«Вона дуже хоче жити» – російський правозахисник, який відвідав Савченко

Надія Савченко вже п'ятий день тримає сухе голодування у СІЗО Новочеркаська Ростовської області Росії. 8 березня Надію відвідали українські консули, які повідомили, що видимого погіршення здоров'я Савченко немає, а члени російської Громадсько-спостережної комісії, які також відвідали її напередодні, охарактеризували стан Савченко як задовільний. Крім того, українським дипломатам вдалося домогтися від російської влади обіцянки, що українські медики зможуть потрапити до Савченко 9 березня. Надія Савченко відмовилася приймати їжу і рідину 3 березня, коли після дебатів сторін суддя Донецького міського суду Росії Леонід Степаненко різко перервав засідання, відклавши останнє слово української військовослужбовця на 9 березня. Савченко висунула лише одну вимогу: негайно повернути її до України.

За п'ять минулих днів Савченко в СІЗО Новочеркаська відвідали адвокати, чиновники російської Федеральної служби виконання покарань, члени Громадської спостережної комісії Росії у Ростовській області, священик, українські консули. Вони намагалися умовити військовослужбовця припинити голодування. За словами заступника голови Громадської спостережної комісії у Ростовській області Юрія Блохіна, Савченко виглядала бадьоро і навіть жартувала:

– Я говорив з нею про юридичні аспекти: про те, що всі процеси щодо її обміну або помилування можливі тільки після вступу вироку в законну силу. На неї це, природно, не справило впливу: вона все це знає, але не довіряє цій системі. Надія почала розмову з жартів, коли побачила священика, запитала: «Не відспівувати ви мене прийшли? Ще рано». Вона була дуже товариська, із задоволенням поспілкувалася зі священиком, з нами. Подарувала картинку для матері священика. Була бадьорою і оптимістичною.

– Але як медики в СІЗО оцінюють її стан? Які з нею проводять процедури?

– Є висновок медиків про те, що її стан задовільний, вона важить 69 кілограмів, тиск в нормі. Поки, слава Богу, серйозних змін, які позначилися б на стані здоров'я, не відбулося. Головний посил Надії був у тому, що вона не збирається вмирати. Священикові вона сказала, що вона не самогубець. Вона дуже хоче жити. Але вона показує, що все в руках суду, і хоче прискорити винесення вироку.

– Ви намагалися відрадити Надію від сухого голодування. Що вона вам на це відповідала, як доводила свою позицію?

– У різних колег була різна тактика розмови з нею. Але з усіх бесід стало ясно: вона дуже хоче жити. Ми намагалися переконати її в тому, що дуже багато людей стежать за її долею, що вона відповідальна за них, в тому числі, і за людей в Росії, для яких вона стала символом, які стурбовані її станом здоров'я. І заради них вона повинна бути здоровою і вижити. Вона погоджувалася з цим, але ми не можемо сказати, яке рішення вона прийме. Більш того, ми підкреслювали, що це її рішення, але просили її враховувати і ці моменти. Буде дуже прикро, якщо вона не збереже здоров'я. Вона сказала, що розуміє, скільком людям зобов'язана, і дає собі звіт, що стільки людей про неї говорять і пам'ятають.

9 березня, в день, коли Надія Савченко, нарешті, повинна виступити в Донецькому міському суді з останнім словом, акції на підтримку українського військовослужбовця пройдуть по всьому світу. За словами адвоката Савченко Марка Фейгіна, ця ініціатива повинна в черговий раз нагадати людям про справу Надії Савченко. Захисники підсудної планували приурочити акцію до дня оголошення вироку, однак в умовах сухого голодування Надії було вирішено проводити її зараз. Захист Надії Савченко висловлював побоювання, що за вихідні і святкові дні українка може просто померти в СІЗО:

– Всі ці дні захист в моїй особі і в особі Миколи Полозова робив неймовірні зусилля, щоб Савченко відвідували, – говорить Марк Фейгін. – Почали ми з того, що звернулися в приймальню до омбудсмена (Росії – ред.) Памфілової, щоб хоч хтось, хто має на це право, відвідав Надію Савченко у вихідні та святкові дні. Результатом цього стали перші відвідини уповноваженого з прав людини у Ростовській області якогось Харківського. Після цього у неї були представник главку Федеральної служби виконання покарань у Ростовській області, наглядовий прокурор, у неї була комісія Громадської спостережної комісії в Ростовській області, був православний священик, українські консули Ковтун і Москаленко, які зараз займаються тим, щоб до неї пропустили лікарів. Те, що відбувалося, – це зовсім не природний процес. Безумовно, його треба було підштовхувати, провокувати, що ми і робили. Це було необхідно, щоб не залишити Савченко в ці дні одну.

Але наскільки всі ці люди можуть адекватно оцінити її стан? Повноцінно оцінити її стан можуть тільки медики, які візьмуть кров, сечу, якої немає, тому що вона не п'є воду, замірять тиск, зроблять УЗД. Ось вони можуть сказати твердо, що її стан такий-то, тиск падає так-то, цукор в крові такий-то. Решта оцінок – це просто погляд. Той же Олександр Петрович Ковтун подзвонив і сказав, що так, видно, що вона дуже сильно змарніла, але не можна сказати, що її стан зовсім вже незадовільний і на межі. Вона сама налаштована на те, щоб дотягнути до середи, щоб виступити з останнім словом на засіданні суду, якщо її туди етапують, а це велика відстань – від Новочеркаська до Донецька, 160 км. Якщо це станеться, у нас, у адвокатів, теж буде можливість ще раз переконати Надію припинити голодування.

Всі, хто вервечкою пройшов до неї, також просили її про це. Цього голодування бояться і співробітники установ Федеральної служби виконання покарань, тому що цей процес створює навіть для бюрократів великі труднощі і великі проблеми. Я розраховую, що вона не тільки не залишиться одна, але цей запущений механізм ще й посприяє більш зваженому та раціональному рішенню суду і тих, хто стоїть за ним, при винесенні вироку.

– Якщо говорити про позицію Надії. Прослизають слова, що вона намагається таким чином прискорити винесення вироку, що вона хоче тепер сама обирати, за яких умов її звільнять, чи буде це помилування або раптом виправдання, що вона проти обміну. Як би Ви сформулювали її позицію? І як, на ваш погляд, все може статися в реальності?

– Вимога її голодування – це її звільнення, саме звільнення і відправлення додому. Вона дійсно говорить про те, що вона не предмет торгу, і усвідомлює, що, попри те, що її невинність, на думку захисту, була цілком доведена в суді, виправдальний вирок у нинішній системі неможливий. Це означає, що суд і сама система розпишуться у своїй поразці, чого дозволити собі, перш за все, Кремль, який стоїть за цим судом, не може.

Тому Савченко дійсно перебуває в уявленні про те, що, якщо швидко пробігти всі процесуальні процедури, то вона швидше буде вдома. На мій погляд, це не так. Це не залежить від швидкості процедури, це залежить від повсюдного глобального тиску на владу Росії, щоб вона вирішила цю проблему, неважливо, яким шляхом: чи буде це помилування, або ж відправлення відбувати покарання Савченко після вироку до Києва.

Насправді, Надія Савченко, незважаючи на всі свої заяви, готова будь-яким способом опинитися вдома. Це її гаряче бажання. При всій її категоричності і різкості, якщо буде запропонований варіант, при якому вона відправиться додому, шляхом чи умовного обміну (бо це буде не прямий обмін, Александрова і Єрофєєва як передбачуваних учасників цього обміну не мінятимуть на Савченко, просто відбудеться дзеркальна процедура – їх відправлять відбувати покарання в Росію, а Савченко – в Україну), або якось інакше, я думаю, Савченко погодиться. Ми як сторона захисту спробуємо її в цьому переконати, бо інакше – це доля Сенцова, який поїхав уже до Якутська відбувати 20-річний термін.

– Що можна очікувати від засідання 9 березня? Я так розумію, це буде останнє слово, якщо Надія буде в змозі його промовляти? Чи може в цей день бути вирок?

– Ні, це абсолютно виключено. Суд після останнього слова піде в дорадчу кімнату для винесення вироку. Але перед цим він зобов'язаний назвати дату, коли вирок буде оголошено. Чисто теоретично він може зайти на 1 хвилину в дорадчу кімнату і тут же вийти оголошувати вирок. Але це буде абсолютно неймовірно! Там 40 томів справи, майже 7 місяців ішов суд, 50 свідків з боку звинувачення і десятка півтора з боку захисту, не кажучи вже про документи... Мотивувальна частина вироку, а суд зобов'язаний дати оцінку доказам, представленим сторонами, ну, слухайте, – повинна бути 100-200 аркушів! Такий текст не можна написати за хвилину, за годину або за день. Це ж не белетристика, це повноцінний юридичний документ, який формально має бути представлений, тому я вважаю, що мова може йти про 2-3 тижні. Хоча, звичайно, я вже нічому не здивуюся...

– 9 березня по всьому світу пройдуть акції на підтримку Надії. Що це буде?

– Я вже втретє оголошую заклик вийти на цей Global day #FreeSavchenko. Я планував це зробити в день вироку, але через сухе голодування чекати довше не можна було. Ця акція повинна в черговий раз привернути увагу.

Давайте говорити чесно: цей процес іде вже майже 2 роки. Про Савченко вперше дізналися в Росії 9 липня 2014 року, зараз березень 2016 року... Людям просто дуже важко фокусуватися на одному кейсі, на одній справі протягом такого часу. Тому акумулювання цього протесту зайвий раз дає привід, щоб інформаційно висвітлити те, що відбуватиметься в Донецьку. Адже невипадково цей процес не проводився в Москві, а був загнаний в Донецьк – рівно для того, щоб якомога менше уваги було прикуто до процесу. Крім того, ця справа стала символом, і, можливо, від того, як воно вирішиться, буде залежати доля мінських угод, війни на Донбасі, і, взагалі, можливо, доля взаємин України з Росією.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода