Протистояння незадоволених владою полтавців перетворилися у січні-лютому 2014 року на штурм адмінбудівлі, сутички з міліцією та арешти. Одним з організаторів місцевої самооборони був полтавець Роман Чабановський. Програма «Ми Разом», вирішила запитати його про протидії місцевої самооборони «русской весне».
Січень-лютий 2014 року. На площі перед Полтавською обласною адміністрацією – мітинги на підтримку Євромайдану. Мирно вимагали відставки керівництва області. Результатів це не дало, зважилися на штурм.
«Це була площа для віче, тут бочки стояли, де люди грілися під час віче, ми зараз стоїмо на цьому місті. Це центральні двері, через які ми входили, тут були великі барикади, понад три метри, з мішків зі снігом та інших речей, тут шини було викладено. Це був форпост оборони майданівців», – розповідає самооборонівець Роман Чабановський, якого тоді звинуватили у захопленні адмінбудівлі та спробі державного перевороту. На нього одягли електронний браслет.
«Ми чекали судового засідання, піднімаючись з першого поверху на другий, побачили таку картину: двоє слідчих, два брати-близнюки, які вели мою справу, вони стоять і зшивають її прямо на колінах. Реально, голка і білі нитки, і вони її зшивають на колінах буквально за 5 хвилин до суду. Та суддя, яка ухвалювала рішення, і ті слідчі, які вели цю справу, – і досі всі на своїх місцях», – каже він.
Після перемоги Революції гідності підозру зняли, і Роман повернувся до будівлі обласної ради, де вже облаштували штаб самооборони.
До Києва на Майдан привозили дуже багато «тітушок» і велика частина їх їхала з Харкова транзитом через Полтаву, одним з наших завдань було зупиняти ті автобуси
«Обласна держадміністрація стала тим епіцентром, організацією волонтерського руху і протистояння «русской весне», як її тоді називали. Адже неодноразово вкидали інформацію, що до нас їде «Оплот» і російські найманці, які будуть тут, у Полтаві, створювати «Полтавську народну республіку». У Полтаві переважна більшість населення – українці, які розуміють, що у нас є держава, її треба захищати. Коли почалися жорсткі бої у Києві, я був під домашнім арештом, і саме 18 лютого суд повинен був зняти з мене домашній арешт. Ми зібрали 6 чи 7 машин, але на всіх дорогах по всіх трасах стояли люди з автоматами і просто нас не пустили. До Києва на Майдан привозили дуже багато «тітушок» і велика частина їх їхала з Харкова транзитом через Полтаву, одним із наших завдань було зупиняти ті автобуси. 18 лютого, 19-го, 20-го ми вже знали приблизну кількість жертв, а коли почалася війна, ті хлопці, з якими ми всі ті речі робили на Майдані, почали з війни повертатися в закритих трунах – це був найважчий момент... Зараз розумієш, що це були іграшки, порівняно з тим, що почалося після цього».
Та, на думку Романа Чабановського, саме тоді полтавці заблокували у себе «русскую весну».
«Русская весна» не прийшла сюди, бо тут не було ґрунту для неї, вона прийшла туди, де був ґрунт, де була російська мова, де була російська культура і російське телебачення
«У цьому відігравав роль кожен житель Полтави. Він розумів, що сьогодні на цьому мітингу проти «русской весны» він невеликий солдат, на цьому полі бою, який тут усередині. «Русская весна» не прийшла сюди, бо тут не було ґрунту для неї, вона прийшла туди, де був ґрунт, де була російська мова, де була російська культура і російське телебачення», – запевняє чоловік.
Зараз люди налаштовані рішучіше, так Роман Чабановський каже вже як обраний місцевий депутат. Переконаний: можливостей навіть для «повзучого реваншу» проросійських сил у місті немає.
«Народ уже не сприймає Росію як братній народ, він розуміє, що вони сюди прийшли грабувати, вбивати і воювати. Ми маємо таку націю, яка вміє згуртуватися. Ми маємо лідерів нації – це ті самі звичайні волонтери, вояки, звичайні люди, які розуміють, що вони захищають свою землю. Якщо в нас є такі лідери нації, то ми зможемо протистояти агресії».
