Андрій Заремба
(Рубрика «Точка зору»)
Крим у руках Кремля і його маріонеток перетворюється на бідну глибинку. Гроші, що надсилаються на «розвиток» півострова, йдуть у порожнечу, а територія перетворюється на сіру зону з поганою якістю життя. «Кримнаші» наївно вважали, що Москва зможе виправити ситуацію, провівши «тотальну зачистку» управлінського апарату «республіки», хоча проблема – в системних недоліках самої російської державної машини.
Спочатку «кримнаші» чекали від російського президента Володимира Путіна, який двічі побував у Криму за останній час, кадрових рішень. Потім вони покладали надії на віце-прем'єра Дмитра Козака, який відвідав окуповану територію наприкінці вересня, але також марно. Широко анонсований візит федеральних чиновників в кримський «уряд» пробуксовує, що дало деяким «патріотичним експертам» привід для констатації факту управлінського колапсу в Криму. Розмов по телевізору багато, а результат – негативний.
Влітку цього року стало остаточно зрозуміло, що Москва не в змозі «переварити» вкрадений півострів. Спочатку створили «міністерство у справах Криму». У липні поточного року його розігнали, замінивши на урядову комісію на чолі з Козаком та з аналогічним набором завдань. Тобто одну бюрократичну пустушку замінили на іншу. Влітку у федеральні ЗМІ просочилася інформація, що Кремль має намір «радикально змінити» систему управління півостровом. Озвучувалися ідеї ліквідації «кримського федерального округу», але далі розмов справа так і не пішла.
Така ситуація склалася з кількох причин. Російська влада (Путін і його команда) звикли діяти тільки в умовах дорогої нафти. Поки барель коливався в межах сотні доларів, російським «державникам» вистачало на власну кишеню і на імітацію сумнозвісної путінської «стабільності». Простіше кажучи, валюти в країну надходило стільки, що можна було вдосталь красти, нічого не роблячи для реального сектора економіки, а не допускати соціального невдоволення досить щедрими бюджетними подачками. Коли вуглеводні пішли вниз, «раптово» виявилося, що російський уряд здатний тільки повторювати в телевізійних ефірах заклики про «імпортозаміщення», «санкції у відповідь», «Євразійський союз», «нафтовий відскок» та інші мантри, що не мають зв'язку з реальністю.
Уважна публіка в черговий раз переконалася, що навесні минулого року окупанти не мали чіткого плану щодо Криму. Росіяни тактично пропрацювали процес анексії українського півострова, але в Кремлі ніхто серйозно не замислювався, що робити з ним далі.
Кримський управлінський колапс є наслідком негласного пакту, укладеного між московськими і сімферопольськими корупціонерами у високих кабінетах. Суть його проста: найбільші «кримські гроші» на розпил отримують московські, а місцевим залишається на «годування» тільки внутрішньокримський ресурс. Поки команда Сергія Аксьонова не лізе у федеральну «годівницю», їх ніхто не чіпатиме. Якість їхньої роботи при цьому зовсім не враховується. У таких умовах чекати від Кремля створення дієвих державних механізмів у Криму – наївність.
Гучні кримінальні справи, які ФСБ завела на кримських «міністрів», не можна вважати справжньою боротьбою з корупцією або «чисткою рядів». Федеральні силовики обклали місцевих злодіїв «червоними прапорцями», за які вони, на думку центру, виходити не повинні. Найбільші і витратні проекти у Криму отримало найближче оточення Путіна: сумнозвісний Керченський міст, «енергоміст» з Кубані до Криму, реконструкція «Артеку» та інше. Кримських «революціонерів» і близько не підпустять до цих потоків.
Схеми «розпилу» поки що перебувають на стадії визначення. На це вказує той факт, що гроші від федеральної цільової програми до Криму ще не надійшли, а графік її реалізації постійно зрушують.
Герої «кримської весни» виявилися жертвами власної політичної короткозорості і зради. Вони занадто пізно зрозуміли, що російська корупційна система в корені відрізняється від української часів Віктора Януковича, до якої вони звикли. У Росії корупція носить суворо вертикальний характер, і втручання в «систему» з боку жорстко присікається.
Кримські чиновники не звикли працювати, їхня компетентність на невисокому рівні, але колеги з Росії не кращі. За інформацією наших джерел, навесні поточного року кілька голів комітетів «держради» озвучували «спікеру» Володимиру Константинову претензії з приводу низької зарплати, великого обсягу роботи і ступеня відповідальності. Реакція «виконробіта» було несподівано різкою. Всім незадоволеним він жорстко сказав: терпіть або звільняйтеся.
Навіть якщо Кремль (уявімо, що сталося чудо) повністю переформатує кримський «радмін», замінить команду Сергія Аксьонова на суперпрофесіоналів з Москви, це ніяк не позначиться на економіці регіону. Після анексії Крим – сіра зона, куди ніхто не стане вкладати великі гроші і постачати технології, а свого у Росії немає.
Навіть китайські «партнери» Кремля продемонстрували своє справжнє ставлення до окупації українського півострова, не пустивши Аксьонова в Пекін на економічний форум. У таких умовах навіть найбільш неординарні управлінські рішення апріорі приречені на крах. Не можна, наприклад, від медиків та інженерів вимагати карколомних результатів, забезпечивши їх інструментами з минулого століття.
Московські чиновники це чудово розуміють і не рвуться працювати на півострові. З достовірних джерел відомо, що деяких федеральних чиновників вмовляли працювати в Криму, але ті під різними приводами відмовилися. Ще влітку 2014 року в Сімферополі всерйоз обговорювався «чеченський варіант» для Криму, коли московські «варяги» працювали б вахтовим методом: у понеділок до Сімферополя прилітає літак з Москви, у неділю – летить назад. Але цей варіант не взяли у виробництво через зазначені вище причини.
Для російської клептократії Крим – це не «геополітичне досягнення», а місце для «освоєння грошей». Як тільки ця функція півострова себе вичерпає, не виключено, що Кремль може задуматися над «зливом» Автономної Республіки Крим. За Севастополь вони триматимуться до останнього, бо там військова база, але решта території їм не потрібна в середній перспективі. Це, звичайно, за умови, що санкції збережуть чи посилять, а нафта буде падати далі. Але в кожному разі всі розмови про «реформування» системи управління Кримом – не більше ніж надування щік перед телекамерами.
Андрій Заремба – кримський політичний оглядач
Думки, викладені у рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
