Брюссель – Останні трагічні події у Франції можуть відсунути на задній план питання російської агресії в Україні, вважає Ніна Башкатов, провідний бельгійський політолог із Вільного брюссельського університету. Вона також ставить під сумнів анонсовану українським президентом зустріч у «нормандському форматі» в Астані. У понеділок у Берліні для обговорення шляхів деескалації конфлікту в Україні зустрічаються міністри закордонних справ України, Росії, Франції й Німеччини. Ніна Башкатов вважає, що тільки так, невеликими кроками, можна знайти «рецепт» припинення кризи на сході України.
– Щодо зустрічі дипломатів у Берліні, то ми є свідками чогось на кшталт ритуалізації того, що неформально відбувається під час регулярних телефонних розмов керівників цих держав. Але саме у таких переговорах, хоч і маленькими кроками, однак може з’явитися рішення українського конфлікту. Дотепер його розв’язання різними гравцями бачиться по-різному. А от щодо зустрічі у Астані 15 січня, то тут є питання: чи відбудеться вона? Бачимо, що сталося у Франції, тому складно уявити, що президент Олланд може відкласти внутрішні проблеми та поїхати до Астани.
Цього тижня запланована зустріч у НАТО із проблем відносин із Росією. Однак схоже, що всі ці консультації можуть дещо змінитися, бо на континенті нині всі зосереджені на загрозі тероризму, зокрема всередині держав
До речі, ця зустріч чітко не була підтверджена ніким, а лише анонсована Порошенком. Водночас, цього тижня запланована зустріч у НАТО із проблем відносин із Росією. Однак схоже, що всі ці консультації можуть дещо змінитися, бо на континенті нині всі зосереджені на загрозі тероризму, зокрема всередині держав.
– Тобто трагічні події у Франції можуть мати деякий вплив і на зусилля з вирішення конфлікту в Україні?
– Прямого впливу вони не матимуть, бо всі здебільшого зацікавлені у стабілізації та впорядкуванні ситуації в Україні. Однак у шкалі загроз миру та безпеці на континенті зміни можуть статися у будь-якому разі. Країни Європи не на боці розподілу загроз, визначеного американцями. Згідно з формулюваннями Обами, перша загроза для Америки – це ебола, друга – Росія і лише третя – ісламський радикалізм. Бачимо, що тепер європейці мають дещо інший графік.
– Тим часом у Москві на тлі французьких подій скористалися нагодою, щоб заявити: Захід вбачає загрозу з боку Росії, тоді як вона криється в іншому… Як Ви це прокоментуєте?
Нині Росія, як завжди, ще й задіяла дипломатію, щоб нагадати про свою позицію і заявити, що коли йдеться про безпеку, то вона не обов’язково перебуває по інший бік барикад
– В Європі багато людей сьогодні вважають ситуацію, що склалася після атак у Парижі, нагадуванням про реальність. Побоювання загрози з боку Росії у Франції, на півдні континенту чи навіть у Великобританії залишаються доволі слабкими. Заяви про небезпеку з боку росіян насамперед лунають із нових держав-членів Євросоюзу. А нині Росія, як завжди, ще й задіяла дипломатію, щоб нагадати про свою позицію і заявити, що коли йдеться про безпеку, то вона не обов’язково перебуває по інший бік барикад.
– Однак економічний тиск на Росію та дипломатичні зусилля Заходу – навіть попри те, що Мінських угод росіяни та сепаратисти не дотримуються – зрештою повинні принести результати. Як Ви гадаєте?
Мінські угоди неповноцінні, бо були укладені тоді, коли збиралися всі можливі умови, що могли б задовольнити кожну зі сторін. Тож слід добре усвідомити, що домовленість цього роду не є остаточною
– Переговори для цього єдиний спосіб, інакше – тотальна війна, якої, гадаю, ніхто не бажає. Тому, повторюю, що лише через консультації, які кожного разу можуть приносити хоч невеликі, але зрушення, ми досягнемо деескалації в Україні. Мінські угоди неповноцінні, бо були укладені тоді, коли збиралися всі можливі умови, що могли б задовольнити кожну зі сторін. Тож слід добре усвідомити, що домовленість цього роду не є остаточною. Мінські угоди – це основа, в якій ми можемо побачити, що саме є реальне для здійснення. Скажімо, обмін полоненими, хоча вони й неповні. Але не варто зациклюватися на цих угодах, як на Біблії, а слід поглиблювати цей процес поступово, невеликими кроками.
– Отже, Ви вважаєте, що саме так розвиватиметься діалог і нинішньої зустрічі в Берліні?
Я не зовсім впевнена, що система української влади достатньо послідовна та стабільна
– Гадаю, що так, коли всі знову сідають за стіл переговорів. Але за умови, що дипломати мають повну владу, надану своїми президентами. Втім, тут я не зовсім впевнена, що система української влади достатньо послідовна та стабільна. Уряд – це результат об’єднання партій, які між собою не дуже сумісні. Це спроба зберегти рівновагу між тими, хто організував Майдан, а отже, представляють народ, і тими, хто має повноваження внаслідок політичної діяльності.
