Спостерігачі Національного превентивного механізму проти катувань заявляють, що пацієнти психлікарень і психоневрологічних інтернатів України живуть в умовах, які, з точки зору міжнародного досвіду, прирівнюються до жорстокого поводження і тортур.
До такого висновку правозахисники дійшли після моніторингу психлікарень та психоневрологічних інтернатів Чернігівської області. Звіт про відвідання цих закладів вони презентували сьогодні в Києві.
«Близько гривні на день на медикаменти, і від п’яти до десяти – на харчування» – такі цифри щодо забезпечення хворих у психоневрологічних інтернатах озвучив представник Департаменту з питань реалізації Національного превентивного механізму Володимир Шурдук.
Як заявила голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, у Левоньківській психіатричній лікарні пацієнти перебувають по 20–30 років. «Люди недоїдають, вони змушені купувати хліб на свої залишки пенсії, ті, які дієздатні. Але також і проблемою є те, що навіть і копійки, які вони отримують, дуже часто використовуються персоналом на те, щоб купувати їм білизну, будматеріали для цього закладу. Хоча це є порушенням», – додає вона.
У Любецькому психоневрологічному інтернаті лежачі пацієнти роками не були на вулиці, не дихали свіжим повітрям. За словами Тетяни Печончик, у відділенні для лежачих не використовуються памперси. «У них є памперси, але вони їх вдягають дуже рідко, коли хворих, наприклад, везуть на обстеження».
«Під час візиту до Городнянського психоневрологічного інтернату ми були свідками недбалого догляду персоналу установи жінок, прикутих до ліжка: вони лежали без підгузків, мокрі, у сечі, дощата підлога у кімнатах просочена випорожненнями, через що був сильний неприємний запах. При цьому на складі виявили памперси», – розповіла Ірина Сергієнко, представниця Департаменту з питань реалізації Національного превентивного механізму.
За її словами, в цьому ж закладі перебуває онкохвора жінка, яку за три роки жодного разу не оглянув онколог.
У цьому ж інтернаті спостерігачі виявили жінку, що пересувається на візку, для якої в закладі не передбачили ліжка – її візок розкладається.
Монітор НПМ Сергій Буров роз’яснює: «Недієздатні не можуть ніяких правових дій стосовно себе вчинити і кудись навіть звернутися».
Поширена проблема для багатьох закладів – це метраж на одного підопічного. «За міжнародним стандартом, в таких закладах 6–8 (квадратних) метрів має бути мінімум, в той час як ми приходимо і бачимо там 2–3 метри», – заявляє Тетяна Печончик. «Проблема не тільки в грошах, а в тому, що персонал цих закладів часто не підготовлений до стандартів надання медичної, соціальної допомоги, немає нормальних програм реабілітації», – додала вона.
Загалом в Україні 144 психоневрологічні інтернати і 70 психіатричних лікарень, в них проживає близько шістдесяти тисяч людей. Національний превентивний механізм діє в Україні з 2012 року відповідно до Факультативного протоколу Конвенції ООН проти катувань і передбачає регулярний моніторинг місць несвободи. Щороку здійснюються візити до двохсот-трьохсот таких закладів.
