Цього року виповниться десять років від дня смерті колишнього офіцера ФСБ Росії Олександра Литвиненка, отруєного радіоактивним полонієм у Лондоні. У Великобританії оголошено про завершення відкритих слухань у його справі. Звіт головуючого на слуханнях судді сера Роберта Оуена спрямований міністру внутрішніх справ, а 21 січня 2016 року він буде обговорюватися в палаті громад британського парламенту і буде опублікований.
Відкрите судове розслідування смерті Олександра Литвиненка тривало з перервами 34 дні, з січня до липня 2015 року, в лондонському Високому суді. Під час публічних слухань були допитані десятки свідків, заслухані свідчення численних експертів. Вдова Олександра Литвиненка Марина Литвиненко була присутня на всіх, окрім закритих, засіданнях суду.
– Щойно відкриті слухання завершилися, було оголошено рішення слідства в Іспанії. І тоді ми отримали багато доказів того, що намагалися розповісти в суді. Влітку ми дізналися про те, що інформація з Іспанії стала більш доступною, що слідчий, який вів цю справу, почав давати інтерв'ю. Іспанська версія виявилася дуже вагомою. Чи дасть це якийсь ефект у рішенні судді, який у цьому випадку головує на слуханнях, ми побачимо невдовзі.
– На слуханнях розглядалося ще кілька версій, і одна з них, яку висували деякі російські коментатори, зводилася до того, що Олександр Литвиненко нібито отруївся через необережність. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Якщо порівнювати сліди полонію, які Саша залишав, наприклад, до 1 листопада, коли, вважається, що він був отруєний, і те, що трапилося з ним після 1 листопада, це незрівнянно. Неможливо людині з необережності отруїтися самій і не заразити половину оточуючих. Але дуже важливе питання: хто цим людям дав радіоактивний матеріал?
– Минулі публічні слухання справляли враження надзвичайно масштабних і за часом, і за кількістю свідків, експертів. Ваші враження від цих слухань?
– Ви маєте рацію з приводу їхньої масштабності. Я б ще додала один пункт: це було шалено дорого. Спочатку операція, яку проводив антитерористичний центр Скотланд-Ярду, коштувала понад три мільйони фунтів. Це і дезактивація публічних місць, в яких був виявлений полоній, це і розслідування того, де могли перебувати заражені полонієм підозрювані, це і пошуки слідів полонію в літаках і готелях. Це була дуже масштабна операція. Кількість людей, які в ній були задіяні, не можна порахувати.
Англійське правосуддя довело, що воно неупереджене і не залежить від політичної кон'юнктури, коли вершить свою справу
Приходячи щодня в суд і бачачи експертів такого високого рівня, я відчувала вдячність до британської держави, яка нас підтримала і надала можливість провести це судове розслідування. Англійське правосуддя довело, що воно неупереджене і не залежить від політичної кон'юнктури, коли вершить свою справу.
Для мене важливо не тільки довести цю справу кінця. Можливо, це єдине, що я можу зробити для Саші. Це просто мій обов'язок – відстояти його чесне і чисте ім'я, щоб його син, якому тоді було 12, а зараз вже 21 рік, знав про свого батька правду. І те, що він перебував у суді зі мною щодня, було дуже важливо і для мене, і для нього. А ще, думаю, було дуже важливо, коли ми отримали право на публічні слухання, було для всіх англійців зрозуміти, що вони дійсно живуть у демократичній країні, в якій ніякий політичний тиск, ніяка політична необхідність не впливає на рішення суду. Я це відчувала, коли люди вітали мене з проміжною перемогою – здобуттям права на публічне розслідування. Для всіх це вже була перемога.
– На цій довгій дорозі у Вас були і труднощі, і перешкоди. Що Вам дозволяло не опускати руки?
Через п'ять років після того, як не стало Саші, єдиною можливістю довести, що люди, названі підозрюваними, є злочинцями і мають стосунок до вбивства мого чоловіка, був інквест
– Звичайно, ці дев'ять років були непрості, але рішення почати судовий процес прийшло через п'ять років після Сашиної смерті. Тому що ці п'ять років я давала на закінчення поліцейського розслідування, яке ніколи не зупинялося. І звичайно ж, для поліцейських було б краще довести справу до реального суду, щоб підозрювані сіли на лаву підсудних. Але ми знаємо, що запити на екстрадицію Лугового і поданий в Інтерпол ордер на арешт Ковтуна ніколи б не спрацювали за існуючого російського режиму. Неодноразово говорилося, що Росія їх ніколи не видасть. Через п'ять років після того, як не стало Саші, єдиною можливістю довести, що люди, названі підозрюваними, є злочинцями і мають стосунок до вбивства мого чоловіка, був інквест. Справа в тому, що це було потрібно не тільки мені, а дуже багатьом людям навколо мене. І близьким моїм, і навіть людям, яких я, можливо, ніколи не знала, але які, як я знаю, досі пильно стежать за нашою справою. Я завжди відчуваю, що це не тільки моя правда, але й правда дуже багатьох людей. Для мене була важлива і підтримка близьких, і, напевно, дуже важливо, що весь цей час поруч зі мною ріс наш син. Я не раз ставила йому питання: «Анатолію, ти впевнений, що ми повинні це робити?» І отримувала від нього підтримку, і це було дуже важливо для мене.
– Ви розповідали про вартість поліцейського розслідування. Але ж у Вас була ще й команда адвокатів. Як Ви справлялися з цією проблемою?
В Англії існує правило, що якщо одна зі сторін судового процесу або відкритих слухань не може оплачувати послуги адвокатів, то їй виділяється допомога держави. І я отримала цю допомогу
– На самому початку розслідування ми сподівались на підтримку – у той час Борис Березовський, який був живий і не був ще розорений судовою тяганиною з Абрамовичем, вважав, що в змозі нас підтримати. Знаючи це, ми запросили інквест. Коли ж стало зрозуміло, що підтримки не буде – а це було не тільки несподівано, але й досить страшно, – я розуміла, що назад шляху немає і що важливо продовжити процес. У цей самий момент я одержала підтримку моєї адвокатської команди, яка заявила, що готова працювати безкоштовно. І це було приголомшливо! Я зрозуміла, що наша справа стає дуже особистою для всіх, хто до неї доторкнувся. А згодом ми одержали підтримку і від британської держави. І це теж дуже важливо. В Англії існує правило, що якщо одна зі сторін судового процесу або відкритих слухань не може оплачувати послуги адвокатів, то їй виділяється допомога держави. І я отримала цю допомогу. Так що, хоча мої адвокати почали працювати безкоштовно, в підсумку вони все ж отримали свої гонорари, але вже за підтримки держави.
– Цього року виповниться 10 років від дня, коли Олександр Литвиненко помер. 21 січня 2016 в парламенті буде оголошена відкрита частина матеріалів цієї справи і висновок голови суду. А що далі?
–Те, що сталося (минулі слухання), – ще не кінець. Це певна і дуже важлива ланка. Тому що слідство не закінчене. Як ми знаємо, терміну давності в англійському правосудді немає, злочинці залишаються на волі. І якщо буде можливість їх заарештувати і посадити на лаву підсудних, то це трапиться обов'язково. Але найголовніше, не можна залишати те, що було доведено в суді, безкарним.
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода