Голосування в українському парламенті за документ, який надає рівні з усіма права на роботі для представників ЛГБТ-спільноти, засвідчив, що гомофобія в українському суспільстві і, зокрема, політиці, залишається. На цю тему звертають увагу західні ЗМІ. Світова преса також обговорює питання відносної стабілізації російської економіки, яка напряму залежить від цін на нафту, а також бажання країн Балтики з’єднати свої енергетичні системи з континентальною Європою.
Euobserver пише, що Верховна Рада України таки ухвалила документ, який гарантує трудові права ЛГБТ-спільноти. Видання наголошує, що ця норма була вимогою Брюсселя для отримання Україною безвізового режиму з ЄС.
Але суперечки, які передували ухваленню цього документа, свідчать, що для багатьох депутатів позитивне голосування було предметом торгу.
Euobserver зазначає, що Київ намагається зблизитися з Євросоюзом, зокрема, через страх перед Росією.
«Краще гей-парад на Хрещатику, ніж російські танки у центрі української столиці», – цитує Euobserver слова лідера фракції «Блок Петра Порошенка» Юрія Луценка.
12 листопада за поправки до Трудового кодексу України щодо забезпечення рівних з іншими прав для ЛГБТ-спільноти проголосували 234 з 450 депутатів українського парламенту, наголошує видання. Тоді як 5 листопада – 117, а 11-го – 207.
Противники ухвалення такого документа в Україні мотивували свою позицію тим, що права для ЛГБТ-спільноти спрямовані проти християнських цінностей, відзначає Euobserver.
«Спеціальний статус для сексуальної меншини є просто неприйнятним», – заявив народний депутат від «Народного фронту» Павло Унгурян.
Euobserver цитує інтерв’ю українського гей-активіста Максима Еріставі Gay Star News, який розповідає, що гомофобія в українському суспільстві і досі надзвичайно сильно вкорінена.
Журналісти Euobserver нагадують, що цього літа у Києві був зірваний невеличкий гей-парад.
Російська економіка, ймовірно, сягнула дна і почала дещо пожвавлюватися, пише видання Bloomberg. Дані за третій квартал, опубліковані 12 листопада, свідчать, що при нинішніх цінах на нафту вона знайшла для себе «нову норму». Проте, стабілізація у таких умовах є ненадійною. Ціна на нафту має дещо підвищитися, щоб у Росії не почався новий спад, наголошують журналісти Bloomberg. Якщо ціна нафти знизиться, то можна буде ставити хрест і на розрекламованих президентом Росії Володимиром Путіним соціальних програмах.
Причиною незначного поліпшення російської економіки стало збільшення видобутку енергоресурсів, пише видання. Є всі ознаки, що російська економіка не отримує поштовху до розвитку від імпортозаміщення, як це було після дефолту 1998 року, хоча Кремль розраховує на нього і навіть прагне прискорити заміну імпорту, запровадивши ембарго на постачання західного продовольства. Різке падіння курсу рубля просто змусило росіян менше витрачати, тому що ціни зросли на 16%.
Влада Росії не бачить інших джерел зростання економіки, окрім вуглеводнів, а відтак наразі, вперше від 2008 року, працює над однорічним бюджетом. Раніше у Росії розробляли бюджет на три роки. У цей бюджет закладені приблизно такі ж показники доходів і витрат, як і у 2015 році, проте, Міністерство фінансів Росії застерігає, що з 13,7 трильйона рублів запланованих доходів до бюджету один трильйон може не надійти.
Bloomberg наголошує, що це пов’язано з нафтою. Бюджет Росії формували з розрахунку 50 доларів за барель марки Brent, яка є європейською контрольною точкою. Але зважаючи на те, що курс російського рубля припинили жорстко регулювати, він залежить від ціни нафти Brent. Але питання у тому, що Москва експортує не марку Brent, а іншу – Urals, яка у 2015 році коштувала приблизно стільки ж, як і Brent, але тепер подешевшала майже на чотири долари за барель. Причиною може бути Саудівська Аравія, яка почала постачати нафту на традиційні російські ринки, такі як Польща і Швеція. У майбутньому році цінова різниця між марками Brent та Urals може ще збільшитися, якщо на ринки Європи піде нафта з Ірану.
Литовське видання Delfi інформує, що Вільнюс не планує купувати електроенергію з Островецької АЕС, яка будується у Білорусі, неподалік кордону з Литвою.
«Ми не збираємося адаптувати жодну інфраструктуру для цієї атомної станції і не збираємося закуповувати електроенергію з цієї атомної станції», – заявив литовський прем’єр-міністр Альгірдас Буткявічюс, якого цитує Delfi.
Литва і Білорусь входять в одне енергетичне кільце, яке об’єднує Росію, Латвію, Естонію, Литву й Білорусь. Але Литва та інші країни Балтії хочуть синхронізувати систему з континентальною Європою, проте, цей процес почнеться лише тоді, коли разом з Польщею Єврокомісія визначить технічні параметри, наголошують журналісти Delfi.
Білорусь планує вже наприкінці цього року доставити на майданчик Островецької АЕС перший вироблений у Росії реактор, який почне працювати у 2018 році, а другий реактор – у 2019 році.
Проте, як наголошує Delfi, литовські експерти сумніваються у безпеці цієї найдешевшої у світі АЕС. Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс не зустрівся в четвер у Мінську з білоруським колегою, а запросив експертів цієї країни прибути до Литви і обговорити претензії міжнародних організацій, пов’язаних з будівництвом Островецької АЕС.
