Сірі буденні дні в окупованій Росією «сірій зоні» тягнуться незвичайно довго. На вулицях мого рідного міста стоїть багнюка, вогко та зимно, нечисленні перехожі зі сірими, невсміхненими обличчями спішать у своїх справах, дивлячись собі під ноги.
Рідко хто усміхнеться тобі у відповідь на твою посмішку. Усміхнеться, привітається, і знову з лиця його сходить посмішка. Усі стурбовані тим, як жити далі, коли такі високі ціни у рублях, а заробити нема де, а якщо пощастило з роботою, то із зарплатнею затримки.
На критому ринку Тореза незвичайно порожньо у ці передноворічні дні
А на порозі Новий рік, Різдво! Як пояснити дітям, чому такий скупий до них став Дід Мороз чи Святий Миколай? На критому ринку Тореза незвичайно порожньо у ці передноворічні дні. Кожний продавець майже чіпляє тебе поглядом, ніби прохаючи підійти до нього і щось купити. Коли зупиняєшся, він дивиться на тебе з такою надією, що стає не по собі. Але цінники із трьохзначними числами у рублях змушують тебе йти далі, доки ти не починаєш розуміти те, що інших цін нема і не буде.
Спроби спитати у продавців: «Чи нема українських продуктів? Хто виробник?», викликають у них гнів та дивні погляди
Україна залишилась далеко, і, як би ти не ділив на три чи на два ціну у рублях, доведеться все ж купувати. Продукція вся російського виробництва, не смачна і не схожа на смак, до якого звик. Вершкове масло не тане у роті, ковбаса бліда і сіра, як попіл. Спроби спитати у продавців: «Чи нема українських продуктів? Хто виробник?», викликають у них гнів та дивні погляди. Після цих поглядів, бажання запитувати зникає назавжди.
Дивно виглядають деякі крамниці. Магазин «Джинс», у якому раніше продавали стильний недорогий одяг виробництва Східної Європи і Туреччини, перетворився на «Воєнторг» із прапором Новоросії в середині та рекламою російського військового у зеленій плямистій формі й нашивкою прапора «ДНР» на рукаві ззовні.
Як тільки наставала ніч, уся ворожа армада, створюючи неймовірний лязкіт гусеницями, вповзала в Україну
На пам’ять приходять події початку та середини літа 2014 року, коли кремлівський гравець організував «воєнторг» на пропускному прикордонному пропускному пункті «Мар’їнка», через який на Донбас йшли колони танків, гармат, систем залпового огню, бойових машин піхоти різного типу, систем протиповітряної оброни. Як тільки наставала ніч, уся ця ворожа армада, створюючи неймовірний лязкіт гусеницями та підіймаючи хмари пилу та гарі, вповзала в Україну. Виходячи вночі на двір, люди стояли та розуміли, що почалася війна. Від Тореза 15 кілометрів до кордону з Росією, ми були сусідами, тому ніхто і не думав, і не гадав про те, що ворог та війна прийде звідти.
Почалися запеклі бої на Савур-Могилі, звідки українська артилерія громила воєнні конвої російського агресора. У небі над Торезом загинули 298 громадян із різних держав, і війна на Донбасі набула глобального значення.
У редакції газет вдиралися шанувальники «русского мира» та вимагали публікувати матеріали створеної кремлівськими ляльководами «ДНР»
Інформаційна війна почалася трохи раніше. У Торезі були розгромлені редакція газети «Горняк», що була заснована ще 9 червня 1929 року, та редакція сучасної газети «Про город», яка розповсюджувалась у Торезі, Шахтарську, Сніжному. У редакції цих газет вдиралися у день так звані шанувальники «русского мира» та вимагали публікувати матеріали створеної кремлівськими ляльководами «ДНР». Коли не отримали згоди, у ночі розгромили приміщення та підпалили. Газета «Горняк» виходила навіть у часи окупації Чистякова (нині Тореза), німецькими нацистами у роки Другої світової війни!
Було дивно побачити у кіоску «Союзпечати» свіжий кольоровий номер 12 «Торезского Горняка» від 17 грудня 2015року. Купивши його за рублі, уважно перечитав пропагандистське видання, яке не посоромилися узяти назву насильно закритої, любимої протягом десятків років мешканцями Тореза, газети.
На першій сторінці так званий лідер «ДНР» Олександр Захарченко висловлює «власну високу оцінку» посланню свого керманича Володимира Путіна Федеральному зібранню. Тут же невелика замітка «Растим патриотов», яка супроводжується кольоровою фотографією школярів, хлопців та дівчаток, одягнених у російські національні костюми, на тлі прапора «ДНР» із двоголовим імперським орлом. У статті написано про те, що школярів зі шкіл Тореза зібрали на інтелект-шоу «Растим патриотов», де команди змагалися у знанні та вгадуванні мелодій і слів пісень, малюванні плакатів та гасел. Думаю, про зміст цих пісень та їхнє походження говорити зайве.
Нема жодного матеріалу про важке життя мешканців Торезу, їхні повсякденні проблеми виживання!
Показова велика стаття «Стремительный процесс одичания», в якій усьому українському суспільству ставиться діагноз «социальной шизофрении» та прогнозується розвиток по югославському сценарію подій в Україні. Про першого президента України Леоніда Кравчука надрукована пропагандистська, жодним чином необґрунтована фактами стаття, «Не выдавивший из себя дурака». Нема жодного матеріалу про важке життя мешканців Торезу, їхні повсякденні проблеми виживання! Саме за такі статті шанувався мешканцями Торезу закритий та розгромлений бойовиками «Горняк».
Щиро шкодую моїх співгромадян, які вимушені другий рік жити в умовах економічної та інформаційної блокади, покинутих на поталу кремлівському політичному авантюристу. Молю Бога та бережу віру в повернення нас, мешканців Торезу, в любиму мною Україну.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
