Центр аналізу європейської політики звітує про вплив кампанії дезінформації Росії в країнах Центральної та Східної Європи та пропонує її дослідження на конкретних прикладах у восьми країнах. Серед них і аналіз кампанії російської дезінформації, що направлена проти України.
На думку авторів звіту Пітера Померанцева (Peter Pomerantsev) та Едварда Лукаса (Edward Lucas), Захід із запізненням почав розуміти, що дезінформація є серйозною загрозою для Сполучених Штатів і їхніх європейських союзників, в першу чергу «прифронтових» – Польщі, країн Балтики, Чехії, Словаччини та України, а також для Західної Європи та Північної Америки. За їхніми словами, Росія загострює використання та зловживання інформацією, в той час як ліберальні демократії не в змозі «йти в ногу».
«На відміну від радянської пропаганди, сучасні методи інформаційної війни Росії не полягають у грубому просуванні порядку денного Кремля. Натомість, вони відкалібровані з метою заплутати, запаморочити і відволікти. Росія прагне підірвати суспільну підтримку євроатлантичних цінностей для того, щоб збільшити свою власну відносну потужність», – йдеться у звіті.
Доповідь демонструє, що пропагандистські зусилля Росії в Європі формують важливу частину гібридного підходу до проекції сили. Незважаючи на те, що саме криза в Україні вперше звернула увагу Заходу на значення інформаційної кампанії в Росії, використання дезінформації Кремлем довго передувало цій кризі. Експерти зазначають, що дезінформація стала більш витонченою та інтенсивною, збільшилися її охоплення та вплив. Вони високо оцінюють зусилля Росії в інформаційній війні, та вважають, що й досі така кампанія з дезінформації зустрічає мало ефективного опору.
«Незважаючи на те, що Захід може мати військову та економічну перевагу над Росією, він не має такого ж рівня уваги та контролю. Західні демократії не надають і не будуть надавати ту ж владу над ЗМІ, бізнесом та інтелігенцією, як це робить Росія. У той самий час політики Сполучених Штатів і Європи, яких турбують інші питання, такі як міграція та економічні катаклізми, війни на Близькому Сході, вихід Британії із ЄС і напруженість у відносинах з Китаєм, – рідко оцінюють масштаб і глибину російської загрози. А коли й роблять це, то не знають, як протистояти цьому, тому що вони у значній мірі забули навички і знання, отримані під час Холодної війни.
Загроза
Використання інформаційної війни російським урядом відрізняється від традиційних форм пропаганди, вважають автори. На їхню думку, мета не полягає у тому, щоб переконати або схилити, а – підривати. Замість того, щоб закликати глядачів до дії, така форма подачі інформації прагне відволікти, зачепити та залишити у пасивному стані чи стані параної. Дезінформація Росії поширюється як відкрито (багатомовний RT, Sputnik) так і приховано. Це використання умовно незалежних журналістів, експертів і коментаторів (багато з яких не є легітимними), а також, інтернет-тролів (платних пропагандистів).
Автори описують одну із основних ідей інформаційної війни Росії. Буцімто Сполучені Штати роблять егоїстичну і безжальну ставку на світове панування. А будь-що, що Росія або інша країна може зробити, щоб протистояти цьому – схвалюється і виправдовується. Основи сучасної євроатлантичної безпеки, в тому числі й розширення НАТО за рахунок колишніх комуністичних країн. і підтримку Заходом України – змальовується як лицемірні і несправедливі дії. Країни Центральної і Західної Європи, тобто країни західного Північноатлантичного альянсу, змальовані як істерично русофобські маріонетки США, в яких недобросовісні еліти, що не поділяють інтересів своїх народів.
На думку авторів, такий меседж налаштовується для конкретні держави і варіюється від країни до країни, та включає в себе як місцеві, так і зарубіжні політичні теми.
А далі перераховують приклади. Кремлівські видання звинувачують фінську владу у викраденні дітей в суперечках, що виникають після розпаду фінсько-російських шлюбів. У Швеції поліція безпеки SAPO зазначає, що Росія «наповнила новинну арену нонсенсом», і це є частиною психологічних зусиль війни. У Німеччині – з’явилась пропагандистська кампанія із вигаданим сексуальним насильством з боку мігрантів – історія про дівчинку Лізу. У Великобританії інформаційне агентство Sputnik International звертало увагу на «недоліки» ЄС у перебігу недавньої кампанії з проведення референдуму щодо Євросоюзу. У Польщі – це повідомлення Росії, що Захід підриває національні цінності. Країни Балтії і Україна подані для власного народу як «провальні»: затьмарені корупцією, безладом, еміграцією і бідністю. А при владі там – зловісні еліти західних маріонеток із фашистськими симпатіями. У той же час Росія погрожує Фінляндії Третьою світовою війною, а Швеції «діями у відповідь», якщо якась із країн вступить до НАТО, і попереджає, що Данія стане ядерною мішенню, якщо приєднається до програми протиракетної оборони НАТО. Внутрішні проблеми в одній країні можуть стати темою зовнішньої політики в іншій.
Автори зазначають, що пропаганда Кремля спростовує і відхиляє будь-яку критику поведінки Росії. Всі негативні коментарі про Росію зображуються як вигадані або несправедливі: результат подвійних стандартів, упередження чи особистих інтересів.
Сучасна російська пропаганда вміло направлена, технічно майтесна, а також цинічна і не містить фактів.
Технологічні можливості зробили всі ці тактики легшими, пишуть у звіті. У той час як Радянський Союз спирався на традиційні ЗМІ, сучасна Росія експлуатує анонімність, двозначність, повсюдне поширення і гнучкість інтернету, зокрема соціальних мереж, чого не було за радянських часів. Автори називають три основні елементи зусиль цифрової пропаганди: боти – автоматизовані облікові записи, тролі та фейкові сторінки (сайти або сторінки у соцмережах, які імітують справжні аби заплутати користувачів).
«В цілому, Радянський Союз ніколи не був у змозі впровадити свої власні повідомлення і розповіді у великій кількості основних західних ЗМІ. А тепер Кремль може легко і наполегливо досягати споживачів Заходу, тим самим доносити свої повідомлення напряму», – йдеться у звіті.
«Фабрики тролів» поширюють прокремлівські меседжі в мережі, атакують супротивників Росії та «глушать» конструктивну дискусію. Українські дослідники також виявили російські облікові записи у соціальних мережах, які позиціонують себе як «українські націоналісти», що буцімто ненавидять Росію. Вони піднімаються в обговореннях і спрямовані на нову революції проти нинішнього прозахідного уряду України.
А у таких країнах, як Чехія, Болгарія і Словаччина, з’явились десятки сайтів анонімного походження, що проштовхують суміш із ксенофобських, антиамериканських, антиєвропейських (проти ЄС) поглядів. У Польщі більшість дезінформації цитують і поширюють поляки без будь-яких прямих посилань на Росію. Те, що вони обирають для поширення цей контент (часто не усвідомлюючи, що він має зв’язки з Росією) – є свідченням того, що кампанія дезінформації Російської Федерації може отримати вигоду з місцевої політики.
Від поглинання місцевих акторів, як поширювачів, дії Кремля важче відстежити. Росія стверджує, що використання дезінформації є лише відповіддю на набагато більші можливості Заходу. Це правда, що Захід в цілому має величезні активи, починаючи від мовних компаній, таких як CNN і BBC, і до інформаційних агентств, як Reuters, і до сили індустрії розваг – Голлівуд, музичний бізнес, такі мережі, як YouTube, WhatsApp, Instagram і Twitter. Але вони є автономними і неузгодженими щодо дій в інформаційному просторі. У централізованій системі Росії єдине рішення з Кремля дещо коливається щодо мовників, інформаційних агентств, соціальних ЗМІ, веб-сайтів і окремих журналістів, йдеться у звіті.
На прикладі України
Кілька важливих досліджень про методи російської інформаційної війни в Україні вже були зроблені. Дослідження Пітера Померанцева (Peter Pomerantsev) та Едварда Лукаса (Edward Lucas) ґрунтується на роботі проекту Stopfake.org, що бореться з неправдивою інформацією про події в Україні. Stopfake.org проаналізував, перевірив і розвінчав понад 500 історій із російського телебачення, друкованих та інтернетних ЗМІ, а також соціальних медіа.
В Україні Stopfake.org визначив дві основні сюжетні лінії, які використовує російська дезінформація.
Перша – інтерпретує протести на Євромайдані як державний переворот, в якому за підтримки Заходу «хунта» відібрала владу у законних правителів України. Це грає на вищезазначені загальні розповіді про передбачувану західну, але в основному американську, змову з метою домінувати у світі.
Друга намагається визначити демократичний режим в Україні, що формується, як «фашистський». Ця подвійна розповідь «розвиває хвилювання в країні і сіє ворожнечу серед прошарків українського суспільства та плутає Захід хвилями дезінформації. На цьому тлі російські проксі-сили і таємні війська починають військові наступи, щоб гарантувати, що українська влада виглядає слабкою. На думку авторів, кінцевою метою обох напрямків є психологічна дестабілізація України та висунення переконання в тому, що країна не сформувалась. З цим песимістичним поглядом на країну, Росія прагне знищити як внутрішню, так і міжнародну підтримку українських реформ, які зробили б Київ більш незалежним.
Що ж до аудиторії, намагаючись пов’язати рух за демократію в Україні з фашизмом і антиросійським переворотом, Росія сподівається активізувати свою власну внутрішню аудиторію поза своєю стверджувальною зовнішньою політикою. Так само вона сподівається на радикалізацію потенційних прихильників на сході та півдні України, щоб посилити там свою військову кампанію. І нарешті, Росія сподівається дискредитувати українську владу в очах Європи і НАТО. Крім того, Кремль прагне досягти широкого кола потенційних прихильників. З цієї причини головні розповіді підтримані тактикою, розробленою до цілей з «невеликим апетитом» до складної політики. «Історію людського інтересу», як наприклад, звинувачення Сполучених Штатів у розгортанні вірусу зіка чи інших захворювань, як зброї, щоб атакувати своїх ворогів. Ці історії увіковічують ті ж самі розповіді – що Сполучені Штати прагнуть домінувати над усією земною кулею, і що українська влада – це фашисти, але роблять це так, що це призначено для людей з різними рівнями освіти, а також регіональних аудиторій.
У звіті називають три умови, які особливо корисні в розумінні російської дезінформації в Україні. Однак, вони не є взаємовиключними. Це провокація, «гуманітарна катастрофа» і так звана «русофобія». Автори підсумовують: кампанія дезінформації Кремля, орієнтована на Україну, використовує широкий спектр методів. Вона пристосовує свої повідомлення для різних аудиторій, чи то на сході України чи у Західній Європі. Вона нахабно сіє дезінформацію, але гарантує, що брехня розважальна і емоційно-приваблива і підходить до стратегічної розповіді, з урахуванням того, щоб відповідати упередженням своєї аудиторії, пов’язуючи український націоналізм і німецький фашизм, заохочуючи до антиамериканських та антиєвропейських (проти ЄС) настроїв у Європі. Для того, щоб зробити цей контент привабливим, Росія готова повністю сфабрикувати цілі історії, використовуючи фотографії і відеоматеріали, щоб задовольнити потреби Росії. Повний спектр засобів масової інформації, від кінематографу до новин, ток-шоу, друковані видання і соціальні медіа займаються просуванням російських «офіційних історій».
