(Рубрика «Точка зору»)
Наступний рік, 2017-й, проголошено Роком Української революції 1917-1921 років. Переконаний, що ця подія має колосальне значення не тільки для формування історичної пам’яті, а безпосередньо може вплинути на сьогодення.
На офіційному сайті Верховної Ради України нарешті розміщено текст IV Універсалу. Таким чином, один із найважливіших нормативно-правових актів доби УНР і Української революції став частиною законодавства сучасної Української держави.
І якщо раніше говорилося про символічність історичної тяглості доби УНР із сучасною Україною, то відтепер з’явилися реальні історичні політичні та правові підстави розпочати процес офіційного визнання УНР як спадкодавця держави, у якій ми сьогодні живемо.
У цьому зв’язку слід пригадати, що у минулому році Верховна Рада України ухвалила закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», яким, зокрема, борцями за незалежність України визнаються особи, які брали участь у всіх формах боротьби за незалежність України, в тому числі, в органах влади Української Народної Республіки, Української Центральної Ради, Генерального секретаріату Української Центральної Ради, Ради народних міністрів Української Народної Республіки, а також уряду УНР в екзилі.
Також нагадаю, що в Україні вже робилася спроба легітимітизувати державність УНР. Так, 22 серпня 1992 року останній президент УНР на вигнанні Микола Плав’юк у присутності першого президента України Леоніда Кравчука, спікера тодішнього парламенту Івана Плюща, членів уряду, численних гостей заявив, що проголошена 24 серпня 1991 року Українська держава є «правонаступницею Української Народної Республіки», а також, передав тогочасній українській владі прапор УНР, державну печатку та клейноди гетьмана Івана Мазепи.
Крім того, Микола Плав’юк та інші очільники УНР в екзилі, склали заяву у якій зазначено: «Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України українська держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки».
Очевидно, що Революція гідності, яка актуалізувала і загострила усі без винятку світоглядні, історичні, політичні та юридичні складові національної ідентичності та національної державності відкрила можливість здійснити необхідні кроки на шляху визнання УНР спадкодавцем сучасної України.
Принаймні, на мою думку, на цю пору усі чинні інститути держави, зокрема президент, парламент та уряд мають достатньо політичної волі, щоб це зробити.
Якщо б таке сталося, то Україна:
по-перше, зафіксувала б період існування так званої Української Радянської Соціалістичної Республіки у складі СРСР як окупаційний, з усіма політико-правовими наслідками, які з цього випливають. У цей контекст вкладається ухвалений Верховною Радою закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», який можна було б удосконалити під кутом зору не лише декомунізації суспільства, але й передусім його «дерадянізації»;
по-друге, підтвердила б свій європейський статус, адже таким, або подібним шляхом проголошували і утверджували свою національну державність балтійські країни – Литва, Латвія та Естонія, які на сьогодні перебувають в ЄС та НАТО і змогли досягти цього успіху завдяки тому, що різко розірвали зі своїм окупаційним минулим;
по-третє, змогла б віднайти додатковий аргумент, що свідчить про національно-визвольний характер російсько-української війни на Донбасі, яка у світлі спадкоємництва з УНР постає війною за повну деокупацію українських земель, збереження їх суверенності і соборності. Відтак, вже ні в кого не виникатиме питань щодо номінації агресора. В очах світового співтовариства він однозначно трактуватиметься як окупант, війна проти якого завжди була і залишатиметься священною.
Важливе питання: коли Україна має проголосити свою спадкоємність з УНР? Найпростіша і найправильніша відповідь – якнайскоріше. Проте, це можна було б зробити 24 серпня на День Незалежності, або 1 грудня, в річницю Всеукраїнського референдуму, який підтвердив доленосне рішення Верховної Ради.
У будь-якому випадку, без такого рішення День Соборності, який ми урочисто відзначаємо щороку, а також Рік Української революції не матимуть під собою достатньо міцних історичних підвалин, будуть більше символічними, хоч мають стати найважливішими в житті української нації та кожного українця зокрема.
Врешті настав час виконати обіцянки, які на зорі новітньої державності давалися лідерам УНР в екзилі, яких уже, на жаль, з нами немає, але пам’ять про яких зобов’язує це зробити.
Богдан Червак – голова ОУН
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
