наголосив Байден, маючи на увазі Росію.
Європейські політологи та експерти, коментуючи ситуацію Радіо Свобода, вказують на те, що цей газпромівський проект не відповідає правилам співдружності. Селін Баю, французький дослідник, редактор аналітичного видання «Regard sur L’Est» («Погляд на Схід»), вважає, що європейська енергетична політика з огляду на анулювання «Південого потоку» виглядає непослідовною, коли йдеться про лобіювання деякими її членами, особливо Берліном, «Північного потоку-2». Вона нагадує європейське правило, яке заблокувало колишній проект газогону дном Чорного моря в обхід України.
Газогін повинен бути наповнюваний із кількох джерел та не належати одному власникуСелін Баю
«Правило говорить, що газогін повинен бути наповнюваний із кількох джерел та не належати одному власнику. Але саме це і є нестерпним для Росії та її «Газпрому». Зрозуміло, що Путін намагається все ж доставляти свій газ, і обійти правила Євросоюзу, який у свою чергу, силується зменшити монополію «Газпрому». Тож чому тепер прокладати другу гілку «Північного потоку», якщо «Південний потік» був анульований з таких самих причин? Не можна блокувати на півдні й водночас, реалізовувати на півночі», – каже експерт.
Втрачається не лише іноземне фінансування, а й політична підтримка газпромівської ініціативи
Професор Європейського університету Санкт-Петербурга Джек Шарплз у брюссельському інтернет-виданні EurActiv пише, що польське Антимонопольне агентство та нещодавнє рішення консорціуму російського «Газпрому» і його партнерів відкликати заявки на створення спільного підприємства сильно вдарили по цьому проекту. Але цим втрачається не лише іноземне фінансування, а й політична підтримка всієї газпромівської ініціативи в країнах-партнерах Росії, зокрема, Німеччині, Австрії, Британії та Нідерландах.
Тим часом в України та східних держав ЄС відкривається все більше можливостей отримувати газ не лише зі сходу, але й із заходу, зокрема, реверсними шляхами. Професор Вільного брюссельського університету, та колишній експерт Єврокомісії із питань енергетики Самюель Фурфарі зокрема, зазначає:
Якщо б Росія перекрила постачання свого газу, країни центру Європи без газу не залишатьсяСамюель Фурфарі
«Десятиліттями російський газ надходив зі сходу на захід. Тепер, за незначних трубних доопрацювань, він може текти із заходу на схід. Без жодних проблем, скажімо, норвезький газ може постачатися до Словаччини чи Угорщини. Якщо б Росія перекрила постачання свого газу, країни центру Європи без газу не залишаться. До того ж, всюди зростає постачання морем зрідженого газу. Гляньте на Бельгію, з 2007 року вона обігрівається виключно скрапленим газом із Катару», – зауважує експерт. Експерти вже не раз звертали увагу на те, що одним із шляхів реалізації стратегії енергетичної незалежності України мало б стати будівництво LNG-терміналу в Одесі. Наочний приклад – Литва, яка завдяки своєму терміналу в Клайпеді, повністю відмовилася від російського газу.
Що ж до планованого «Північного потоку-2», щойно вкотре названого Варшавою «політично обґрунтованим», – то це проект магістрального газопроводу, яким планують доправляти газ із Росії у Німеччину дном Балтійського моря в обхід України. Будівництво двох ниток газопроводу планують завершити у 2019 році. Мажоритарним акціонером компанії, відповідальної за будівництво, є російський «Газпром». Тим часом, ЄС та США наполягають, що будь-які нові інфраструктурні об’єкти у цій сфері, що стосуються Європейської співдружності, мають повністю відповідати Третьому енергетичному пакету ЄС. Україна є однією з основних транзитних держав із найбільшими за обсягом газовими сховищами і потужностями з транспортування газу до Євросоюзу понад 120 мільярдів кубометрів на рік.
