Дві трагедії на тлі війни майже збіглися у часі: 20-а річниця різанини в Сребрениці 1995 року та перша річниця трагедії «Боїнга» «Малайзійських авіаліній» рейсу МН17 у небі над Донбасом. Як згадують нині ті події та людські жертви? Чи була ефективною реакція міжнародної спільноти на геноцид у Боснії? І що можна зробити зараз, щоб зупинити насильство на Донбасі?
Стаття редактора британського ділового часопису Financial Times Тоні Барбера нагадує, що і Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, і Міжнародний кримінальний суд визнали різанину в Сребрениці, що забрала життя понад 7 тисяч боснійських чоловіків та хлопців і відбувалася на тлі війни в Боснії-Герцеговині, була актом геноциду. Але, за словами британського оглядача, ця подія також говорить про «ганебну неспроможність Заходу їй запобігти», і «навіть сьогодні вона є шрамом на сумлінні Організації Об’єднаних Націй та західних урядів, які були втягнуті у цю війну».
Британський оглядач також висловлює жаль з приводу того, що через 20 років після трагедії боснійські політики, що представляють мусульманську, хорватську та сербську громади, і досі не можуть підійти до цих подій з точки зору примирення та погляду в спільне майбутнє. «Натомість вони маніпулюють гіркотою старого болю задля підтримки своїх громад, отримання персональної влади та привілеїв», – пише Тоні Барбер.
Від трагедії в Боснії, яку зараз часто ставлять як приклад Україні, як попередження, як непотрібно проводити процес примирення, і як покладання на закордонних миротворців може призвести до паралічу держави, оглядачі переходять до нинішніх подій навколо України.
Відомий російський політичний оглядач Андрій Піонтковський на сторінках інтернет-видання «Новое время» пояснює, чому Росія боїться трибуналу у справі малайзійського «Боїнга», який був збитий над Донбасом з майже 300 людьми на борту. На його думку, Росія, під тиском численних свідоцтв, побоюючись своєї відповідальності за загибель цих людей, блокуватиме створення міжнародного трибуналу через Раду безпеки ООН, але спеціальний трибунал може бути створений за рішенням Генеральної асамблеї ООН.
А тим часом британський громадський мовник «Бі-Бі-Сі» підготував спеціальний репортаж про долю людини, чиє життя розбила трагедія в небі над Донбасом. Кореспондентка «Бі-Бі-Сі» Наталія Антелава, яка побувала на місці падіння літака вже через кілька днів після трагедії, знайшла сестру загиблої на ньому голландської пасажирки.
Сестра загиблої Джойс Баай «не знає, хто вбив її сестру і усвідомлює, що, можливо, ніколи і не дізнається». Але ця подія, яку в Нідерландах називають «голландським 11 вересня», сильно змінила те, як вона дивиться на світ. Вона зараз пильно стежить за новинами про конфлікт в Україні, хоча ще рік тому вона практично нічого про Україну не знала. Вона говорить, що не може бачити Володимира Путіна і переключає канал кожного разу, коли його показують по телебаченню».
Вона, як і її країна, чекає повернення особистих речей її сестри і відповіді на запитання про те, хто і чому її вбив.
