Лідія Акришора
З моменту незаконної анексії Криму подібний сценарій часто проектується на балтійські держави. Чи варто боятися бунту, як це було на сході України, чи доречно проектувати кримський сценарій на Прибалтику і Ригу, зокрема? Як відбувається інтеграція російськомовного населення і що означає діалог між російськомовними і латишами?
Аеропорт Риги зустрічає численними дорогими брошурами, що пропонують купити елітне житло в Юрмалі. Всі вони російською мовою, без англійського або латиського дубляжу.
На вулицях латвійської столиці порівну чутно російську й латиську. Очікуючи професора на вокзалі, підходжу до зовсім юного хлопця запитати вулицю. Він відповідає дуже хорошою російською з легким акцентом. Вулиця десь у центрі, проте, як туди дістатися, він не знає. – Ви місцевий? – Так. – Тут так багато говорять російською. – Я – латиш. Однак з російським теж не маю проблем.
Серед трьох прибалтійських країн саме в Латвії найбільш численне російськомовне населення. Приблизно 700 тисяч з більш ніж двох мільйонів, що населяють Латвію, вважають російську мову своєю рідною, а в Ризі – майже кожен другий.
Конфлікту немає
«На побутовому рівні у нас немає проблем у спілкуванні. У супермаркеті, наприклад, ти можеш говорити латиською, а тобі відповідають російською. Іноді ми відчуваємо навіть незручність, що хтось із співрозмовників не надто добре знає ту чи іншу мову», – говорить 25-річна латишка Ліга Рудзіте. Вона – активістка і політичний радник латвійської платформи співпраці зі Східною Європою lapas.lv. Її коло спілкування досить змішане – це і латиші, й етнічні росіяни, і російськомовні. Більшість сучасних молодих людей ростуть білінгвами, а то й трилінгвами, бо ще зі школи вивчають англійську мову.
На території Латвії живе чимало змішаних сімей. Анатолій Голубов, редактор російськомовного латиського порталу rus.delfi.lv походить з російсько-української родини, в дитинстві жив у Донецьку. Його дружина має російсько-білоруське коріння. Обидва вже більше двадцяти років живуть у Латвії, тут народилася їхня дитина. На питання, хто він, Анатолій не знає, що відповісти. Проте все ж схиляється до відповіді: «Російськомовний латиш, мій син – так точно». Варто також розуміти, що не всі російськомовні Латвії є етнічними росіянами. За результатами соціологічних досліджень, станом на початок 2015 року в прибалтійській країні живе 62% етнічних латишів, 26% – росіян, 3% – білорусів, 2% – українців.
Саме ці причини не дозволяють вірити в проекцію кримського сценарію в Латвії. «Ніякого Криму тут не може бути. У нас немає конфлікту з російськомовними», – упевнено наголошує в розмові міністр закордонних справ Едгарс Рінкевич. Крім того, членство Євросоюзу і війська НАТО на кордоні додають людям помітної впевненості.
«Звичайно, ніхто не знає, що в планах Росії, але не думаю, що вона настільки недалекоглядна, щоб нападати на країну, яка перебуває в Євросоюзі», – скептично каже Андріс Меллакаулс, голова інформаційного відділу підрозділу інтеграції.
Однак упродовж двох років війни на сході України та зміни геополітики, анексії Криму, відчувається помітний вплив російської пропаганди.
«Російська риторика впливає на спосіб інтерпретації подій в Україні латишами», – ділиться спостереженнями соціолог Інесе Сюпуле, дослідниця балтійського Інституту соціальних наук.
Анексію Криму в Латвії підтримує близько 30% населення, багато з них – російськомовні, причому вони вже упродовж довгих років не відвідували Росію, каже Айнарс Дімантс, голова Ради електронних ЗМІ Латвії.
Гордість цих людей за велику країну Росію і відчуття неналежності до Латвії викликає занепокоєння у місцевого населення. Чимало таких людей належать до так званої категорії «негромадян» з фіолетовими паспортами, які в народі називають «паспортами інопланетян». «Саме негромадяни можуть стати пунктом маніпуляції російської пропаганди», – непокоїться Інесе Сюпуле.
Латвійські «інопланетяни»
Статус «негромадян» отримали колишні мешканці СРСР після того, як Латвія стала незалежною. Вони переїхали на територію республіки після 1940 року, такий же статус мають і їхні нащадки. Станом на 2015 рік у Латвії проживає близько 262 тисяч негромадян. Вони мають деякі привілеї жителя Євросоюзу – вільний доступ і пересування шенгенською зоною, але без права на роботу, а також мають можливість без віз їздити до Росії. Однак вони не можуть насолоджуватися політичним правом голосування і працювати на державних посадах.
Для того, щоб стати громадянином Латвії, потрібно пройти процедуру натуралізації – скласти іспит з латиської мови, історії Латвії, а також працювати останні п'ять років на території країни.
30-річна Олександра Йолкіна без проблем подолала всі пункти й отримала латиське громадянство. Однак її бабуся приїхала в країну в 1948 році, зараз їй 94 роки, і вивчати латиську вона вже не в змозі. Дядькові Олександри – 68 років, він принципово не хоче складати іспити. Адже прожив усе життя в Латвії та вважає, що має отримати громадянство автоматично. Очевидно, через образу асоціює себе з Росією.
Статистика каже, що 30% негромадян – це люди у віці 45-50 років, більше 38% – старші за 60. Якщо вивчити латиську мову вони ще абияк можуть, то історична пам'ять не дозволить їм скласти іспит з історії. Багато російськомовних у Латвії підсвідомо розуміють, що їм доведеться відмовитися від певних переконань. Наприклад, що стосується питання 9 травня, адже російськомовні жителі історично в цей день святкують перемогу російського народу над фашизмом, а для латишів це день початку окупації.
«Свої» та «інші»
Незважаючи на те, що старшим негромадянам натуралізуватися важче, молоді люди Латвії – це вже інше покоління. Так вважають у відділі культури та інтеграції Латвії і бачать все ж позитивні результати: більше 80% новонароджених дітей негромадян отримали громадянство Латвії. Згідно із законом, за рішенням навіть одного з батьків негромадян дитина може отримати латиський паспорт.
Показник 1% натуралізованих на рік з 2008 року (1000 осіб із 262 тисяч) свідчить не лише про небажання держави займатися питанням етнічних меншин, але й всіляке уповільнення йогоЕлізабет Кривцова
Елізабет Кривцова, представниця Конгресу негромадян, все ж не простежує позитиву в політиці держави відносно цієї категорії населення. На її думку, показник 1% натуралізованих на рік з 2008 року (1000 осіб із 262 тисяч) свідчить не лише про небажання держави займатися питанням етнічних меншин, але й всіляке уповільнення його. Вона на чолі з Конгресом негромадян домагається, щоб літнім людям дали громадянство без іспитів. А для всіх інших процедура натуралізації, на їхню думку, має передбачати тільки складання мовного іспиту.
Кривцова вважає, що ігнорування цього питання розділяє суспільство на «своїх» – латишів та «інших» – російськомовних. Останні, по суті, вважають себе вже російськомовними латишами. «У Латвії є такий національний романтизм. Деякі люди не розрізняють біженців і росіян, які приїхали ще після війни», – говорить Кривцова. Якби вирішили питання нацменшин на політичному рівні, констатує активістка, то тоді б «ми не боялися, що подібні проблеми будуть використовувати для розв'язання війн». Причому, коли каже «ми», Кривцова ототожнює себе з Латвією.
Головне – заохочувати, а не витісняти
У те, що може збільшуватись невдоволення цієї частини населення і вилитися в якісь заворушення, посилені російською пропагандою, Інесе Сюпуле не вірить. На території Латвії на початок року живе 84% громадян Латвії, 12% негромадян і лише 2% громадян Російської Федерації. Однак вона визнає, що є чимало прогалин у діалозі між державою, латишами та російськомовними. З 2013 року немає безкоштовних курсів для вивчення латиської мови, не розвинена програма консультацій російськомовного населення.
За словами Анатолія Голубова, держава робить всілякі зусилля, щоб інтегрувати цю частину населення за допомогою культури та фольклору, організації фестивалів.
«Проте, це виглядає в наш час маргінально», – зауважує він.
На його думку, якби, наприклад, негромадянам дали право голосувати на муніципальних виборах – це був би потужний удар російській пропаганді.
Виникає питання – чи не закономірно, що Латвія непокоїться про збереження своєї культури і держави? Елізабет Кривцова заперечує це і вважає, що було б ефективніше, якби російськомовних заохочували вчити латиську, а не витісняли російську, або ж говорили про проблеми національних меншин навіть латиською мовою. На її думку, це значно зменшило б напругу і поділ на своїх і чужих в латиському суспільстві.
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
