Правозахисники прогнозують зростання у Росії кримінального переслідування за висловлювання в інтернеті

У Росії за два останні роки істотно зросла кількість кримінальних вироків та адміністративних покарань за висловлювання в інтернеті – такими є висновки експертів російського інформаційно-аналітичного центру «Сова», вони містяться в черговій доповіді. При цьому заходи, які застосовуються в рамках антиекстремістського законодавства, ведуть «до подальшого обмеження свободи слова, але не зменшують рівня мови ворожнечі в інтернеті».

За словами експерта «Сови» Наталії Юдіної, розширився також список законодавчих статей, за якими користувачів можуть притягнути до відповідальності за пости в соціальних мережах. Водночас міри покарання посилилися. Наталія Юдіна впевнена, що ухвалення «пакету антитерористичних законів Ярової» призведе до зростання переслідувань за висловлювання в соціальних мережах. Російські опозиціонери мають намір провести 26 липня мітинг проти «антитерористичних» законів, так званого «пакета Ярової». Відповідну заяву в мерію Москви подав соратник Олексія Навального, російський опозиціонер і голова «Товариства захисту інтернету» Леонід Волков.

Про те, за які пости в соціальних мережах можна отримати штраф або тюремний термін, Наталія Юдіна розповіла в інтерв'ю Радіо Свобода.

– По-перше, зростає кількість статей, за якими порушуються кримінальні справи щодо інтернет-користувачів. Крім звичних уже статті 282 про порушення національної ненависті та статті 280 про публічні заклики до екстремізму, стала активніше використовуватися стаття 212-а про заклики до масових заворушень, за якою притягують за публікації із зазначенням місця збору на усілякі акції. Стала частіше застосовуватися стаття 205-а про публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, почала застосовуватися нова стаття – про публічні заклики до порушення територіальної цілісності, і це здебільшого було пов'язано з різноманітними проукраїнськими висловлюваннями. Що характерно, покарання за статтею за тероризм важче, бо воно належить вже до контртерористичного законодавства.

Відповідно, покарання стали жорсткішими. Ми знаємо далеко не все, але навіть з відомої інформації видно, як змінюється ситуація. Раніше вироки щодо позбавлення волі за висловлювання були рідкістю, ми бачили, напевно, один-два сумнівних вироки, де була чисто пропагандистська стаття, без якихось обтяжливих обставин. Найчастіше було комплексне звинувачення, наприклад, стаття 282-а могла поєднуватися зі статтями про насильство, тобто людина одночасно на когось нападала і при цьому щось вигукувала, і їй висувалися два злочини, але по суті вона була засуджена до позбавлення волі за напад. У 2015 році ми несподівано для себе нарахували 16 осіб, які сіли суто за слова. І це дійсно безпрецедентне зростання, на це я хотіла б звернути увагу.

– Дійсно, з якоюсь лякаючою регулярністю з'являються новини не тільки про те, що на когось завели кримінальну справу за висловлювання в інтернеті, але і дали реальний термін. А що було, на Ваш погляд, спусковим гачком для цього валу кримінальних справ за пости в інтернеті?

– Тенденція, що переслідування за висловлювання випереджають переслідування за всіма іншими статтями екстремістського характеру разом узятими, спостерігається досить давно. По-моєму, з 2011 року ми фіксуємо таке зростання числа кримінальних справ за «пропагандистськими» статтями. І це пов'язано, мені здається, не з якимись підступними речами, а з тим, що звітність у нас загальна на всі злочини екстремістської спрямованості. І до їх числа входять як дійсно небезпечні злочини, наприклад, пов'язані з насильством за мотивами ненависті, так і репости в соцмережах. І якщо раніше оперативники не надто розуміли, як працювати з «пропагандистськими» статтями, як збирати докази, то за останні кілька років виробилася рутинна практика і з'ясувалося, що насправді такі злочини розслідувати простіше. Зросла кількість співробітників правоохоронних органів, які користуються, наприклад, соціальною мережею «ВКонтакте», виявилося, що цією мережею користуватися дуже легко, легко шукати різні репости, в яких люди пишуть не найтолерантніші речі. Соціальна мережа «ВКонтакте» хоститься в Росії, можна звернутися до адміністратора мережі, який на першу вимогу співробітника правоохоронних органів зобов'язаний надати дані про власників сторінки.

З «Фейсбуком» працювати складніше, він хоститься в Америці, і треба переконати американських провайдерів, щоб вони якісь відомості прислали, а з російськими соцмережами проблем немає.

– Який відсоток подібних випадків стосується якихось суспільно небезпечних висловлювань, коли дійсно йдеться про затятих націоналістів, расистів, ксенофобів, коли можна сказати, що людина дійсно заслужено отримала свій термін?

– Якщо до 2013 року до кримінальної відповідальності в основному притягувалися дещо випадкові користувачі, то з 2013-2014 року стали активніше переслідувати усіляких праворадикалів. Ймовірно, це пов'язано з їхньою антиурядовою позицією в українському питанні, вони не підтримали війну в Україні і виступили проти держави. Плюс до цього, мабуть, на хвилі криків про українських «фашистів» стали переслідувати і власних, в останні два роки до кримінальної відповідальності за «пропагандистськими» статтями притягнули досить багато відомих праворадикалів, зараз розслідуються нові справи. Але тут інша біда. Цих людей дійсно переслідувати треба було вже давно, але мені здається, що коли йдеться про такі відомі і популярні у своєму середовищі фігури, з особливою ретельністю потрібно вибирати, за що саме їх притягати до відповідальності. Замість цього, на жаль, потрібних людей беруть за перше-ліпше порушення. Скажімо, був гучний вирок відомому праворадикальному персонажу – Максиму Марцинкевичу (Тесаку). Він сів у 2014 році за три відеоролики, і, чесно кажучи, з усієї «багатої творчості» цієї людини відеоролики були обрані далеко не найбільш показові.

– Тобто виходить, що навіть у разі, коли людина переслідується справедливо, очевидна якась халтура правоохоронних органів.

– Так-так-так, саме так, халтура. Є ще відомий персонаж Дмитро Дьомушкін, його притягли до відповідальності за якусь карикатуру, хоча легко було знайти більш серйозні підстави.

– А чи очікуєте Ви зростання переслідування за переписку в інтернеті в зв'язку з ухваленням гучного «пакету законів Ярової»?

– Звичайно! З'являється можливість звітувати вже про боротьбу зі світовим тероризмом, а це дуже просто. Я думаю, що переслідування за всіма цими статтями буде рости і далі.

– Тобто просто інструментів для підвищення звітності побільшає у правоохоронних органів.

– Саме так!

– Ви розробили пам'ятку для дописувачів в інтернеті. Про що в ній ідеться?

– Ця така невелика брошура для пересічних користувачів інтернету, в якій перераховані статті Кримінального та Адміністративного кодексів, за якими людей можуть притягати до відповідальності. І там надаються практичні рекомендації, що варто публікувати, що не варто. Наприклад, зараз існує популярна думка, що переслідують за лайки в соціальних мережах, але це неправда, поки жодного випадку притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності саме за лайк ми, на щастя, не знаємо. Зате нам відомий випадок, коли до адміністративної відповідальності в Пермі притягнули жінку, яка була просто позначена на відео серед інших 30 осіб. Вона навіть особливо не заглибилися, що це за ролик, і просто прийняла позначку. В результаті жінку оштрафували за адміністративною статтею, чомусь вибрали саме її. У мене відчуття, що це така лотерея. Біда такого переслідування в тому, що ні у кого – ні у користувачів соціальних мереж, ні у суспільства, ні у правоохоронців немає виразного розуміння, що ж, власне, має бути заборонено, де ця червона риска, через яку не можна переходити. Просто хапають перших-ліпших людей через перший-ліпший привід, і це питання везіння – виберуть тебе чи не виберуть.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода