В мистецькому хуторі «Обирок», що на Чернігівщині, вважають, що для здорового повноцінного життя людині необхідні ручна праця, природа та душевний спокій. Про те, як колишні жителі великих міст віднайшли свій рай на землі на покинутому хуторі. Екскурсію відродженим Обирком для Радіо Свобода провів його засновник – режисер, доброволець АТО Леонід Кантер.
Природа і мистецтво – ось секрет здорового гармонійного життя від обирківців. При чому і першого, і другого тут вдосталь. Головне, вважають місцеві, – вміти це відчувати і насолоджуватись життям.
8 років тому успішний директор приватної столичної кіностудії Леонід Кантер, втомившись від брудного повітря та міського стресу, разом з дружиною мігрував на хутір. Говорить, занедбаний та покинутий Обирок полонив своїми надзвичайними краєвидами.
Ми навіть в хату не заходили. Ми купили хату, коли просто вийшли на цей пагорб
«Ми навіть в хату не заходили. Ми купили хату, коли просто вийшли на цей пагорб. Тому що, коли сідає сонце… щовечора ми бачимо неймовірні заходи сонця: і рожеві, і помаранчеві, і половинки сонця, і четвертинки», – розповідає Леонід.
Мистецтво в усіх можливих проявах
З кожним роком приклад Леоніда надихав все більше людей. Тепер у колись пустому Обирку постійними мешканцями заселені 33 хати. Є і спеціальні будиночки-хостели для гостей. А оскільки хутір мистецький – житло відповідне. Є навіть хатка «бандерівської» Баби Яги».
«Книжки тут, звичайно, відповідні – граф Дракула. Це називається «банка патріота». Ви знаєте, що «бандерівці» «їдять немовлят» – і ось це «законсервований такий», – показує начиння будинку Леонід.
Прогулюючись територією хутора, можна також натрапити і на «садок Іллічів».
Видно, як природа легко і безжалісно нищить усе, що люди думали вічне
«Це називається у нас «Сад занепаду імперій». Видно, як природа легко і безжалісно нищить усе, що люди думали вічне», – показує «сад Ленінів» обирківець.
Інфраструктура хутора
Окрім інсталяцій, є в Обирку і власний кінотеатр – «Кіносарай», а також майстерня, лазня, кухня, музична сцена, сторічний будинок і ще багато іншого. І все зроблено руками жителіав та гостей хутора. Для того, щоб все це повноцінно функціонувало, в Обирку існують обов’язкові правила та розклад, які обговорюються та ухвалюються на засіданнях ради хутора в спеціальному місці.
Це – клуб. У цьому приміщенні проходять заняття школи «Зелене плем’я», концерти, виставки, різноманітні майстер класи
«Це – наш центр громадської активності, або по простому – клуб. У цьому самому приміщенні проходять заняття школи «Зелене плем’я», тут же проходять концерти, виставки, різноманітні майстер класи», – розповідає Леонід.
«Якщо не ліньки працювати, гроші непотрібні»
Щороку на території хутора проводяться різноманітні фестивалі. Сюди приїжджають люди з усього світу. Щоб по-справжньому відпочити, говорить Леонід, не обов’язково витрачати тисячі гривень, більше того, гроші взагалі непотрібні.
Ти можеш приїхати взагалі без грошей... І щодня ти будеш тут навчатись чомусь цікавому
«Ти можеш приїхати взагалі без грошей. Якщо тобі не ліньки працювати, ти можеш не дбати взагалі про гроші. Тобі буде, де жити, тобі буде, що їсти, і з радістю всі будуть з тобою спілкуватись. І щодня ти будеш тут навчатись чомусь цікавому», – говорить Леонід.
Головні правила Обирку: сміття – прибери, голодного – нагодуй, сумного – обійми. Планують налагодити мережу мистецьких хуторів для подорожей та обміну досвідом. А також оформити природний заказник, через який вже тривалий час обирківці конфліктують з місцевою сільрадою. Попри позитивні висновки екологів і згоду чернігівських чиновників, депутати відмовляють в оформленні, мовляв, через це селянам не буде, де рубати дрова, збирати ягоди та гриби. Але Леонід здаватися не збирається. Вірить: хутір має велике майбутнє. Чоловік вважає його унікальним мистецьким проектом під назвою «Життя».
