Путін зацікавлений в ескалації конфлікту з Туреччиною – військовий експерт

Нове порушення повітряного простору Туреччини 29 січня російським винищувачем-бомбардувальником Су-34 з групи ВПС Росії в Сирії, факт якого заперечує російська сторона, ще сильніше загострило вкрай болючі в останні місяці відносини між Москвою та Анкарою. На думку деяких російських політологів, тепер лише кілька кроків або просто фатальний збіг обставин відокремлюють дві держави від відкритого збройного протистояння.

Командування ВПС Туреччини перевело свої підрозділи на особливий варіант несення служби через введення «помаранчевого» рівня тривоги, який передбачає, що для знищення будь-яких порушників кордону і повітряного простору військовим тепер не потрібно отримувати наказ вищого командування. 29 січня Туреччина заявила, що російський військовий літак знову порушив її повітряний простір, в якому перебував приблизно 30 секунд, незважаючи на попередження російською та англійською мовами.

24 листопада турецькі ВПС збили над сирійсько-турецьким кордоном російський бомбардувальник Су-24, який, як стверджувала Анкара, порушив повітряний простір Туреччини, що і призвело до раптового політичнго конфлікту двох країн і введенню Росією масштабних антитурецьких санкцій. 30 січня президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив Москві, що, якщо вона не змінить стиль поведінки, це матиме важкі наслідки. Окрім того, Анкара висловила задоволення у зв'язку з підтримкою, наданою їй НАТО в цьому останньому інциденті.

Як вважає військово-політичний аналітик, експерт з проблем міжнародної безпеки Юрій Федоров, чергове порушення повітряного простору Туреччини, держави-члена НАТО, абсолютно не можна вважати випадковістю:

– Ситуація розвивається за найбільш кепським сценарієм. Після того, як минулої п'ятниці російський військовий літак порушив турецький повітряний простір і провів у ньому десь півхвилини, Міноборони Росії в дуже жорсткому, я б навіть сказав, майже хамському тоні відкинуло турецькі звинувачення. Але потрібно мати на увазі, що російські військові дуже часто видають бажане за дійсне, або просто брешуть, висувають абсолютно неправдоподібні версії, скажімо, як це було після знищення малайзійського авіалайнера влітку 2014 над Донбасом. Пентагон підтвердив, що російський літак порушив турецький повітряний простір.

– Ви вважаєте, що цього разу це навмисна провокація з боку Москви?

– Із 90-відсотковою, як мінімум, ймовірністю – це навмисна провокація. Якщо ж це помилка пілота, то, відповідно, Москва повинна в якомусь вигляді повідомити про це, можливо, навіть вибачитися перед Туреччиною, як це було в жовтні 2015 року, коли було кілька подібних випадків зальоту російських літаків на турецьку територію. І головне – треба покарати льотчика, який в силу свого нехлюйства, або помилки, або ще з якихось причин спровокував міжнародну кризу. Якщо вже всерйоз розглядати всі ці випадки, то тоді потрібно міняти командування всієї російської авіагрупи в Сирії, тому що воно очевидно не справляється зі своїми обов'язками або припускається вже не вперше раз ось таких інцидентів.

Але я думаю, справа в іншому. Мені здається, що президент Росії Володимир Путін зацікавлений у тому, щоб конфлікт ескалувати до дуже небезпечної точки. Йому дуже хотілося б змусити турецьке керівництво змиритися з тим, що в турецький повітряний простір будуть періодично залітати російські літаки. У цьому випадку президент Туреччини Реджеп Ердоган втратить обличчя! Він же вимагає від Москви, щоб такого не було, а подібні сюжети повторюються. А на Сході втратити обличчя – це дуже неприємно. Далі Кремль може сподіватися на те, що НАТО, скажімо, якось стримає Туреччину від серйозних заходів у відповідь. Але тоді виходить, що НАТО не в змозі жорстким чином реагувати на російські провокації – і в цьому випадку і НАТО втратить обличчя.

– Тобто Ви впевнені, що порушення турецького повітряного простору будуть тривати? І, швидше за все, Туреччина може зважитися відреагувати дуже різко?

– У будь-якому разі, турецькі ВПС отримали наказ відкривати вогонь без додаткового узгодження з командуванням. А це означає, що якщо російський чи якийсь інший літак залетить у турецький повітряний простір, то його просто можуть збити, не чекаючи якогось окремого спеціального наказу. А далі запрацює логіка ескалації. Якщо ще один російський літак буде збитий, то тоді Москва змушена буде вживати відповідних заходів, а вони можуть бути найрізноманітнішими. Можна, наприклад, вирішити збити турецький літак, але при цьому це відбудеться в турецькому повітряному просторі, тому що турецькі ВПС на територію Сирії не залітають. Кремль може дати наказ завдати якого-небудь удару по інших турецьких військових об'єктах, наприклад, на узбережжі Чорного моря, військово-морським базам. Може спровокувати інцидент з турецьким військовим кораблем або навіть не з військовим, а яким-небудь цивільним. Варіантів тут дуже багато.

А далі? Ну, уявімо собі, що російський комплекс С-400, який розташований десь у Сирії, збиває турецький літак над територією Туреччини. Що робитиме Анкара? Тоді турецький уряд змушений буде вживати зі свого боку відповідні заходи, наприклад, завдати удару по російській військово-повітряній базі Хмеймім в Сирії. Можна багато чого придумати. І ситуація піде в рознос. Путін може наказати завдати у відповідь авіаракетних удар по турецьких містах. НАТО буде змушене виступити на боці Туреччини. Це вже зобов'язання Північноатлантичного союзу – захистити країну, члена блоку, від військової агресії. І тоді що відбувається? Це вже пряме зіткнення Росії та НАТО! І це вже загрожує дуже неприємними наслідками, у тому числі, застосуванням ядерної зброї з боку Росії.

Тому що вести більш-менш тривалі воєнні дії проти, скажімо, американських ВМС, які можуть увійти в Чорне море, або проти американської авіації, яку США будуть в цьому випадку змушені перекинути куди-небудь до Туреччини, без ядерної зброї армія Росії не зможе. На жаль, ситуація розвивається так, що ми можемо вже розглядати на практиці варіант початку обмеженої ядерної війни десь в районі Середземного і Чорного морів.

– Обмеженою ця ядерна війна, з урахуванням масштабів протистояння і задіяних гравців, бути не зможе. При цьому, до речі, можна собі уявити (навіть якщо НАТО, Захід, просто розірве всі можливі відносини, введе економічну і політичну повну блокаду Росії і так далі) – що буде відбуватися всередині самої Росії?

– Усередині самої Росії може почати відбуватися наступне: Путін оголошує військовий стан, скасовує вибори – адже в умовах надзвичайного або воєнного стану вибори не проводяться. Можуть початися – навіть, швидше за все, почнуться – масові репресії проти інакомислячих. І цілком можливо, що в Москві з'являться якісь підрозділи з підвладних Рамзану Кадирову чеченських батальйонів, для того щоб навести страх. Росія потрапить у вкрай кепську ситуацію, тому що у випадку розриву економічних відносин із Заходом і взагалі з усім навколишнім світом це обернеться масовим голодом, відсутністю яких-небудь ефективних ліків і т.д. Це вже буде сценарій з розряду постапокаліптичній літератури.

Наскільки Анкара зараз побоюється загрози конфлікту з Росією? Ось що думає з цього приводу стамбульський політолог і публіцист Керім Хас:

– Я не думаю, що всі турки сприймають Росію як ворога і головну загрозу. З іншого боку, це факт, що дії Росії в Сирії підвищують загрози безпеці і територіальній цілісності Туреччини. Головний фактор для нас – це курдська проблема. І російські бомбардування на півночі Сирії, фактично, допомагають Робітничій партії Курдистану, яку Туреччина і низка західних держав вважають терористичною організацією, створити якесь де-факто незалежне утворення в Сирії. Сприйняття «загрози», підкреслю, в лапках, з боку Росії, звичайно, в турецькому суспільстві збільшується. 1 листопада в Туреччині відбулися дострокові парламентські вибори, на яких правляча Партія справедливості і розвитку Реджепа Ердогана набрала більше 50 відсотків голосів. У турецькій політичній системі це дуже великий відсоток, він показує, наскільки сильні позиції Ердогана. І ця підтримка впливає на поведінку Ердогана, і у нього з'являється більше можливостей і бажання різко реагувати на дії Росії.

– І в Росії, і в Туреччині зараз дуже багато говорять про історичну спадщину, про національне відродження. У Туреччині зараз згадують велич Османської імперії, в Росії – Російської імперії. Якщо дивитися з Туреччини, чи є у Вашій країні якийсь містичний, історичний погляд на відносини з Росією – з урахуванням дуже складної історії двох країн, з урахуванням майже 30 воєн і конфліктів, які були між Османською імперією та її північним сусідом?

– Звичайно, в суспільстві, в політичній еліті, в інтелектуальному сприйнятті все це присутнє, багато говорять, що Росія, як і в минулі століття, хоче збільшити свій вплив в Туреччині, на Близькому Сході. Сприйняття нинішніх держав як нових «Османської імперії» і «Російської імперії» у деяких турків є. Ми багато разів воювали один з одним. «Російська загроза», «загроза з боку півночі» – це можна зустріти в заголовках ЗМІ.

Але ми пам'ятаємо, що в останні 15-20 років, після розпаду Радянського Союзу, відносини між двома нашими країнами були дуже близькими. Дві держави стали стратегічними партнерами в різних областях, насамперед, в енергетиці та торгівлі. Старі сприйняття стали змінюватися в останні 10-15 років. А ця криза показує, що найбільше ці відносини, і хороші, і тепер погані, залежать від поведінки і настрою двох конкретних лідерів. Це погано, і це слід було б змінювати.

– ФСБ Росії вважає, що, можливо, за вибухом російського пасажирського літака 31 жовтня минулого року в небі над Єгиптом стоять «Сірі вовки», турецька ультраправа націоналістична організація, відома у світі багато десятиліть. Таке можливо? ФСБ, до того ж, звинувачує «Сірих вовків» у зв'язках із забороненим в Росії терористичним угрупованням «Ісламська держава».

– «Сірі вовки» – це така партія національного відродження, як вважає багато хто, відзначу, легальна і досить популярна партія в Туреччині, десь більше 40 років вона на політичній арені країни присутня. Наскільки вони пов'язані з цим терактом? Я не думаю, що є хоч якась зв'язок, це свіжа вигадка. Але ми знаємо, що активісти не тільки з цієї партії, а й з інших подібних організацій воюють в Сирії, на стороні так званої поміркованої сирійської опозиції. Але чи є якийсь зв'язок між ними та ІДІЛ? Не думаю, цього бути не може.

– Судячи з повідомлень російської сторони, у ФСБ, можливо, вважають, що «Сірі вовки» і уряд Туреччини, Реджеп Ердоган – це якесь одне ціле.

– На людях, у своїй риториці – вони різні. Вони один одного не підтримують, звичайно, вони змагаються. Але з іншого боку, потрібно відзначити, що дії цієї партії, заяви, поведінка «Сірих вовків» – все це відкриває для партії Ердогана дорогу, розширює йому поле для дій. Усіх їх об'єднує сильний націоналізм, щоправда, на різній основі. Не можна це називати співпрацею, але якась взаємна прихована підтримка у них є.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода