Київ – У київському «Мистецькому арсеналі» презентували мультимедійну виставку «Тіні забутих предків», яка є, за словами організаторів, «хімічним аналізом» стрічки Сергія Параджанова. Робота над проектом тривала майже рік. В експозиції представлені детальні реконструкції окремих сцен, оригінальний реквізит, показано, що надихало режисера, а також відтворений політичний контекст того часу. Автори виставки кажуть: «Тіні забутих предків» стали канонізованою класикою, і потрібен новий погляд, щоб зрозуміти, наскільки важливим є цей твір.
Ідея виставки «Тіні забутих предків» виникла в кінокритика Андрія Алферова та директора Центру Довженка Івана Козленка. Побачивши в паризькій «Сінематеці» експозицію, присвячену фільмам італійського режисера Мікеланджело Антоніоні, вони вирішили зробити подібну виставку до ювілею фільму Сергія Параджанова. Одна з цілей цього – позбавитися етноцентричного погляду на стрічку, каже Іван Козленко.
Ми захотіли переосмислити досвід творення фільму Параджанова. У цьому існує жорстка потреба в силу канонізації фільмуІван Козленко
«У «Сінематеці» цікаво працювали з матеріалом. Ми побачили не просто кіно й документи, ми зрозуміли, що надихало Антоніоні, як він працював із кольором, зокрема. Ми захотіли переосмислити досвід творення фільму Параджанова. У цьому існує жорстка потреба в силу канонізації фільму. Ми догматизували й тим самим – зробили його звичайним, тепер важко розгледіти, чому це кіно таке особливе. Концептуальне завдання цієї виставки – відкинути усі політичні й ідеологічні нашарування. Також ми прагнули деперсоналізувати фільм. Бо «Тіні забутих предків» асоціюють здебільшого лише з Параджановим. Однак це було рівнозначне співавторство різних людей, багато з який нині забуті», – розповідає він.
Окрім того, попри все, фільм «Тіні забутих предків» лишається не до кінця дослідженим, додає Андрій Алферов. «Ми погано вміємо фарбувати паркани в жовто-блакитний колір і руйнувати пам’ятники Леніну, але вирішили, що не можемо пройти повз такий важливий твір. Ми показуємо «хімічний аналіз» цього фільму, а з ним і його живучість», – каже він.
«Усі фрази Параджанова, висловлені навіть у близькому колі, задокументовані»
Експозиція намагається передати відчуття часу й місця, де знімався фільм, розповідає куратор виставки Павло Гудімов. Одна зі зал повністю присвячена червоному кольору – одному з найважливіших кольорів у фільмі Параджанова. В іншій можна переглянути «препаровану» сцену вінчання з «Тіней забутих предків». Там само виставлене оригінальне ярмо, яке надягали на героїв. Значна частина експозиції присвячена етнографії в творчості Параджанова. Це музейні артефакти, серед яких – гуцульські кахлі, дерев’яна скульптура тощо. А художник Антон Логов виставив у «Мистецькому арсеналі» інсталяцію з розібраної гуцульської хати, яку придбав у Карпатах.
У «найжорстокішій» залі, за словами Павла Гудімова, представлений політичний контекст та хронологія подій початку 60-х років – зокрема, зміна влади і посилення тиску з її боку. Також тут представлені копії документів, що ще кілька років тому були засекречені, – наприклад, про акцію протесту під час прем’єри фільму у 1965 році.
Розсекретили документ про прем’єру, де чітко прописано, мовою кадебешників: хто вставав, яка роль Стуса, ЧорноволаПавло Гудімов
«У 2013 році гриф «Секретно» був знятий. Ми покажемо фотокопії деяких документів, які підтверджують усі розповіді учасників процесу про те, що «стукачі» були на кожному кроці. Усі фрази Параджанова, висловлені навіть у близькому колі, задокументовані. Також розсекретили документ про прем’єру, де чітко прописано, мовою кадебешників: хто вставав, яка роль Стуса, Чорновола. На Стуса є окрема доповідна», – розповідає Гудімов.
В експозиції «Тіней забутих предків» також – роботи сучасних художників. Окрім того, для виставки спеціально підготували комікс про легенди, пов’язані з фільмом.
Виставка «Тіні забутих предків» триватиме до 10 квітня. Паралельно в «Мистецькому арсеналі» триватиме освітня програма, відбудуться екскурсії, перформанси та зустрічі з учасниками зйомок фільму.
