Харків – Політиків, причетних до спроб розколу України під час сепаратистських з’їздів та мітингів, потрібно було виключити з політичного процесу України. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив харківський громадський діяч, політик, колишній голова обласної державної адміністрації Ігор Балута. Він керував областю з 4 березня 2014 року до 3 лютого 2015 року. У цей час Харківщині довелось пережити захоплення державних установ проросійськими активістами та так званими «туристами з Росії», масові мітинги під російськими прапорами, напади на проукраїнських активістів та на організації, деморалізацію силових органів, незахищений українсько-російський кордон, замах на життя міського голови Геннадія Кернеса, початок війни на Донбасі, терористичні акти, організовані російськими угрупуваннями тощо. Цей період називають «русская весна», яка була замислена і згенерована кремлівськими політичними технологами з однією метою – Харків мав стати «російською фортецею», тим самим ставши першим транзитним регіоном через Донбас на шляху до анексованого Росією Криму.
Натомість після кількамісячних потрясінь у Харкові влада і громадськість змогли відновити спокій. Зусиллями патріотичних громадських проукраїнських активістів біля пам’ятника Леніну були припинені сепаратистські мітинги, на вулицях з’явилася державна символіка, оговталися правоохоронні органи, люди почали організовуватися у волонтерські рухи заради підтримки українських добровольців, бійців армії та переселенців, що приїхали до Харкова, тікаючи з захоплених сепаратистами Слов’янська, Артемівська, Краматорська та інших міст Донецької та Луганської областей. В другу річницю початку активної фази «русской весны» в Харкові Радіо Свобода зустрілося з Ігорем Балутою, якого терміново 4 березня 2014 року призначили головою Харківської обласної державної адміністрації, оскільки існувала велика загроза створення «ХНР» та втрати контролю над Харковом українською владою. Ігор Балута прийшов до розбитої після штурму першого березня проросійськими сепаратистами обладміністрації. Перед ним стояло завдання – покінчити назавжди з сепаратизмом у Харківській області. Нині через два роки після Євромайдану та «русской весны» в обласній прокуратурі Балуті вирішили пригадати фінансову діяльність за часів його керування областю в 2014 році, відкривши кримінальні провадження.
В обласній прокуратурі Харкова Радіо Свобода повідомили, що Ігор Балута не проходить ані як свідок, ані як підозрюваний у жодному кримінальному провадженні.
Я як свідок залучений за відкритими кримінальними провадженнями: їх п’ять, і чотири з них стосуються не мого періоду, а періоду Михайла Марковича Добкіна. Це стосується лісових угідь землі, передачі державного майна, це період переважно 2012-2013 років
– Я як свідок залучений за відкритими кримінальними провадженнями: їх п’ять, і чотири з них стосуються не мого періоду, а періоду Михайла Марковича Добкіна. Не знаю, чи допитували його з тих питань, чи ні. Це стосується лісових угідь землі, передачі державного майна, це період переважно 2012-2013 років.
Що ж до моєї роботи, справа стосується 2014 року – це використання коштів фондом, який був створений при обласній державній адміністрації
Що ж до моєї роботи, справа стосується 2014 року – це використання коштів фондом, який був створений при обласній державній адміністрації. Йдеться про суму, боюся помилитися, 2 мільйони 340 тисяч гривень, себто, як ми використовували ці гроші.
В обласній прокуратурі претензії полягають у тому, що була безтендерна закупка
Також у слідчих є претензія щодо проживання військовослужбовців та спецпідрозділів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України в готелі «Дружба»
Створений благодійний фонд при Харківській ОДА за кілька тижнів зібрав більш ніж мільйон гривень. А спеціальна нами створена обласна комісія розподіляла кошти
В обласній прокуратурі претензії полягають у тому, що була безтендерна закупка, в якомусь випадку на 104 тисячі, а вони вважають, що це державні кошти, бюджетні. Але це зовсім не так, це гроші благодійного фонду. Туди перераховували частину зарплат держслужбовці, просто люди і підприємства міста Харкова. Також у слідчих є претензія щодо проживання військовослужбовців та спецпідрозділів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України в готелі «Дружба». Пригадайте події березня-квітня 2014 року. В Харкові була загроза створення «ХНР»: «русская весна», протистояння на площі Свободи, захоплення будівель державних органів влади, заповнення міст російськими «гастролерами» для розхитування ситуації тощо. На той час зона проведення АТО в притул підійшла до області, більше того, частина Харківщини була визнаною територією АТО. Через Харків транзитом в зону бойових дій йшли техніка, військові підрозділи. На території області базувалися підрозділи, що оберігали законність і державний кордон. Постійні переміщення військових з місць дислокації до місць несення служби потребували фінансування, яке від держави постійно запізнювалося. Виникла проблема з терміновим фінансуванням проблем, які виникали щоденно, як розселення військових при відсутній можливості їхнього розселення в військових казармах. А ще потрібно їх було нагодувати, екіпірувати, допомогти паливно-мастильними матеріалами для роботи військової техніки. І от треба було оперативно реагувати тут на місці, не чекаючи проведення тендерів. Тоді перед нами стояло питання, як в рамках закону можна використовувати гроші, бо законодавство України на той час не передбачало положень щодо того, як діяти в умовах війни. Створений благодійний фонд при Харківській ОДА за кілька тижнів зібрав більш ніж мільйон гривень. А спеціальна нами створена обласна комісія з розгляду звернень підрозділів Збройних сил України, підрозділів правоохоронних органів та інших новостворених законних військових формувань розподіляла кошти.
Нам закидають у справі проплату номерів «Люкс»
З благодійних пожертв фонду розселяли в готелі «Дружба» озброєних бійців, які їхали на Донбас. Цей готель недорогий, розташований неподалік від аеропорту на трасі, що веде в бік Ізюму, який тоді межував із захопленими Слов’янськом, Краматорськом тощо. Нам закидають у справі проплату номерів «Люкс», в готелі їх, здається, є чотири.
Обласна прокуратура називає відвідувачами готелю військових, що їхали захищати українську державність, а готельні сніданки ресторанним обслуговуванням.
Ще одне зауваження до нас – недостатній контроль використання фондів з медицини
Ще одне зауваження до нас – недостатній контроль використання фондів з медицини. А ми навіть не маємо права перевіряти фонди, що працюють при обласних, міських, районних лікарнях.
– Вам довелося діяти практично за законами військового часу, але це не збігалося із законодавством, бо війну на непідконтрольних територіях України в Донецькій та Луганській областях тоді парламент назвав АТО. Ви з юристами тоді передбачали, що Вам можуть дорікнути «питанням тендерів»?
– Ми не збиралися їх проводити. Я беру відповідальність за це на себе. Ситуація була надто складною, потрібно було негайно проводити проплати, потрібно було діяти швидко, і тому ці тендери тут були ні до чого, тим паче, що це були, наголошую, кошти благодійного фонду, і вони не потребують такої ж процедури використання як бюджетні кошти, по-перше. По-друге, я у слідчого намагався з’ясувати: «Скажіть, де була завищена ціна?». Більше того, хочу сказати, такого немає, бо навпаки ті тепловізори, які ми закуповували, вони були німецького виробництва, так вони були значно дешевшими, ніж білоруські, бо бізнесмени йшли нам на зустріч, і я їм щиро вдячний за розуміння. І навіть коли почався змінюватися курс долара, пам’ятаєте, закупки вони проводили по курсу 8,5-9 гривень за долар. А коли ми купували, то реальний курс був 10-11 гривень за долар. І це стосувалося не лише цих приладів, а й іншого обладнання для військових: бронежилетів, касок, паливно-мастильних матеріалів.
– Чи є у Вас міркування, кому вигідно було в такому контексті шукати недоліки у Вашій роботі і в роботі Вашої команди? Чи політика тут ні до чого, а це звичайний аудит?
Офіційно, це була перевірка Адміністрації президента. Я увесь акт перевірки не бачив, бо він був засекречений, я бачив те, що стосується мене, документ мені показували слідчі в прокуратурі
– Офіційно, це була перевірка Адміністрації президента, що перевіряла роботу адміністрації з 2010 року до 2014 року включно. Я увесь акт перевірки не бачив, бо він був засекречений, я бачив тільки частину висновків, те, що стосується мене, документ мені показували слідчі в прокуратурі. В цьому акті й були вказані порушення. На мій погляд, люди, які писали цей акт, мають недостатню кваліфікацію або вони написали так, як їм потрібно було написати.
Фігурантів основних порушень в роботі обладміністрації за 2010 рік до січня-лютого 2014 року не викликали, в прокуратуру викликають лише мене і людей з моєї команди того часу
Що ж до запитання, кому це потрібно і вигідно, раніше я до цього ставився як до непорозуміння, а тепер, швидше за все, їм потрібна була голочка, якою завжди можна поколоти для більшої поступливості, щоб я був не надто активним, бо все почало розгортатися якраз тоді, коли засновувалася «Волонтерська партія України», а Харків є стрижнем у формуванні цієї партії. (У вересні минулого року «Волонтерська партія України» висунула Ігоря Балуту в кандидати на посаду міського голови для участі в місцевих виборах 25 жовтня – ред.). Про своєрідність цих справ говорить хоча б той факт, що фігурантів, наприклад, основних порушень в роботі обладміністрації за 2010 рік до січня-лютого 2014 року, нікого не викликали, в прокуратуру викликають лише мене і людей з моєї команди того часу.
– Ви, розповідаючи про зміст справи, вже згадували «русскую весну» березня-травня 2014 року. Для Вас історія протистоянь почалася ще 21 лютого, коли перед втечею до Харкова приїхав тодішній прем’єр-міністр Микола Азаров, а вночі 22 лютого приземлився літаком тодішній президент Віктор Янукович, який вже вдень втікав до Росії. Янукович нібито планував виступити на з’їзді депутатів всіх рівнів сходу та півдня України та Автономної Республіки Крим, де регіонали під пильним оком російських губернаторів виголосили наміри не здавати київським єврореволюціонерам південні та східні області України. Мільйонер, власник Superior Golf Club Юрій Сапронов в інтерв’ю Радіо Свобода розповідав, що Ви розшукували і Януковича, і Азарова. Хто Вас про це просив?
– Ввечері 21 лютого я приїхав з Києва, там був на Євромайдані, я побачив, що в Харкові перекривають вулиці, починають установлювати металеві конструкції під будівлею Палацу спорту для партз’їзду. За дорученням ми виїхали до Києва, потім на схід, до Херсону, а потім нас завернули до Харкова, сюди приїхали в другій половині дня, коли вже сутеніло. Ми намагалися їхати якнайшвидше, щоб когось з команди Януковича перестріти в Харкові. На під’їзді до Харкова зателефонував Арсен Аваков і попросив перевірити інформацію: хто є в гольф-клубі. Всі вважають, що ми шукали президента Віктора Януковича у Юрія Сапронова. Але о 12-й дня 22 лютого ми точно знали, що Янукович перебуває на державній дачі. Ми думали, він ще там. Але коли пізніше туди приїхали, то на дачі Януковича не було. Також ми шукали Кірєєва. (Родіон Кірєєв – суддя Печерського районного суду Києва, який виніс вирок у «газовій» справі щодо колишнього прем’єра Юлії Тимошенко, який втік на територію анексованого Росією Криму – ред.). Але цих товаришів Януковича у готелі гольф-клубу також не було, у цьому ми могли пересвідчитися за відеозаписами з камер спостереження, всі їхні записи нам надала охорона готелю впродовж двох днів. Ми вели пошук Азарова і Кірєєва на прохання Арсена Авакова, якого ввечері 22 лютого вже призначили виконувачем обов’язків міністра внутрішніх справ.
– На Ваш погляд, яким був справжній задум у організаторів з’їзду депутатів сходу та півдня України? Тоді учасники з'їзду заявили, що перебирають на себе всю повноту влади «до забезпечення конституційного порядку в Києві». Але всі пункти ухваленої резолюції були зведені нанівець втечею за кордон Михайла Добкіна, Геннадія Кернеса.
Архів:
– Я буквально днями переглядав відео першого і другого з’їздів. Перший відбувся в Палаці спорту 2 лютого.
Ще два роки тому було зрозуміло, готується серйозна загроза розколу України
Ще два роки тому, аналізуючи виступи зі з’їзду депутатів сходу та півдня України за 2 лютого, тоді вже було зрозуміло, готується серйозна загроза розколу України. Виступи з тим самим налаштуванням були і 22 лютого, все відбулося, окрім приїзду на з’їзд Віктора Януковича. Я аналізував відеозапис, уже потім, перші півгодини були з напором, жорсткими, все йшлося до засудження подій у Києві, там звучало: «Дайте зброю, будемо воювати», – зокрема від пана Жиліна. Напевно, його не поінформували, що відбулися зміни і президента Януковича на з’їзді не буде, а можливо він таки діяв за планом.
– Минуло два роки, але жодного ідеолога з’їзду не покарано. Але якщо пригадати заяви міністра МВС, прокуратури, депутатів, то всі закликали до покарання організаторів сепаратистського з’їзду в Харкові. Як гадаєте, на покарання не було політичної волі чи прямих доказів щодо порушення кримінального провадження за сепаратизм?
– Однозначно, не було політичної волі або політичної доцільності. На певному етапі я теж вважав, що треба вибірково ставитися до цих процесів, на яких наполягали патріоти під час Євромайдану. І можу пояснити чому: потрібно було шукати компроміс, бо ситуація була досить складною.
Треба розуміти, що харківська політична та економічна еліта – переважно проросійська, і більшості вони оглядалися на схід. Можливо, вони самі й не винні, бо їх так виховали, таке виховання було не лише за Радянського Союзу, а й в роки незалежності України. Подивіться на наше харківське місцеве телебачення цих років, окрім маленького просвіту з 2005-го до 2010 року, тоді хоча б був баланс думок, можна було побачити об’єктивні новини, полярні думки на різних телеканалах, в решту часу такого на телебаченні не було. До цього додати постійні спекуляції, постійне підігрівання електорату між сходом і заходом – це все було вигідно місцевій еліті, завдяки цьому вона потрапляла в міську раду, обласну та в парламент, це стосується деяких осіб. Але, однозначно, головні зачинателі повинні були сидіти.
– Добкін, Кернес?
– Принаймні, вони мали бути засуджені. Я не прибічник того, щоб хтось сидів безпосередньо у в’язниці, але хоча б вони були за це виключеними з політичного процесу країни через те, що ці люди показали те, що вони проти єдності української держави. Вони повинні були бути засудженими як сепаратисти, як ті особи, які хотіли зміни державного устрою і взагалі працювали проти держави України.
Архів:
Що з Леніним, 23 лютого 2014 року
Сутички під Леніним 23 лютого 2014 року
– Через два роки після Євромайдану наприкінці лютого, питання пам’ятника Леніну, точніше його залишки – чоботи та постамент, знову опинилися в центрі скандалу. Міська рада планує витратити мільйон сімсот на демонтаж того, що залишилося від монументу, поваленого 30 вересня 2014 року. А два роки тому 22 лютого бажання активістів Євромайдану позбутися Леніна виглядало геть небезпечною справою, яка б могла перерости в неконтрольоване протистояння між Євромайданом та «антимайданом». Для Вас тоді важливо було відтягнути процес повалення найбільшого в колишньому СРСР бронзового пам’ятника Леніну, щоб дещо вщухли протести на площі Свободи з обох таборів?
– У кресленнях, а їх негайно дістали вночі 23 лютого з архівів, була написана маса 32 тонни і ми думали, що це загальна маса пам’ятника, а виявилося, що це з постаментом. На той час була небезпека, що при неправильному падінні пам’ятника могла проламатися площа, міг би бути пошкоджений підземний тунель метрополітену, вентиляція метрополітену, що проходить між станціями під площею, також могли бути зруйнованими комунікації між приміщеннями обласної державної адміністрації та Держпромом. Тоді й було ухвалене рішення, що пам’ятник потрібно демонтувати правильно, враховуючи таку масу, за допомогою спеціального будівельного крану, аби його безпечно спустити вниз. Історія з пам’ятником Леніну, можна сказати, спровокувала активну фазу «русской весны» в Харкові. Оглядаючись на ті події дворічної давнини, я думаю, якби 22 лютого чи 23 лютого було повалено пам’ятник чи відтято голову, руку від монументу, як це пропонували активісти Євромайдану, то це призвело б до більш агресивної ситуації.
– Могли б не втримати?
– Думаю, так, бо міліція була деморалізована, Служба безпеки також. Потрібно було заспокоїти ситуацію. Я вважаю, що ми тоді діяли правильно.
– Доводилося чути від різних політиків про катастрофічні дані соціологів щодо громадсько-політичних настроїв серед харків’ян. Велика частина з них чекала Путіна в Харкові?
– Місцеві еліти, більшість з яких були прибічниками Партії регіонів, були розгублені. Якщо пригадати 23 лютого, то всі повторювали: «Нас зрадили, нас зрадили». Ми на той час навіть не підозрювали, наскільки була вражена міліція та Служба безпеки. Це з’ясували трохи згодом, коли провели соціологію. Серед людей була приблизно та сама ситуація. Приблизно 40% підтримували одну точку зору, ще 40% – протилежну, решта 20% – зовсім не висловлювалися. Але наскільки могла тут бути помилка соціологів, не можу сказати. Але вибори, що відбулися восени 2014 року, чітко показали: якщо скласти всіх, хто голосував за національні демократичні сили, то було більше, порівняно з тими, хто підтримував «Опозиційний блок». Що ж до СБУ, я тоді міг спиратися на невеличку групу офіцерів, які самі прийшли до мене в день призначення головою обласної державної адміністрації 3 березня. До мене прийшло 16 офіцерів і сказали, що готові відпрацьовувати ту складну ситуацію.
12 березня ми отримали результати соціологічного дослідження, з 11 тисяч співробітників органів внутрішніх справ, які були в місті Харкові, тільки 32% готові захищати Україну і майже 40% готові були піти за пасіонарною групою, себто підуть за тими, хто буде вигравати
Тоді була така ситуація, що будь-яке прохання або наказ, як потрібно діяти, завжди наштовхувалися на опір силовиків. Силовики казали: «Цього ми не можемо. Так ми не можемо, тут ми не маємо права чинити тощо». Потім ми зрозуміли, чому так. Коли 12 березня ми отримали результати соціологічного дослідження, то зрозуміли, що з 11 тисяч співробітників органів внутрішніх справ, які були в місті Харкові, тільки 32% готові захищати Україну і майже 40% готові були піти за пасіонарною групою, себто підуть за тими, хто буде вигравати. Це, безумовно, жаль, і ти розумієш, що перебуваєш у вакуумі. Але були ті офіцери, які бачили ситуацію зі сторони, вони самі приходили і говорили: «Ми готові, спирайтеся на нас».
Ви пам’ятаєте, коли в Харкові в Службу безпеки зовсім спокійно зайшли сепаратисти? Ситуація була надто складною. (У квітні біля обласного управління СБУ проросійські активісти неодноразово проводили пікети, де висловлювали бажання захопити приміщення – ред.).
Архів:
Сутички біля пам’ятника Леніну, 23 лютого 2014 року
– Так, 1 березня здавалося, що Харків скочується до тих міст, де створюватимуть «народну республіку» («ХНР»). В обладміністрації ще залишалася маленька когорта євромайданівців, а побіля Харківської ОДА розігрувалася очільниками міста Харкова вистава, де у фіналі мав висіти російський прапор на приміщенні цієї держустанови. 1 березня всіх приголомшила звістка, що до Харкова приїхали так звані туристи з Росії. Це було свідченням слабкого беззахисного україно-російського пропускного прикордонного пункту? Хто їм сприяв?
З Харкова все починалося, з Харкова починалися активні сепаратистські події
– Кернес, можливо, й міг сприяти. Але автобуси заїжджали не з боку «Гоптівки» (назва пропускного пункту на україно-російському кордоні поблизу Харкова – ред). Ці автобуси заїжджали з ростовської траси, тому, вочевидь, вони заїжджали іншими шляхами. Думаю, через Донецьк або ще через якісь місця, бо тоді через «Гоптівку» проїхала обмежена кількість автобусів, в межах щоденної норми. До речі, от ми говоримо тільки про російських громадян, які приїхали сюди, як «Моторола» (один з ватажків угруповання «ДНР» – ред.), але багато автобусів було з Донецької та Луганської областей, з донецькими та луганськими номерами. Їх теж хтось організовував. Бачте, з Харкова все починалося, з Харкова починалися активні сепаратистські події, про це треба пам’ятати завжди. І третя активна фаза, 3-4 серпня, теж починалася з Харкова, а ніяк не з Донецька. (В ніч на 4 серпня в Харкові прогримів вибух, що супроводжувався кількома автоматними чергами, цілили в приміщення обласного військового комісаріату – ред.).
– Вам вдалося тоді виявити замовників автобусів з так званими «туристами»?
Щодо 1 березня, вся документація, де все фіксувалося переважно Службою безпеки, знищена. Перелякане керівництво СБУ почало палити документи, розмагнічувати плівки
– Щодо 1 березня, вся документація, де все фіксувалося переважно Службою безпеки, знищена. Дуже багато документів зникло, коли ліквідувалися документи вночі з 4 на 5 квітня. Перелякане керівництво СБУ почало палити документи, розмагнічувати плівки тощо. В період з початку квітня було спалено багато документів, що проясняли хід «русской весны». Там тоді боялися, що не втримають приміщення, а сепаратисти діяли надто агресивно. В СБУ ухвалили про це рішення, не порадившись ні з ким. Потім тих людей звільнили з харківської Служби безпеки, але я вважаю, що ці люди є ворогами.
– Складається так, що через два роки після трагічного дня першого березня не покарано головних «режисерів» мітингу?
Цей мітинг 1 березня, який організував міський голова Харкова, безумовно, для нього він тоді був правильним, бо він демонстрував, що є лідером регіону і для того, щоб виторговувати собі ситуацію в Києві. На цьому мітингу ми з відео бачимо товариша «Моторолу»
– Демократичним силам Харкова був нанесений страшенний удар, який так званим мітингом спровокував міський голова Геннадій Кернес, це однозначно. Моя думка, яка була 2014 року, такою й залишається: цей мітинг 1 березня, який організував міський голова Харкова, безумовно, для нього він тоді був правильним, бо він демонстрував, що є лідером регіону і для того, щоб виторговувати собі ситуацію в Києві. На цьому мітингу ми з відео бачимо товариша «Моторолу». У березні було ще кілька спроб підходу до обласної адміністрації. Тоді кількість проросійських людей, які виходили на площу, сягала від 4-х до понад 7 тисяч в пік – це п’ятниця, субота, а в будні – 4 тисячі. Така кількість проросійських мітингувальників ніяк не могла зрівнятися з тисячею, що стояла біля обласної адміністрації. Це доводило, що потрібно було діяти дуже охайно і обережно, не з плеча. Звісно, багато серед тих, хто нападав на приміщення облради, обладміністрації, свято вірили, що завтра тут буде «ХНР», тоді їх «надихав» Крим, і вони так думали. Але, на мій погляд, харківська місцева еліта все зважувала, як це може бути, вони шукали для себе найбільш сприятливу дійсність.
– Пане Балуто, тоді до Харкова почали вчащати дипломати різних державних посольств, доводилося відповідати на запитання журналістів європейських ЗМІ. Кожен з комісарів запитував, як думаєте, куди поділися люди, які активно підтримували «русскую весну»: принишкли, зачаїлися, перечікують чи змінили свої погляди? Як би Ви відповіли на це запитання?
Ми активно працювали з сепаратистами, які перебували на території Харкова і області. Мали з ними досить активні бесіди, через наше спілкування пройшло понад 300 осіб
В якійсь мірі в певний момент нам було вигідно, що люди збиралися біля пам’ятника Леніну на проросійські акції: правоохоронні органи могли нормально їх відпрацьовувати, документувати, фотографувати
– Ті люди, які активно підтримували «русскую весну», вони живуть серед нас. Звісно, ті, хто не обрав інший шлях. Є ті, що геть змінили свої погляди. Ми активно працювали з сепаратистами, які перебували на території Харкова і області. Мали з ними досить активні бесіди, через наше спілкування пройшло понад 300 осіб. З ними проводилися профілактичні бесіди, вони або змінювали свою точку зору, або звідси виїжджали. Деякі живуть в Донецьку, деякі в Луганську. Дехто з них навіть мені телефонував з усякими там погрозами. В якійсь мірі в певний момент нам було вигідно, що люди збиралися біля пам’ятника Леніну на проросійські акції: правоохоронні органи могли нормально їх відпрацьовувати, документувати, фотографувати. Ситуація з правоохоронними органами почала змінюватися з кінця квітня, в травні, тоді вже можна було нормально працювати.
– Люди з проросійськими поглядами, які, ймовірно, зачаїлися, ще можуть себе проявити, як вважаєте?
– Безумовно. Їхня точка зору, найімовірніше, не змінилася. Це були люди сорока і більше років – це сформовані люди. Багато хто з них думає, що помилковим був вихід тоді на площу. Більше того, з багатьма я тоді активно спілкувався, у декого з поміркованих активістів були добрі ідеї з місцевого самоврядування тощо. Нам тоді важливо було скинути рівень напруги і треба було дати зрозуміти, що ми їх готові почути, вони теж наші жителі міста, співгромадяни, дехто з них був дарма переляканий, ще у когось було тільки одне питання – мовне, були й ті, що казали: «схід України годує всіх, і чому ми повинні більшість грошей віддавати Києву?». Там були різні групи осіб, які виплескували максимальний негатив, на якій були тільки спроможні.
– Коломойський, який в багатьох інтерв’ю полюбляє розповідати про свій вплив на Кернеса, казав: «Він приїжджав до мене в Женеву, коли були тяжкі часи. Констатували, що триває зміна епох. І той, хто залишиться з улюбленим містом Харковом , той завжди буде в плюсі». Пане Ігоре, спостерігаючи за еволюцією поведінки Кернеса під час «русской весны», Ви поділяєте оптимізм Коломойського щодо змін поглядів Кернеса?
Подивіться на кадри, відзняті 1 березня: стоїть Геннадій Адольфович Кернес, за ним майорить російський прапор, стрічки, весь сепаратистський антураж
Найімовірніше, що ця вистава була для того, щоб правильно програти з київським керівництвом, показати, що в Харкові є єдиний лідер – це я, я можу втримати ситуацію, а якщо без мене, спробуйте втримати Харків
– Я чув інтерв’ю з Коломойським з приводу Геннадія Кернеса ще до того, як останній змінив свої погляди. Подивіться на кадри, відзняті 1 березня: стоїть Геннадій Адольфович Кернес, за ним майорить російський прапор, стрічки, весь сепаратистський антураж. Тому я не бачу, що могло змінитися до 1 березня в Кернесі. Якщо сказати, що це театр юного глядача для цих сепаратистів, зав’язатися на якийсь авторитет , який був би соціальним громовідводом в якійсь ситуації, можливо. Але навіщо тоді фактично режисирувати своїми людьми для захоплення адміністрації? Найімовірніше, що ця вистава була для того, щоб правильно програти з київським керівництвом, показати, що в Харкові є єдиний лідер – це я, я можу втримати ситуацію, я з вами, якщо ви мене обираєте до себе, тоді я втримаю ситуацію, а якщо без мене, спробуйте втримати Харків.
За моєю версією, саме через таку зраду Кернеса пізніше склалася жалобна ситуація. (28 квітня під час пробіжки снайпер тяжко поранив Геннадія Кернеса, в результаті тяжкої травми опорно-рухового апарату міський голова й досі пересувається на спеціальному візку. Геннадій Кернес раніше серед ймовірних замовників вбивства, окрім міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, називав прізвище Ігоря Балути, який на той час був головою обласної державної адміністрації – ред.). Я думаю, якщо він і змінився, то не тоді.
У четвертий день головування областю – 8 березня, Ігор Балута від виконувача обов’язків президента України Олександра Турчинова отримав секретний пакет з наказом готувати інженерні споруди: дамби, мости, шляхи та інші стратегічні об’єкти для замінування в разі вторгнення Російської армії на територію України.
Харківський міський голова Геннадій Кернес неодноразово спростовував обвинувачення у підтримці сепаратистів. Також до нього не мають претензій слідчі прокуратури та СБУ щодо його ймовірної підтримки проросійських протестних акцій у Харкові в лютому-червні 2014 року.
Напередодні другої річниці трагічних подій на Євромайдані 18-20 лютого, головний прокурор Харківської області Юрій Данильченко, відповідаючи на запитання журналістів, зокрема й про організоване захоплення проросійськими активістами обладміністрації, наголосив: за березневий штурм Харківської ОДА покарання відбувають троє осіб.
«Громадянам Чупину, Макарову, Картамишеву Київський районний суд Харкова виніс вирок за статтею участі в масових безладах і в незаконному володінні зброєю. Кожен ув’язнений на 5 років. Засуджені намагалися оскаржити вирок в апеляційному суді, але вирок залишився без змін. Ще одна справа в Київському районному суді розглядається стосовно учасника захоплення обладміністрації громадянина Нестерука», – повідомив прокурор.
В обласній прокуратурі наголошують, що наразі тривають слідчі дії та заходи зі встановлення всіх учасників подій першого березня.
Також Радіо Свобода в прокуратурі повідомили, що Ігор Балута не проходить як підозрюваний у жодному кримінальному провадженні.
