(Рубрика «Точка зору»)
Підсумок місцевих виборів на Закарпатті свідчить про поступову втрату монополії Віктора Балоги на цю найзахіднішу область України. Як і за часів Януковича, він змушений буде ділитися впливом з іншими політичним гравцями – серед яких вирізняються президентська «Солідарність» та нова партія «Відродження», куди перекинулося чимало екс-регіоналів.
Саме ці три партії і здобули більшість голосів закарпатців. Балогівський «Єдиний центр» (ЄЦ) все-таки фінішував до обласної ради першим, здобувши 19 мандатів. БПП «Солідарність» із 15 депутатами фінішував другим, а «Відродження» з 11 мандатами – стало третім. Також до обласної ради пройшли партія угорців «КМКС» (8 представників), «Батьківщина» (7) та «Опозиційний блок» (4). Відносний успіх екс-регіоналів не є для Закарпаття дивиною: за десять років вони встигли тут розбудувати доволі розгалужену мережу, а на виборах завжди набирали вагому частку голосів.
Але головна суперечка, ясна річ, точилася між «Єдиним центром», список якого в області очолював Віктор Балога, та між «Солідарністю», яку вів на вибори Геннадій Москаль. Балога набрав на кілька депутатів більше, але ця перемога зовсім не та, на яку він розраховував. Якщо порівняти результати цих місцевих виборів із попередніми, то бачимо втрату позицій «Єдиного центру», попри те, що тепер провладна сила не задіювала адмінресурс, чим завжди вирізнялися вибори за часів Януковича.
У попередній обласній раді «Єдиний центр» мав 44% депутатського корпусу, у новій – матиме близько 30% . Віктор Балога вже заявив про бажання об’єднатися з угорцями та «Батьківщиною» для створення більшості в обласній раді. Але й така більшість, за умови створення, буде вельми хиткою з перевагою в кілька голосів. Проте «КМКС» вже заявила, що дотримуватиметься нейтралітету. «Батьківщина», яка входить до правлячої коаліції у Києві, теж не декларує палкого бажання гуртуватися з балогівцями. Натомість природним союзником «Солідарності» є «Відродження», яке налаштовано опозиційно до Віктора Балоги. Однак їм разом теж не вистачає голосів для більшості, хіба що таке об’єднання підтримають окремі депутати з інших фракцій, що для Закарпаття завжди було характерним. Адже тут звикли бути лояльними до влади і завжди готові скористатися шансом вигідно обміняти політичні дивіденди на економічні. Таким чином будь-яка більшість в обласній раді буде з мінімальною перевагою, що передбачає доволі важке життя цьому депутатському корпусу, якщо протистояння між Москалем та Балогою буде тривати так гостро.
«Єдиний центр» поступово здає позиції
Ще гірша ситуація в «Єдиного центру» в районах. Тільки в одному з 13 районів йому вдалося покращити показник п’ятирічної давнини. Хустський район із 33% став для цієї партії єдиним приємним бонусом. Натомість в інших регіонах очевидний спад, а в деяких – катастрофічне зниження. У самому Мукачеві «Єдиний центр» із підтримки у 76% в 2010 році опустився до 47% у 2015-му, у Мукачівському районі рівень підтримки упав удвічі – з 72% до 36%. Удвічі менше набрали цього разу балогівці на Свалявщині та в Чопі, утричі менше на Міжгірщині, у п’ять разів менше – в Ужгороді, у вісім разів менше у Хусті.
Особливо прикрим є програш «Єдиного центру» в обласному центрі, адже тут команду «єдиноцентристів» вів сам ректор Ужгородського національного університету Володимир Смоланка. Якщо в минулому скликанні міської ради, ЄЦ мав найбільшу фракцію, то в новій – ледве подолав прохідний бар’єр, фінішувавши аж на восьмому місці! А керівник найбільшого колективу Ужгорода, в якому вчаться і трудяться понад десять тисяч ужгородців, здобув на виборах до обласної ради аж… чотири сотні голосів. (Причому разом зі студентськими дільницями!).
Тож, попри перше місце на виборах до обласної ради, Віктору Балозі є над чим сушити голову. Адже ще п’ять років тому «Єдиний центр» брав участь на місцевих виборах як всеукраїнська партія, набравши близько 1% голосів. Тепер про це ніхто навіть не згадує. «Єдиний центр» став суто локальним проектом, який і вдома поступово витісняють з центральних позицій. Аналітики прогнозують, що в більшості районів керівниками рад стануть або представники «Солідарності», або їхні союзники. Зважаючи, що із п’яти міст обласного підпорядкування, тільки в одному Мукачеві переміг ставленик ЄЦу – 27-річний син самого Віктора Балога, можна прогнозувати, що вплив мукачівського клану поступово звужуватиметься до рівнинної частини Закарпаття з осердям у Мукачеві.
Геннадію Москалю вдалося на цих виборах вирішити ще одне важливе тактичне завдання: позбутися двовладдя у закарпатській пропрезидентській команді. Адже обласний виборчий штаб очолював не він і прорахунки з відбором кандидатів, що призвело до втрати голосів, було списано на адресу народного депутата Валерія Пацкана. Президент у конфлікті, який вихлюпнувся навіть назовні, став на бік керівника ОДА, давши йому повний карт-бланш. Так що тепер президентська команда запрацює злагодженіше. І Першим випробуванням для Геннадія Москаля стане нова обласна рада, яка збереться на своє засідання 19 листопада. Чия людина очолить цей представницький орган Закарпаття – Балоги чи Москаля? Вже цей факт засвідчить, наскільки швидко Балога втрачатиме свій вплив у краї.
Щодо виборів ужгородського міського голови, другий тур якого відбудеться в неділю, то це «вибори без виборів». Ні двічі екс-мер скандально відомий Сергій Ратушняк, ні колишній депутат міськради від Партії регіонів Богдан Андріїв, який банально скупив голоси у першому турі, не викликають широкої симпатії громадськості. Результат виборів вирішить явка виборців, яка буде вкрай низькою. Ратушняк має високий антирейтинг, тож чим менше прийде ужгородців, тим більше шансів мають його прихильники провести свого кумира втретє у крісло міського голови. Ужгородців таке «дежа в’ю» мало тішить. До того ж, у міську раду завдяки безпрецедентній скупівлі голосів пройшло чимало осіб із відверто кримінальним минулим. Тож Ужгород у будь-якому разі чекає невеселий період.
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
