Як анексія Криму Росією вплинула на пострадянські країни? Відповідь на це питання тепер можна знайти в об’ємній книзі, яка вийшла цими днями у «Джеймстаунівському фонді». Автори книги, що називається «Євразійське роз’єднання» подружжя експертів – Януша Бугайського та Маргарити Асенової. Разом вони нарахували близько 70 різноманітних методів, які Росія використовує, аби тиснути на сусідні країни й утримувати ті якщо не в покорі, то – страху. Кримський фактор – лише один із них.
Автори книги переконані – усі хто вважають, що Путін воює в Україні, аби лишень залишатися при владі – бачать ситуацію спрощено. Адже очільник Кремля має значно ширшу стратегію.
«Ця стратегія полягає в тому, щоб змагатися із Заходом, встановити широку російську сферу впливу, домінувати над тими країнами, які колись входили до Радянського Союзу і були сателітами Кремля. Ще одна ціль – нейтралізація ЄС, НАТО, й американського впливу, щоби збільшити вплив російський», – каже співавтор книги «Євразійське роз’єднання» Януш Бугайський.
Експерт зазначає: якщо саме під таким кутом подивитися на все, що відбувається: стає зрозумілою політика Росії відносно країн-сусідів.
«Подивіться – було всього кілька років між часом, коли Росія атакувала Грузію, а згодом взялася за Україну. Іншим країнам є над чим подумати – а саме: хто з них буде наступним?», – зазначає він.
Перелік країн, які можуть стати «наступними» достатньо великий, включно з країнами Балтії, Кавказу та Центральної Азії.
«На ці країни здійснюється постійний військовий тиск, тиск на кордонах, обльоти території без дозволу на те. Все робиться, щоби ствердити кремлівську ідею для країн-сусідів, мовляв, ми можемо повернути вас у будь-який момент. Ми можемо зайти в Таллінн маршем за 24 години. При цьому американці вам не допоможуть, німці навіть пальцем не поворухнуть, а Британія вже і так вийшла з ЄС», – пояснює Бугайський.
Та й такий тиск не єдина біда, яка чатує на колишні пострадянські країни. Через тісні зв’язки із російською економікою – санкції накладені на Росію за анексію Криму вплинули й на цілу низку її сусідів. За оцінками експертів, одна тільки білоруська економіка втратила близько 3 мільярдів доларів, через прив’язку до російського рубля постраждав казахстанський – теньге. У Таджикистані скоротився іммігрантський потік до Росії, а з ним і грошові надходження, які він приносив. Тож Україна найбільша, але не єдина жертва Кремля.
«Серед країн, які постраждали дуже сильно – Вірменія, – розповідає Маргарита Асенова. – Вірменська економіка невідривно зв’язана з російською. Крім того, я вважаю, що Вірменія стала заручником конфлікту в Нагірному-Карабаху. Вони окупували 20 відсотків азербайджанської території, але натомість втрачають на усіх фронтах. Вони ізольовані на міжнародному рівні й також опинилися цілком залежними від російської економіки, енергетики, ринків збуту».
Країнам, що колись належали до СРСР і нині доводиться платити надто високу ціну як за старі зв’язки з Москвою, так і за спроби від неї віддалитися. При цьому Путін веде з ними гру, яку Януш Бугайський називає грою з тінями. Світ знає – яка у того ціль, але не розуміє, що ж насправді коїться – наголошує експерт. Він також додає, що на його думку, Путін, залякуючи балтійські країни, насправді намагається відвернути увагу від Чорного моря.
«Якщо темпи мілітаризації там будуть збережені, до 2020 року Росія отримає найсильніший військово-морський флот, ніж усі сусідні країні разом взяті, включно з Туреччиною. Це може перешкодити НАТО прийти на підмогу будь-якій країні в межах Чорного моря. Адже росіяни зможуть перекривати доступ у зону конфлікту», – додає Бугайський.
Висновки експерта невтішні – Україна має бути готовою до війни на півдні країни, який російська влада досі зараховує до свого проекту під назвою «Новоросія». На думку Маргарити Асенової – доля Криму вже й зараз надто не визначена. Про неї навіть не згадували під час Мінських переговорів.
«Україна має почати закликати США зайняти місце в мінській групі, – наполягає Асенова. – І приймати в них активну участь. Це питання не може бути суто європейським, оскільки воно є трансатлантичним. Коли Росія збільшує свою військову присутність у Чорному морі, а конфлікт в Україні продовжується – це робить нестабільним цілий регіон. США мають не лише зайняти місце в цій групі, але також взяти ініціативу у свої руки. Результатом цього може стати рішення, яке призвело б до завершення конфлікту».
Втім, резюмує експерт – при цьому існує ризик, що під час таких переговорів сторонам доведеться піти на компроміси, і Крим може стати одним із них.
