(Рубрика «Точка зору»)
Путін наскільки впевнений у своїй цілковитій безкарності, що не підготував собі шляхів до відступу. Але, як сказав свого часу один мудрий чоловік, велика політика схожа на супермаркет, можеш брати усе, що захочеш, але в кінці доведеться розплатитися за все.
В останні роки Путін робив на міжнародній арені все, що хотів: намагався змінити на користь Москви світовий порядок; незаконно анексував український Крим; затіяв війну та окупував частину Донецької і Луганської областей; пробував «відхопити» південні і східні області України, провокуючи там через агентуру ФСБ та ГРУ безлади і антидержавні виступи проплачених маргінальних сил.
Але «шагренева шкіра» можливостей путінських «геройств» досягла свого критичного мінімуму.
І вже дуже близький той час, коли Росії та самому Путіну доведеться заплатити сповна за всі скоєні злочини.
Звісно, можна дискутувати з приводу того, де має відбутися Міжнародний трибунал над путінізмом, і кого конкретно потрібно буде притягати до кримінальної відповідальності з російської правлячої верхівки, генералів ФСБ та армії, найближчого політичного й бізнесового оточення Путіна за всі їхні злочинні діяння.
Треба виставити Москві повний рахунок за її геополітичну авантюру
Але очевидно одне, не дивлячись на те, де відбуватиметься цей Міжнародний трибунал (в Гаазі чи Нюрнбергзі), докази причетності вищого керівництва Росії до протизаконних і протиправних дій на території України необхідно збирати вже зараз.
Вони маїють бути зібрані у «Чорній книзі путінізму».
Адже неоголошена «гібридна війна», яку веде путінська Росія проти суверенної Української держави (за всіма міжнародними законами), підпадає під визначення «тероризм». І з цього необхідно робити відповідні висновки.
Проте, міжнародне засудження путінізму, це лише одна зі складових «розплати» за усе скоєне режимом «ефесбістів».
Іншою, не менш важливою складовою, є визначення, яку контрибуцію мусить заплатити Росія Україні.
Україна, після того як Росія залишить українські території, повинна отримати контрибуцію за ті людські, територіальні, інфраструктурні, економічні та фінансові збитки, які українці понесли в результаті божевільної політики Путіна.
Необхідно виставити Москві повний рахунок за її геополітичну авантюру.
Також майбутній Міжнародний трибунал над путінізмом має розглянути і позови всіх інших потерпілих від агресії Росії країн – Грузії і Молдови.
При цьому, окремо має бути підготовлений судовий позов до Росії кримськотатарського народу.
Адже окупація Москвою Криму і репресії Кремля щодо кримських татар, дії одного порядку з незаконною депортацією їх у 1944 році.
Необхідно збирати докази для Міжнародного трибуналу над путінізмом
Потрібно створити повний реєстр втрат України внаслідок руйнування на Донбасі житлової і промислової інфраструктури, мінування терористами українських територій, незаконне вивезення з України до Росії обладнання заводів та затоплення колись діючих шахт.
Однак не менш важливим є зобов’язати Росію виплатити грошові компенсації сім’ям загиблих українських воїнів, котрі віддали свої життя, відстоюючи незалежність України.
Та примусити Москву повністю оплатити відбудову зруйнованого проросійськими бойовиками житла українських громадян.
А родинам українських військових, які втратили своїх годувальників під час війни Росії з Україною, Москва має виплачувати пенсії, аж до часу досягнення дітьми повноліття.
Росія повинна профінансувати українській стороні відбудову аеропортів у Донецьку та Луганську, відновлення залізничних станцій, колій, мостів, комунікацій і повністю інфраструктури всіх міст, містечок і сіл, де безпосередньо відбувалися бойові дії, чи які були піддані обстрілам з боку окупованих Росією територій.
Крім того, Москва має виплатити компенсацію за пошкоджені та виведені з ладу кораблі Військово-морських сил Збройних Сил України, котрі базувалися у Севастополі.
А також за майно українських військових частин, що були розташовані в Криму, і яке незаконно потрапило до рук Росії після окупації нею півострова.
Не менш важливим є питання врахування інтересів біженців із зони військового конфлікту та вимушених переселенців. Які мусять отримати повну компенсацію за втрачене майно і житло.
Україні потрібно оперативно сформувати команду професійних юристів і дипломатів, яка б почала збирати необхідні для Міжнародного трибуналу докази, та проводити регулярні консультації з цього питання із західними союзниками.
Власне, певні кроки у цьому напрямку можна зробити вже зараз, не чекаючи вердикту Міжнародного трибуналу.
Мова йде про можливість націоналізації, як відшкодувань за збитки на Донбасі і Криму, майна, фінансових активів та банків, котрі перебувають у власності Росії чи її громадян на території України.
Цей шлях дуже непростий. Хоча можна прогнозувати, що у разі відсторонення Путіна від влади, буде накладено арешт на ту частину золотовалютних резервів Росії, яка перебуває в закордонних банках.
А потім почнеться виплата репарацій за рахунок арештованих коштів за рішеннями Міжнародного трибуналу. Також це стосується тих коштів, які є арештованими вже зараз.
Захоплення чужих земель має вилитися у величезні витрати для держави-агресора
Теоретично Москва має розплатитися з Україною грошима і частиною своєї території.
А оскільки російські території Києву непотрібні, а після падіння путінського режиму може виявитися, що валюти в Росії немає, то нафтою, газом і золотом.
Тим часом, необхідно враховувати той факт, що Захід грає з Путіним чітко дотримуючись міжнародних законів, а керівник Росії грає з ним «у Чапаєва», за своїми, находу придуманими Лавровим і компанією правилами.
Тому вже зараз варто продумати, яким чином Україна зможе отримати від Росії компенсацію за її злочини на своїй території.
Існують різні примусові методи виконання вердикту Міжнародного трибуналу: заморожування рахунків Російської Федерації, Путіна і його оточення за кордоном, арешт та конфіскація їхнього майна в інших країнах, або заборона фінансової активності Росії в західних державах.
Якщо ж говорити про те, які конкретні суми має отримати Україна за рішеннями Міжнародного трибуналу над путінізмом, то тут мова йде про трильйони доларів.
Адже у цьому випадку необхідно приплюсувати і компенсацію за все награбоване Росією за століття колонізації нею України.
Починаючи з культурної спадщини України, яка якимось дивним чином опинилася в Ермітажі та сотнях інших російських музеїв, закінчуючи компенсаціями за Голодомор, насильницьку русифікацію та планомірне винищення української інтелектуальної еліти.
Тільки після цього, а також і повернення з Росії всіх культурних цінностей, котрі вона вивезла з України, можна буде говорити про те, чи має вона право на прощення.
Це потрібно зробити ще й тому, щоб у Москві та інших подібних тоталітарних столицях світу в подальшому зрозуміли, що захоплення силою чужих земель та напади на мирні сусідні країни, у майбутньому виллються у величезні витрати для самої держави-агресора.
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
