Львів – Через активізацію бойових дій на сході України зросла чисельність загиблих і поранених. Майже щодня у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у Львові привозять поранених бійців. Стан здоров’я, за оцінками медиків, у більшості військовослужбовців задовільний, але кількість поранених, яких доправляють із зони конфлікту, вимірюється десятками.
Днями у військовий госпіталь у Львові привезли 28 поранених бійців із Харківського і Дніпровського шпиталів, де їм була надана медична допомога. А до Львова доставили для подальшого лікування та на реабілітацію. У переважної більшості військовослужбовців вогнепальні поранення і бойові травми. Стан військовослужбовців середній і задовільний, розповів головний лікар Військово-медичного клінічного центру Іван Гайда.
Якщо доброволець приходить із бойовим пораненням і ми можемо йому допомогти, то він однозначно лікується у насІван Гайда
«Важких серед них на сьогодні немає. Все, що стосується кардіо-судинної хірургії, нейрохірургії – це все належить до нашого медичного центру. Серед них є багато таких, які отримують профільну медичну допомогу. Координатори вирішують, кого куди направити для лікування. Ми приймаємо всіх учасників АТО, які проходять службу у Збройних силах України. Якщо доброволець приходить із бойовим пораненням і ми можемо йому допомогти, то він однозначно лікується у нас», – каже головний лікар.
Не всі поспішають у шпиталь
24-річний військовослужбовець-контрактник Ярослав – механік-водій бойової машини піхоти. Торік під Щастям він їхав у колоні, яка потрапила під обстріл і отримав травму. Біль весь час терпів, продовжував воювати, повернувшись додому, у військову частину, відчув погіршення стану здоров’я.
Не люблю лікарень, але вже був крайній випадок і мене фактично «взяли за вуха» і сюди відправили з частини
«Наводчик сказав, що я можу вилазити, я виліз, сєпарський танк вистрілив, мене викинуло з БМП, якби я був без бронежилета, то хребет би переламав, добре що виліз, бо згорів би весь екіпаж. Спершу мене направили на лікування, кололи обезболювальним, але мало що допомагало, відправили додому, я підліковувався. Травма залишилась, і це вже на все життя. Хребет болить, ногу тягну. Я не люблю лікарень, але вже був крайній випадок і мене фактично «взяли за вуха» і сюди відправили з частини», – розповів Ярослав.
Вочевидь бійця направлять на спеціальну комісію, щоб визначити, чи придатний він продовжувати контрактну службу. Таких, як Ярослав, які отримали травму, а не «класичне» поранення, і не поспішають звертатись до лікарів, є чимало. Щодня у військовий госпіталь приймають нових пацієнтів на лікування й реабілітацію. Багатьох відправляють на відновлення здоров’я за кордон, зокрема до Угорщини.
«Зараз набирає темпи хірургічна реабілітація, це технологія, яка не дуже розвинена в Україні, технологія реконструктивних, оперативних втручань, це усунення втрачених функцій порушень, які виникають у результаті бойових травм, хірургічним шляхом . За цей рік проведено близько 400 таких оперативних втручань по різних напрямках», – говорить головний хірург військового госпіталю Іван Богдан.
Лікар наголошує, що від надання першої медичної допомоги пораненому бійцеві залежить його подальший стан і лікування. Якщо порівнювати ситуацію із початком бойових дій, то рівень першої медичної допомоги у зоні АТО став значно професійнішим. Тому важливо, щоб у мобільному шпиталі на Донбасі працювали досвідчені лікарі, медсестри й санітари. Тоді менше інфекційних захворювань, вдається зберегти кінцівки. Днями група медиків буде демобілізована, і на сьогодні є потреба у фахових кадрах. Але працювати у зоні бойових дій зголошуються переважно випускники медичних вишів, які не мають досвіду.
Доброзичливість і увага лікують
Волонтер військового госпіталю Світлана Сидоренко розповідає, що майже весь військовий шпиталь заповнений пораненими і травмованими військовослужбовцями. Для бійців потрібна вода, одяг, фрукти, молочні продукти. Саме за цим найчастіше і приходять у маленьку волонтерську кімнатку на прохідній шпиталю військовослужбовці.
«Ліками не займаємось, хіба коли є нагальна потреба у шпиталі, якісь екстра-ліки, тоді нам допомагає Німеччина. Постійно потрібні урідоми для спинальників. Що ми маємо на сьогодні, це футболки, білизну. Фруктів не маємо багато. Те, що приносять люди», – говорить волонтер.
Пацієнти військового госпіталю кажуть, що швидко одужати їм допомагає не лише медична допомога, а увага рідних, друзів, відчуття своєї потрібності. Однак більшість бійців зауважують, що, повернувшись додому чи прибувши на лікування, почуваються некомфортно серед людей на вулицях міст і сіл, які не чули свисту куль, а про ситуацію на Донбасі знають лише з медіа:
– Дев’ять місяців був на війні, у 91-й бригаді. Вчився у Львові, вирішив піти воювати. Але більше туди не піду, бо очікував одне, а побачив інше. Мені не стільки там не сподобалось, як коли приїхав додому, то побачив, що тут нічого не змінилось, що людям байдуже. У мене два тижні був шок, коли я повернувся і зрозумів, що свідомих людей обмаль. Не те, що намарно воював. Є люди, в яких змінилась свідомість, а є такі, що нічого.
– Перше негативне враження від наших людей, коли приходиш додому, а на тебе дивляться, як на людину з іншого світу, не люблю, коли розпитують, що там, скількох убив… Я поїхав захищати свою країну.
– У маршрутці постійно кажуть, що для учасників АТО вже місць немає, виходь. Думаєш, а що маєш на це сказати взагалі?
– А ми такі самі люди, як усі, ми пішли захищати країну. Поки я служив, то у мене дочка народилась, я її лише два рази бачив.
За цей рік у Військово-медичному клінічному центрі західного регіону (у складі якого п’ять госпіталів) стаціонарно пролікували понад дев’ять тисяч осіб, розповів головний лікар Іван Гайда. А мобільний госпіталь зі Львова, за його словами, на Донбасі надав медичну допомогу понад двом тисячам пораненим, травмованим, хворим пацієнтам, а також амбулаторно надано допомогу понад чотирьом тисячам. Із них 25% становлять місцеві мешканці. За час проведення АТО у військовому госпіталі значно покращилась матеріально-технічна база. Велику допомогу надали закордонні клініки й фонди.
