Місто Артемівськ Донецької області. Тут проживає близько 77 тисяч людей, багато з яких – шахтарі. 16 лютого тут спокійно, проте у розмові з мешканцями відчувається напруга. У те, що режим припинення вогню на Донбасі, оголошений в 00 годин 15 лютого, принесе мир і спокій, люди не надто вірять.
«Тут ніхто не має ніяких сумнівів щодо перемир’я. Воно ж не перше», – розповідає Руслан, який переїхав до Артемівська з Попасної, де точилися жорстокі бої.
«Я вже бачив кров і смерть. Якось стояли на вулиці, почалася стрілянина, я впав на землю, а товариш не встиг», – каже чоловік.
Руслан два роки працював у міліції, проте, каже, що ця робота йому не сподобалася. Зараз він живе у своїх племінників. Всі вони до Артемівська переїхали нещодавно, але бояться, що скоро знову доведеться втікати. «Війна доходить і сюди», – говорить Руслан.
Ще до оголошення режиму припинення вогню на Донбасі, Артемівськ вважався відносно спокійним містом. До бойових дій звідси було близько 50 кілометрів. Але у четвер, 12 лютого, його обстріляли, в результаті чого загинуло троє людей. Фахівці стверджують, що місто було обстріляне касетними снарядами.
У липні в Артемівську було чути вибухи, але за багато кілометрів від міста. Мешканці розповідають, що попри те, що з квітня по липень місто було під контролем сепаратистів, війна здавалася чимось далеким. І навіть тоді, коли українська армія звільняла Артемівськ від бойовиків, доходило лише до перестрілок. «Однак ніхто не стріляв із артилерії» – каже мешканка Артемівська Інна, яка працює в одному з магазинів.
Перші жертви перемир’я
Про те, що війна йде зовсім близько, можна зрозуміти не тільки через вибухи. Останнім часом у місті з’явилося багато військових. По дорогах їздять не тільки військові позашляховики, але і вантажівки з боєприпасами. Деякі з них везуть довгі коробки – мешканці уже знають, що то ракети до «Градів».
Чи не найбільше життя змінилося у лікарні, до якої везуть поранених із дебальцевського напрямку. Щоб для них вистачало місця, під лікарню довелося облаштувати ще одну будівлю. Командир першої медичної роти Національної гвардії імені Пирогова Ігор Ільків каже, що упродовж останніх днів перед перемир’ям до артемівської лікарні потрапляло близько сотні бійців щодня. За словами Ільківа, першого дня після оголошення режиму припинення вогню, до лікарні привезли 12 поранених, 6 із них – це бійці Національної гвардії, яких обстріляли з міномета у селі Миронівське біля Дебальцева.
У популярній в Артемівську піцерії майже завжди можна зустріти когось у формі і з автоматом. Багато з них щойно повернулися з передової. Сергій служить у 30-й бригаді Збройних сил України. Розповідає, що їхня бригада була на передових позиціях біля Логвинова.
«Як дивляться у мої очі, кажуть, що я після амфетаміну, але це адреналін, – каже Сергій. – Останнім часом майже нічого не їм, просто не хочеться» – продовжує хлопець.
Поряд із військовими у піцерії відпочивають і місцеві, які воліють тут не говорити про війну. Перед входом у заклад стоїть юрба молодих людей у спортивних костюмах, які інсценують бійку і сміються. «Я б побив навіть «Беркут» – каже голосно один з них.
В очікуванні миру
Втім, попри страх і зневіру, люди таки намагаються знаходити позитив у житті. 14 лютого, у день Святого Валентина, магазин квітів був переповнений – їх купували жінки і чоловіки. Бабуся з внуком розглядали плюшеві серця. Дівчина Лєна, яка працює у цьому магазині, каже, що люди приходять за квітами, але не купують їх так багато, як раніше.
«Люди святкують сьогодні, бо хоч на мить хочуть забути про війни», – зауважила дівчина. Зараз, каже вона, мешканці Артемівська почали боятися, що скоро війна дійде до міста і буде так, як у Дебальцеві, де обстріли стали повсякденністю, а разом з ними прийшла і гуманітарна криза.
Однак Лєна сподівається, що любов таки переможе і ситуація в Артемівську найближчим часом заспокоїться. Але вона усвідомлює, що цього швидко не буде, адже вже у перший день перемир’я у центрі місті знову було чути вибухи. Бої досі тривають, хоча далеко від міста.
