Брюссель – Якими мають бути подальші зусилля країн Європи та США на тлі воєнної окупації України, незаконної анексії Криму та інших порушень Росією міжнародних норм? Колишній американський держсекретар Мадлен Олбрайт і екс-президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга переконані, що Заходу слід бути готовими до нових російських провокацій. На їхню думку, Кремль, шукаючи ворога, спотворює реальність, однак має чітко усвідомити, де проходить «червона лінія».
Захід, заспокоєний кінцем Холодної війни та почуттям безпеки, нарешті прокинувся. Пробудження настало після агресії Росії в Україні, а найновішим «будильником» стала нинішня сирійська кампанія Кремля. Таку думку, виступаючи в німецькому Фонді Маршала, висловила колишній президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга. Вона додала, що наразі Європа без допомоги США самотужки ще недостатньо об’єднана, щоб протистояти можливому нападу Росії на якусь із держав.
Разом з тим для вирішення проблеми України Захід робить надто мало, каже Мадлен Олбрайт, колишній держсекретар США. Київ потребуює економічної підтримки, яка йде «в ногу» із безпекою, і в якій українці, які хочуть звільнитися від тиску Росії, мають крайню необхідність. Адже Путін – лідер непередбачуваний.
«Ми маємо справу з лідером, який створює власні факти і з цим слід бути дуже обережними. Чого тільки варті заяви, що українці самі попросили його втрутитися, чи що малайзійський літак сам впав з неба, чи навіть його власна версія подій у Сирії. У справі України нам із росіянами слід бути твердими», – закликає Олбрайт.
«Преса Росії під пильнішим контролем, ніж у радянські часи»
Проблема в тому, що «психологічна обробка, якій піддає народ Росії нинішній пропагандистський апарат, сіє в них переконання, що вони морально вищі за решту світу, – пояснює Вайра Віке-Фрейберга. – Преса там під повним контролем, навіть потужнішим, ніж в радянські часи. Вона культивує ідею зверхності Росії як духовного центру світу, натомість Захід для них – деморалізований, корумпований і занепадаючий».
Варто бути готовими до будь-яких нових сюрпризів з боку президента Путіна, зауважує екс-президент Латвії.
Він завжди знайде причину для агресії, але цього дозволяти не можна, провівши чітку «червону лінію»Вайра Віке-Фрейберга
«Єдиний підхід до такої особи – бути достатньо міцним і не дозволяти їй переступати через себе, – каже вона. – Він завжди знайде причину для агресії, але цього дозволяти не можна, провівши чітку «червону лінію». Думаю, росіяни йтимуть якомога далі, доки у них буде можливість. Це продемонстрували останні роки, тож потрібна протидія».
Те, як європейці відреагували на російську агресію неочікуваним рівнем єдності, кризи, на кшталт мігранстської, створили непорозуміння між столицями країн ЄС. Натомість екс-президент Латвії Віке-Фрейберга переконана: складнощі загартовують європейсько-американське співробітництво задля зміцнення європейської колективної безпеки в рамках НАТО.
Путін завжди знайде ворога – Олбрайт
Стає доволі очевидним, те, що у якоїсь з країн НАТО може виникнути потреба в обороні. Враження таке, що союз НАТО усвідомив, що треба активніше планувати у втілювати на практиці територіальну оборонуВайра Віке-Фрейберга
«Стає доволі очевидним, те, що у якоїсь з країн НАТО може виникнути потреба в обороні, – пояснює екс-президент Латвії. – Ніколи не знаєш, за ким саме «задзвонить дзвін» – важливо бути готовими. Враження таке, що союз НАТО усвідомив, що треба активніше планувати у втілювати на практиці територіальну оборону. Хочеться сподіватися, що саміт НАТО наступного року у Варшаві засвідчить прогрес у цьому сенсі».
Мадлен Олбрайт зі свого боку додає, що президент Росії «Путін шукає ворога і завжди його знайде… Попри активні зусилля США в дев’яностих долучити Росію до демократичного світу, нинішні кремлівські лідери звинувачують Вашингтон у всіх бідах».
Однак, таку велику державу, як Росія ізолювати неможливо. Тому, на думку колишнього американського держсекретара, слід шукати з Москвою шляхи діалогу, примушуючи її поважати мінські угоди, водночас, подаючи руку допомоги Україні. «Це обов’язок всіх нас – тих, хто вірить у вільну й демократичну Європу», – підсумовує Олбрайт.
