У Росії жінці загрожує від 12 років в’язниці за дзвінок до посольства України

Вранці 21 січня 2015 року домогосподарка Світлана Давидова, мешканка Вязьми (Смоленська область), була заарештована співробітниками ФСБ. Їй пред’явлено обвинувачення за статтею 275 КК Росії «Державна зрада». У квітні минулого року Давидова зателофонувала до посольства України в Москві і повідомила, що військова частина, розташована навпроти її будинку, спорожніла, що, на думку жінки, може бути свідченням відправки військовослужбовців до зони російсько–українського конфлікту. Члени президентської Ради з прав людини заявили, що беруть справу під свій контроль.

Подробиці цієї історії Радіо Свобода розповів чоловік заарештованої Анатолій Горлов.

– 21 січня 2015 року о 8:15 дільничний прийшов, нібито сусіди на нас скаржаться, що ми шумно себе поводимо, хоча у нас тиша, це ранок, ще діти сплять. Відкрили – і тут ось оперативна група ФСБ увірвалася в наше життя. Забрали комп’ютери, техніку, записи. На той момент, коли затримували, вони нічого не говорили. Але ось 26 січня мені офіційно прийшла відповідь: «У відповідності до вимоги частини 1-ої статті 96-ої УПК Росії повідомляємо, що 21 січня 2015 року об 11 годині 35 хвилин за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого статтею двісті сімдесят п’ятою КК Росії, затримана ваша дружина Давидова С. В. Про місце її утримання ви будете повідомлені додатково. Слідчий з особливо важливих справ Першого відділу Слідчого управління ФСБ Росії, полковник юстиції Михайло Свинолуп…»

– А Ви знаєте, де знаходиться Світлана Володимирівна зараз?

– Так, тепер я знаю, вона знаходиться в слідчому ізоляторі Лефортово, це Лефортівський вал, будинок 5. Вчора я передав їй речі. Поки, загалом, я про побачення запитую, в тому числі через призначеного адвоката, кажуть, що буде побачення, наступного тижня начебто.

– Суд щодо міри запобіжного заходу вже був?

– Вчора прийшов від слідчого лист, що 22 січня Лефортівским районним судом міста Москви обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту з утриманням в СІЗО. За словами слідчого, на два місяці поки.

– Зі слідчим Ви зустрілися?

– Я його бачив, але говорити про подробиці ні він не став, ні я не запитував.

– Вам відома суть обвинувачення?

– Мені відомо, що вона зателефонувала до посольства України і, загалом, висловила якусь позицію, яка нібито секретна була.

– А у Вашої дружини був допуск до якихось секретних відомостей?

– Ні! Моя дружина має вищу економічну освіту, вона добре вчилася, закінчила з відзнакою училище, технікум, інститут текстильної і легкої промисловості, навчалася в аспірантурі, але жодної військової освіти у неї не було, ніяких допусків. Вона «Урал» від «ГАЗу» не відрізнить, якщо вже на те пішло. Тому я не знаю, які взагалі відомості вона – багатодітна мати, у відпустці з догляду за дитиною, – могла, як кажуть, через вигляду з вікна вивудити і повідомити щось секретне. Я не уявляю цього, чесно.

– А що призначений адвокат Вам говорить?

– Адвокат нічого не говорить. Він тільки обіцяє віднести їй, наприклад, одяг, ще щось. Суто налагодження побуту, будемо так говорити, як ніби він там докладає якісь зусилля. Каже, що «стаття дуже серйозна, що менше ніж 12 років і більше ніж 25 років їй не дадуть».

– Чи є у Вас відчуття, що адвокат працює на слідство?

– Ну, я не знаю. Думаю, що слідство, держава не призначать невигідного собі адвоката.

– А свого адвоката у вас поки немає?

– Поки я не зорієнтувався. Розумієте, ми прості громадяни Росії, в провінції живемо. Ми ж не якесь шпигунське угруповання, тому нам важко зорієнтуватися в адвокатах...

– А у Вас справді вікна квартири виходять на військову частину?

– З нашої квартири видно частину військової частини, ділянку видно. Але з таким же успіхом кожен громадянин може набрати Google maps і подивитися цю військову частину. Більше навіть побачити, ніж те, що ми бачимо з вікна.

– Просто не зрозуміло, як можна визначити здалеку, як якісь частини, наприклад, відправляються до України...

– Та нічого вона не могла визначити! Я припускаю, що це був чисто емоційний дзвінок до посольства України. Вона побачила спорожнілу частину, припустила щось, висловила свої побажання, щоб люди не гинули. Україна – це ж не тільки українці в етнічному плані, в плані мови, а це і росіяни, і всі. Ми всі – люди! І те, що відбувається, це просто неподобство! Ні за чим вона не стежила, ні на яку спецслужбу не працювала, і жодгих допусків до секретів, які могла би продати, вона ніколи не мала! Вона випадково почула в маршрутному таксі розмову військовослужбовця по телефону з іншою людиною. І записала у щоденник. «Мається запис, датований 24.04.2014, виконаний рукописним способом: «Військовослужбовці ГРУ ЗС Росії в понеділок прибувають до Москви в цивільному одязі, в приватному порядку, за свій рахунок. Зброю планують отримати на місці. Перебувати збираються до виборів, а далі по ситуації. Можливо, ця інформація допоможе вам зберегти життя українцям і цілісність країни», – написано в протоколі обшуку.

– Тобто виходить, що Ваша дружина, очевидно, так висловила свою антивоєнну позицію? Вона не згодна з участю Росії у конфлікті на території України?

– Так, вона не згодна! І не просто на території України, а вона не згодна взагалі просто з війною, і що гинуть фактично мирні люди, і російський народ втягнутий в якусь інтригу. Вона не згодна! Але вона не мовчала, вона ділилася з друзями, вона сперечалася десь на вулиці!

– Можливо, справа в тому, що Ваша дружина просто публічно висловлювала свою позицію неприйняття війни, і хтось цим виявився незадоволений?

– Може й таке бути. Я ось читаю протокол обшуку, і є там фрагменти з її щоденника, який вилучили (тут написано: «Листок паперу білого кольору з записами, виконаними машинописним способом)»: «Я – багатодітна мати, погіршується законодавство, права людини щодо висловлення думок. Рано чи пізно можу зіткнутися з відкритим насильством проти моєї родини. Ті бандити, які зараз в Україні, повернуться до Росії і продовжать мракобісся». Я не рився в щоденниках дружини, але цей запис вони знайшли, вилучили теж: «Якщо в Україні борються за народ, то в Росії Путін бореться з народом».

– Тобто позицію її ви знали. А Ви проти війни?

– Звичайно! Позиція схожа, і дружину я в цьому плані підтримую. Я проти війни. Я вважаю, що сьогоднішнє керівництво Росії просто негідне тієї країни, яку воно очолює! Я навіть не боюся цього казати. Негідне! Ось у чому справа. І ці потуги, ці дії ганьблять Росію. Якщо хтось зраджує Росії, то це Путін зраджує, це я хочу сказати. Я особисто вважаю, що негідні великої країни, такі, як Крим, діяння!

– А хто Ви за професією, скільки у Вас дітей?

– Останнім часом я займався різним, в приватних охоронних підприємствах працював, у нас в родині семеро дітей, молодшій два місяці дівчинці. Моя дружина у відпустці з догляду за дитиною, у неї двомісячна дитина, грудне вигодовування. Я цим співробітникам говорив: «Мати забираєте...» А вони кажуть: «Вибирай – або давай розписку, що ти відповідаєш, у тому числі і за годування, або ми викликаємо опіку і у тебе дітей забираємо». Звісно, я на це не піду. Але мати забрали від двомісячної дитини...

– Зараз що Ви будете робити?

– Я буду намагатися знайти більш незалежного адвоката, буду доносити до людей правду, до знайомих, до людей, що відбувається. Гласність – це мій інструмент, без якого не може бути свободи у народу.

Призначений адвокат Світлани Давидової Андрій Стебенєв підтвердив Радіо Свобода, що справу порушено за 275-ою статтею КК і що, на його думку, Світлана страждає тому, що «зателефонувала куди не потрібно і сказала те, чого не потрібно»:

– Її звинувачують у державній зраді, в тому, що вона видала відомості, які становлять держтаємницю. За висновком Міністерства оборони, попереднім, так у них вважається. Буде ще проводитися експертиза, що це за відомості, наскільки вони були цінні, і від цього залежатиме її подальша доля. Стаття – від 12 років.

– Яка буде лінія захисту? Світлана – багатодітна мати...

– Вона мати, яка годує, є і малолітні діти, і це, звичайно, буде враховуватися. А щодо самої ситуації просто скажу, що зателефонувала туди, куди не треба було телефонувати, і сказала те, що не потрібно було говорити. Наші доблесні органи проаналізували сказане і прийшли до висновку, знову ж таки це висновок Міноборони, що ці відомості становлять держтаємницю і несуть шкоду безпеці Росії. І відразу виникла стаття 275-а.

– В яких умовах вона утримується в Лефортово і який її стан?

– Настрій у неї бойовий, нормальний. Не подавлена, молодцем тримається. Я, як зміг, по-людськи їй допоміг. Ніякого пресингу там немає, слідчий – людина інтелігентна, і спокійно все відбувається.

Радіо Свобода вже повідомляло про те, що в московському слідчому ізоляторі ФСБ Росії «Лефортово» кілька місяців утримуються громадяни України Юрій Солошенко і Валентин Вигівский, обвинувачені в шпигунстві. Розголосила їхній арешт член Громадської спостережної комісії, журналіст і правозахисник Зоя Светова, яка вважає, що в Росії зростає нова хвиля шпигуноманії, пов’язана з подіями в Україні, і сфабрикована ФСБ справа проти Світлани Давидової – чергове тому підтвердження.

«У мене складається таке враження, що зараз ми повертаємося в добу шпигуноманії, яка у нас була на початку 2000-х років, коли були всі ці шпигунські процеси зі шпигунами-вченими, псевдошпигунами. Тепер у нас інший крен – ми шукаємо шпигунів в Україні. У цій моїй версії я змогла переконатися, коли я абсолютно випадково в Лефортово зустріла двох українців, один з них – 73-річний колишній директор військового заводу з Полтави, заводу «Знамя», Юрій Солошенко, якого звинувачують у шпигунстві. І другий – Валентин Вигіевський, 32-річний дрібний підприємець, і його теж звинувачують у шпигунстві на користь України. Вони не пов’язані, це дві різних абсолютно справи, які мені здаються абсолютно дурними. Знаючи історію цих всіх шпигунських процесів, таких як справи Сутягіна, Данилова, справа Валентина Моісеєва, я цілком можу уявити, що, оскільки зараз наш ворог – Україна, потрібно обов’язково знаходити там якихось шпигунів, і ось їх знайшли. Історія Світлани Давидової, те, що розповідає її чоловік, це абсолютно божевільна історія. Але пам’ятайте, у Солженіцина в одній з його повістей була історія, як людина до американського посольства теж зателефонувала, і її теж потім посадили. Тобто це, загалом, такі історії, які повертають нас ще й в часи Холодної війни», – зауважує Давидова.

Члени Ради при президентові Росії з прав людини заявили, що беруть справу Давидової під свій контроль. За словами правозахисника Олександра Брода, він і його колеги найближчим часом «зв’яжуться з представниками Ради в Смоленську». Офіційний лист з проханням розібратися в цій історії направив до генерального прокурора Росії Юрія Чайки депутат Держдуми Дмитро Гудков.

​...Ця історія нагадує один із сюжетів роману Олександра Солженіцина «У колі першому», але з важливою відмінністю. Інокентій Володін телефонував до американського посольства, попереджав дипломатів про катастрофу, яка загрожує світові, – викрадення для Сталіна секретів американської атомної бомби. Зараз, очевидно, створивши справу «про зраду Батьківщини» у зв’язку з підслуханим дзвінком домогосподарки Світлани Давидової до посольства України, слідчі ФСБ навіть не зрозуміли, що саме вони практично публічно розкривають так ретельно приховану від громадян Росії режимом Володимира Путіна і відому всьому світу «таємницю»: військовослужбовці Росії воюють на території сусідньої держави на Донбасі.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода