Доступність посилання

ТОП новини

Статтю про російського танкіста, пораненого на Донбасі, три доби вирізали з тиражу бурятської газети


Доржі Батомункуєв під час відвідання Йосипом Кобзоном Донецького шпиталю, 23 лютого 2015 року
Доржі Батомункуєв під час відвідання Йосипом Кобзоном Донецького шпиталю, 23 лютого 2015 року

Співробітнки «Нової Бурятії» не вважають це цензурою

Бурятський танкіст Доржі Батомункуєв, важко поранений в бою під містом Дебальцеве в Донецькій області, став широко відомий після інтерв'ю, яке у нього на початку березня цього року взяла журналістка «Нової газети» Олена Костюченко. Утім, сходження Батомункуєва до вершин медійної слави почалося ще до публікації цієї розмови: 23 лютого він став одним з героїв телевізійного сюжету про зустріч Йосипа Кобзона з пораненими бійцями «ДНР» в опіковому центрі при Донецькій обласній центральній клінічній лікарні, хоча тоді ще ніхто не називав його імені та прізвища. Через кілька місяців журналіст газети «Нова Бурятія» вирішив поцікавитися долею Батомункуєва і з'ясував, що той лікується в лікарні у сусідньому Забайкальському краї, а його мати скаржиться на відсутність допомоги з боку Міністерства оборони Росії. Журналіст написав статтю, яка майже одразу після публікації була видалена з сайту видання та вирізана з уже надрукованого накладу. Головред «Нової Бурятії» не вважає те, що трапилося, цензурою, а автор матеріалу говорить, що не впевнений, чи буде він і надалі займатися історією пораненого танкіста. Ще один співрозмовник Радіо Свобода, журналіст іншої бурятської газети, впевнений, що статтю зняли з сайту і вирізали з друкованого тиражу на вимогу спецслужб.

Тимур Дугаржапов, виконувач обов'язків головного редактора газети «Нова Бурятія»:

Ця публікація на сайті викликала якийсь страшний потік відвідувачів з України
Тимур Дугуржапов

– Перед друком в газеті ми розмістили цей матеріал в інтернеті, на нашому сайті, і ця публікація на сайті викликала якийсь страшний потік відвідувачів з України, там полилася така величезна кількість коментарів, абсолютно незрозумілих, агресивних, і ситуація почала виходити з-під контролю. У нас республіка тиха, спокійна, і цей потік нас налякав, звичайно. Ми зрозуміли, що зайшли на таку територію запеклого інформаційного протистояння, тому бажання втягуватися далі в цю полеміку, в якусь абсолютно моторошну інформаційну війну не було ніякого. Тому ми вчинили таким чином.

ЗАВАНТАЖИТИ

– Можна ж було просто відключити коментарі, а в газеті і зовсім жодних коментарів залишати не можна, тому там ніяких потоків ненависті у відповідь ви б не отримали.

Обговорення, що нібито хтось нас змусив, це все безглуздо
Тимур Дугуржапов

– Взагалі хотілося уникнути цієї ситуації. І я думаю, що ми її уникли. Те, що зараз відбувається, обговорення, що нібито хтось нас змусив, це все безглуздо. Це було наше спільне рішення, редакційне. Звичайно, це неординарний випадок у моїй практиці, але що робити, буває й таке.

Доржі Батомункуєв під час відвідання Йосипом Кобзоном Донецького госпіталю
Доржі Батомункуєв під час відвідання Йосипом Кобзоном Донецького госпіталю

– Як це було? Співробітники газети сиділи і весь тираж вручну таким чином обробляли, вирізаючи ці сторінки?

– Так, три дні ми цією справою займалися.

– А який у вас тираж?

– 50 тисяч примірників.

– Яка історія підготовки цієї публікації?

– Ідея належить нашому кореспонденту Сергію Басаєву, він і збирав цей матеріал. Я спочатку подивився, і він мені видався звичайним. А коли почалася ця інформаційна істерія, я почав сумніватися у всьому цьому. Не хотілося всю цю справа знову спускати на сім'ю Батомункуєвих, тому зараз мені складно сказати, чи варто взагалі далі цим займатися.

– Ви кажете, що матеріал вам видався звичайним. Ви маєте на увазі, що звичайною є сама ситуація, що людина, яка воювала в Україні, повернулася до Росії і тут лежить у лікарні, лікується після отриманих поранень?

– Справа в тому, що мені достеменно не відомо, де він воював, де він отримав поранення. Я можу судити з різних публікацій, припустимо, в «Новій газеті», якою тут, в Бурятії, дуже багато зацікавилися. Але потім, після цього, були спростування різні. Мати цього танкіста говорила про те, що ні, жодних інтерв'ю він не давав. І це, в тому числі, стало для мене стимулом далі роздумувати на цю тему, чи варто взагалі далі цю публікацію пускати. Я не можу сказати, що я впевнений в тому, що він там був, що він там воював. Мати його говорить, що нічого не було, нічого не знає. Це і стало підставою для того, щоб нам відмовитися від цієї статті.

– Ви сказали, що у вас «досить тиха республіка». Історія Доржі Батомункуєва цю тишу якимось чином порушила, викликала резонанс у суспільстві чи пройшла більш-менш непоміченою?

– Я не скажу, що цей випадок дуже вплинув на Республіку Бурятія. Обговорення, звичайно, інтенсивне в інтернеті, але я не можу сказати, що вона сколихнула всю республіку. Певний сегмент Бурнету, інтернету республіки, – так, звичайно. А що і як – я думаю, це зараз не мені судити.

Сергій Басаєв, автор видаленого матеріалу газети «Нова Бурятія» під назвою «Бурятський танкіст з Дебальцева досі у важкому стані»:

– Моя справа була написати матеріал, і я його написав, він вийшов спочатку на сайті. Але справа в тому, що у нас газета виходить в неділю, а матеріал я написав у четвер-п'ятницю. Я думаю, якби матеріал поставили в неділю на сайт, газета би вийшла, не було б и жодних проблем. Поставили в четвер, і ось якесь божевілля почалося. Я навіть не знаю, як його назвати.

– Вам прикро, що ваш матеріал спіткала така доля?

– У принципі, так. Але я за це не відповідаю. Тим більше, що матеріал в підсумку досить широко розійшовся.

– Ваш головний редактор каже, що він взагалі не впевнений, що Доржі Батомункуєв воював і був поранений в Україні.

– Власне кажучи, я це й хотів з'ясувати. Ще коли Олена Костюченко взяла інтерв'ю у Доржі в Донецьку, вже після цього вийшло багато матеріалів про те, що це інтерв'ю – фейк, що вона насправді з ним не зустрічалася. Мені просто захотілося це перевірити.

– Вам вдалося це зробити?

– На жаль, ні. Зі слів матері Сесегми Батомункуєвни, Доржі ні з ким не розмовляв, принаймні, вона так сказала. Але наскільки це правда, я судити не беруся.

– Ви намагалися зустрітися в лікарні з самим Доржі Батомункуєвим?

– Я хотів взяти у його матері свого роду санкцію, оскільки зараз Доржі перебуває в такому важкому стані. І звісно, батьки відповідають за нього. Я хотів просто дізнатися про можливість інтерв'ю. Вона категорично сказала, що це неможливо, оскільки він знаходиться у важкому стані.

– У процесі підготовки матеріалу Ви намагалися з'ясувати, чи є одиничним випадок Доржі Батомункуєва? Після його історії стали говорити про цілі бурятські батальйони в Донецькій області, з'явилися всі ці меми в інтернеті. Чи вдалося Вам знайти когось ще, хто воював на Донбасі?

– Мене це і зачепило найбільше, тому що тема бурятів зараз негативно піднімається у всіх ЗМІ. І оскільки це Бурятії стосується безпосередньо, мені хотілося з'ясувати, наскільки це реально. Але, на жаль, цього не вдалося зробити. Тут потрібно більш детально розбиратися.

– Ви плануєте продовжити роботу над цією темою?

– Можливо, так. Важко сказати.

Аркадій Зарубін, журналіст бурятської газети «Аршан», першим розповів про видалення статті про танкіста Доржі Батомункуєва з сайту і з друкованої версії газети «Нова Бурятія». У липні минулого року Зарубін був побитий біля виборчої дільниці в селищі Карен, на яку він приїхав, щоб перевірити інформацію про відмову прийняти у представників партій «Справедлива Росія» і КПРФ документи для участі у виборах до райради:​

Все, що стосується протестних настроїв, що стосується війни в Україні, це, звичайно, сфера інтересів спецслужб
Аркадій Зарубін

​– Я вважаю, що це цензура спецслужб, адже я теж постійно відчуваю якийсь тиск з їхнього боку, оскільки відбуваються слідчі дії. З початку року у нас в Бурятії пройшло два мітинги через конфліктну ситуацію в Бурятскому державному університеті, і відтоді я почав відчувати на собі увагу спецслужб. Вони всіляко намагалися впливати на мої публікації, прямо вказували, які небажано випускати. Я знаю точно, вони проговорювалися, що такий же вплив вони чинять на інші ЗМІ, друковані, інтернет-видання, тобто все, що стосується протестних настроїв, що стосується війни в Україні, це, звичайно, сфера інтересів спецслужб.

У нас достатньо вільна преса в регіоні, як це не дивно, в сусідніх регіонах такої свободи немає, на моїй пам'яті це перший випадок за останні 10-15 років, коли публікація вилучається з уже надрукованого накладу
Аркадій Зарубін

Я думаю, якби не було цієї напруги з боку спецслужб, то і преса б пропустила це, як таку чергову несерйозну подію, пересічну. Завдяки збудженості спецслужб якраз виходить зворотній ефект. Якби не було цього вилучення (статті про Доржі Батомункуєва – ред.), багато хто б навіть не став читати цей матеріал. З мого оточення люди звернули увагу на цю публікацію тільки після того, як дізналися, що вона зазнала цензури, і її вилучили. Я вважаю, що це спецслужби. У нас достатньо вільна преса в регіоні, як це не дивно, в сусідніх регіонах такої свободи немає, на моїй пам'яті це перший випадок за останні 10-15 років, коли публікація вилучається з уже надрукованого накладу.

Аркадій Зарубін
Аркадій Зарубін

– Історія з нібито масовою участю жителів Бурятії в конфлікті на сході України отримала в республіці якийсь резонанс? Той же Спартак Тіпанов, який, за словами Батомункуєва, горів з ним в танку, чи намагалися про нього дізнатися, чи жива це, реальна людина, чи був такий, чи є у нього рідні?

– Бурхливого обговорення немає, але, якщо виникають якісь публікації, вони весь час з посиланням на джерела за межами Бурятії. У коментарях до цих публікацій з'являються повідомлення про те, що частини з одного місця, частини з іншого місця були перекинуті на південь Росії, незрозуміло – чи то для навчань, чи то для участі там у війні. Але я не знаю, чому такого широкого обговорення війни в Україні в Бурятії немає. Чи то через те, що це буддистська республіка і люди дуже стримані...

Серед мого оточення немає жодного прикладу, щоб хтось із родичів, знайомих говорив про це, що їхні знайомі воювали. Такого немає. У коментарях пишуть, що нещодавно прибув якийсь військовий підрозділ на південь Бурятії, колона техніки сильно охоронялася людьми у формі, без форми, в цивільному, купа машин була з блималками, нікого не підпускали – але це знайомі кажуть, не знаю, так це чи не так. Це місто Кяхта, кордон з Монголією. У пресі це не обговорюють.

Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:05:31 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

– У вас особисто яке враження складається, наскільки все це реально, чи воюють в Україні жителі Бурятії, чи є вони військовослужбовцями російської армії чи так званими «відпускниками»?

– Я думаю, що люди з Бурятії там воюють, але це добровольці. Масового явища немає, тому що республіка маленька, і це просочилося б дуже швидко. Щоб приходили в масовому порядку літаки з «вантажем-200», теж поки немає підтвердження. Масового явища я цього не помітив, щоб звідси масово вирушали, масово приходили трупи. Це би точно обговорювалося, якби це сталося. Навіть якби їх ховали там, в Донецьку, тут залишаються родичі, вони здійняли би галас.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Марк Крутов

    Редактор інформаційної служби та інформаційних програм Російської редакції Радіо Свобода. Співпрацюю з Російською редакцією Радіо Свобода з 2003 року. Народився в 1977 році в Москві. Закінчив РДГУ (спеціальність – філологія). Працював перекладачем з англійської мови, редактором інтернет-сайту «Русское бюро новостей», директором телевізійної програми «В поисках приключений», публікувався в російських газетах і журналах.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG