Київський Національний художній музей презентував виставку «Ідентичність. За завісою неозначеності». В ній взяли участь понад 30 художників з України та Північно-Балтійських країн. Вони розмірковують про те, якими себе бачать мешканці різних частин Європи, як вони переосмислюють радянське минуле і як міграційна криза змінює самоусвідомлення західних країн. Спеціально для цього проекту музей повністю прибрав постійну експозицію другого поверху.
НХМУ презентував виставку про ідентичність: східну, західну й пострадянську (фотогалерея)
1
Маттс Лейдерстам, «Невідомий художник». Художник вибрав чотири анонімні твори з спецфонду НХМУ, щоб «повернути живописний твір до місця його народження». Робота виставлена зворотною стороною до глядача.
2
Маттс Лейдерстам, «Невідомий художник». Художник вибрав чотири анонімні твори з спецфонду НХМУ, щоб «повернути живописний твір до місця його народження». Робота виставлена зворотною стороною до глядача і відображається в дзеркалі.
3
Фло Касеару, «Бунт». Зменшені залізні копії паперових літачків під склом – частина більшої інсталяції, у центрі якої – відео, що зображує ремонтні роботи в будинку, де живе художниця. Будівельники знімали залізні пластини з даху й згортали подібно до паперових літачків. Для Касеару ця фігура стала символом мілітаризації сучасних взаємин між країнами, зокрема, між Заходом і Росією.
4
«Відкрита група», «Ті самі місця». Експозиція документує подорож місцями з об’єктами Закарпатської спілки художників радянської України. Учасники «Відкритої групи» вирішили подивитися, як зараз виглядають проекти радянського ужгородського Художфонду. Проект задумали ще до ухвалення «декомунізаційних» законів, і художники кажуть: більшість робіт зникла й без владних директив.
5
«Відкрита група», «Ті самі місця». Експозиція документує подорож місцями з об’єктами Закарпатської спілки художників радянської України. Учасники «Відкритої групи» вирішили подивитися, як зараз виглядають проекти радянського ужгородського Художфонду. Проект задумали ще до ухвалення «декомунізаційних» законів, і художники кажуть: більшість робіт зникла й без владних директив.
6
Біта Разаві, «Спостереження за мешканцями утопії». Художниця емігрувала до Фінляндії з Ірану. На світлинах – інтер’єри квартир у Гельсінкі, де Разаві працювала прибиральницею. Практично в усіх помешканнях вона зустрічала одні й ті самі предмети.
7
Біта Разаві, «Спостереження за мешканцями утопії». Художниця емігрувала до Фінляндії з Ірану. На світлинах – інтер’єри квартир у Гельсінкі, де Разаві працювала прибиральницею. Практично в усіх помешканнях вона зустрічала одні й ті самі предмети.
8
Калле Хамм, Дзаміль Камангер, «Сад незадокументованих». Художники представили 14 рослин, які таємно перевезли з-за кордону в Фінляндію. Згідно з законодавством ЄС, на його територію дозволено шамозити не більше 20 одиниць зрізаних квітів, а решта мають мати відповідну документацію до ввезення. Автори, один із яких походить з Ірану, використовують рослини, як метафору біженців.
9
Меріч Алґюн Рінґборґ, «Скорочена збірка заявок на візи». Це – книга в твердій обкладинці, подібна до енциклопедії, де зібрані усі на світі заявки на візи. Художник, який походить з Туреччини й живе в Швеції, критикує бюрократичний «демократичний світ» та його вдавану відкритість.
10
Арнас Анскайтіс, «Мандрівник». Розворот «Енциклопедії, або Систематичного словника наук, мистецтв та ремесел». У цьому розділі зазначається, що «мандрівником є той, хто мандрує з різних причин та інколи пише про свої мандри, але саме тому оповіді мандрівників не є вірогідними».
