(Рубрика «Точка зору»)
Усі звикли, що теза «обіцянка-цяцянка» – це радше в стилі Кремля, ніж політика Брюсселя. Проте заяви деяких європейських політиків про необхідність відтермінувати візову лібералізацію для України починають насторожувати.
Попри запевнення доповідачки із цього питання в Європарламенті Марії Ґабріел, що впровадження «механізму призупинення» безвізового режиму не має ніяким чином вплинути на лібералізацію для України, заяви деяких європейських чиновників свідчать про те, що в ЄС не всі солідарні з цією тезою, як, наприклад, міністр внутрішніх справ Франції Бернар Казнев.
Політикам із ЄС варто пам’ятати, що вони мають зобов’язання не лише перед своїми виборцями, а й перед іншими країнами. Саме задля кроків назустріч один одному створювалася програма «Східного партнерства», котра мала зблизити Євросоюз із пострадянськими державами.
Як не дивно, Україна таки виконала свої зобов’язання і тепер справа за ЄС. Західні політики мають простягнути руку у відповідь і зробити це якнайшвидше. Цим символічним жестом і має стати запровадження безвізового режиму для України.
Чому це варто зробити якнайшвидше і не затягувати? Чим далі, тим більше підриватиметься довіра українців до ЄС; тим сильніше вітчизняна влада знеохочуватиметься провадити подальші реформи; тим більша ймовірність, що до позитивного рішення взагалі ніколи не дійде.
Відтягування призведе до розчарування в ЄС, громадських активістах, проєвропейських силах, котрі доклали чимало зусиль для позитивного вирішення цього питання.
Така гра на користь Кремля, бо відтермінування підтвердить те, що Путін і компанія, розпалюючи полум’я сирійської війни, стимулюючи збільшення потоку біженців, може впливати на рішення Євросоюзу, крутити Заходом, як йому заманеться. Також це допомога проросійським та євроскептичним силам, котрі заявляють, що Україна для ЄС лише сировинний придаток і ніякого руху назустріч пориванням українців ніколи не буде.
Натомість запровадження безвізового режиму стане визнанням проробленої роботи громадськими активістами та західними політиками-прихильниками євроінтеграції України. Стимулюватиме і владу, і народ продовжувати реформи та рухатися в напрямку підвищення стандартів життя. Врешті припиниться для багатьох принизливий процес поневіряння в консульствах та візових центрах.
Безвізовий режим, а також підписання домовленості про «Відкрите небо», простимулюють прихід на вітчизняний ринок авіаперевезень нових лоукостів, а заодно й можуть вплинути на його демонополізацію.
Зі збільшенням кількості прямих рейсів до України, відповідно, має зрости зацікавлення європейських туристів до вітчизняних атракцій. Стабілізація ситуації на фронті та в економіці мають привернути увагу подорожуючих, адже в Україні багато сприятливих для цього факторів: низький курс національної валюти, смачна кухня, велика кількість цікавих пам’яток історії, природи та архітектури. Найбільшою проблемою, звісно, залишається інфраструктура.
Домашнє завдання для України
Проте питання інфраструктури, за бажанням, можна вирішити. Тому це одне із тих домашніх завдань для української влади, котрі потрібно вирішити.
Україна має також зайнятися митницею. І не лише показовими акціями по боротьбі з корупцією, а й вирішити питання черг на кордонах. Збільшити пропускну здатність, кількість пунктів пропуску, й цим мають перейматися не лише сусіди, а й українська влада. А то безвізовий режим настане для чиновників так само несподівано, як кожного року для комунальних служб приходить зима. Також потрібно врегулювати належним чином питання розмитнення автомобілів і так далі.
Слово за ЄС
ЄС колись вже провадив подібну практику охолодженням стосунків із Україною, коли до влади приходили проєвропейські політики. Це не працює, пора уже зрозуміти. Потрібно показати, що Європа теж відкрита. Діалог – це не два окремі монологи, а коли говорять своє і дослухаються до іншого.
Боятися напливу українських заробітчан безсенсово. Їдуть переважно пасіонарії, вкрай вмотивовані люди, для яких питання віз не є перешкодою.
Відкриті кордони віддаляють Україну від Росії та наблизять до Європи можливо навіть більше, ніж війна.
Українці розраховують, що відповідальність за власні слова та взаємна довіра все ще залишаються загальноєвропейськими цінностями.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конце відображають позицію редакції
