Белград, Софія – Кілька місяців тому в Сербії та Болгарії говорили про проект століття. Урядовці сусідніх країн ухилялися від патетики, але висловлювали впевненість що будівництво газопроводу сприятиме розвиткові економіки. Зокрема неприємним для всіх в регіоні став факт, що інформацію про призупинення будівництва не отримали безпосередньо від росіян, а із заяви російського президента Володимира Путіна під час його візиту до Туреччини. Сербський дипломат, який не бажав бути названим, такий вчинок Москви назвав недружнім та образливим. У Болгарії припинення проекту «Південний потік» розділило політичні сили на ті, що почуваються зрадженими, і ті, що заявляють, що ніколи не вірили у вигідність проекту для своєї країни.
Країни, які мали взяти активну участь в транспортуванні російського газу, були поставлені перед фактом: проекту не буде. Але не всім у це ще віриться.
Президент Болгарії Росен Плевнелієв заявив, що остаточне рішення в руках Москви й Брюсселя, та що відновлення проекту можливе у разі, якщо Росія узгодить його з європейським законодавством.
Неможливо, шо Росія буде дотримуватися європейських норм – Мітов
У Болгарії, яка мала стати першим наземним пунктом газогону «Південний потік», відмова від нього президента Путіна спричинила розкол у владній коаліції. Але навіть ті, хто вірять у те, що ще не все втрачено, не вірять у можливість дотримання Росією європейських норм.
Росія показала, що вона не має наміру узгоджувати свої дії з європейським законодавством. Болгарія – це суверенна державаДаніел Мітов
«Росія показала, що вона не має наміру узгоджувати свої дії з європейським законодавством. Болгарія – це суверенна держава і її законно обраний парламент та уряд самі вирішуватимуть, що є доцільним для Болгарії, а що ні» – заявив міністр закордонних справ Болгарії Даніел Мітов.
У Сербії, давній союзниці Росії на Балканах, також розчаровані, і, за словами прем’єр-міністра Александара Вучича замислюються над альтернативними варіантами.
«На нашу думку, – сказав Вучич, – це був добрий проект для Сербії. Ми не зрікалися його, незважаючи на сильний тиск, й наразі маємо платити ціну в сутичці великих сил. Все-таки, немає потреби щоби громадяни турбувалися. Ми врегулюємо постачання газу цієї та наступної зими в інтересі всіх наших громадян. Однак, було б набагато краще, якщо б був реалізований «Південний потік». В такому разі Сербія стала б енергетично забезпеченою країною».
Незалежні белградські коментатори зазначають, що Сербія зазнала великої поразки, бо якраз альтернативних варіантів у неї наразі немає. Вона повністю залежить від Росії, а Росія завжди дбає насамперед про власні інтереси. Щастя лише в тому, що в газосховищі є достатня кількість газу для наступних кількох місяців – до весни. Що буде потім, невідомо. Відомо лише, що країни, які вибирають співпрацю з Москвою, мають пожертвувати Брюсселем.
Посол Російської Федерації в Сербії Олександр Чепурін минулого тижня заявив, що Росія виконала всі свої зобов’язання щодо Сербії, що до призупинення «Південного потоку» призвели європейці, та що Белград має право вимагати відшкодування не від Москви, а від Брюсселя. Він додав, що Росія й Сербія домовляться «як друзі», не пояснюючи, що саме має на увазі і як можна узгодити дружбу й фінанси.
Основною метою Москви було обминути газопроводом Україну
Було передбачено, що «Південний потік» пролягатиме через Чорне море в обхід України, відтак через Болгарію та Сербію до Угорщини та Словенії й Австрії, з відгалуженнями до Боснії і Герцеговини й Хорватії. Російський президент наприкінці минулого року заявив, що проект приведе до скорочення «ризиків транзиту з боку третіх сторін» і «сприятиме консолідації міжнародної енергетичної безпеки». В той же час, коли урочисто відзначали початок будівництва, белградські урядовці стверджували, що на сербській ділянці буде влаштовано 25 тисяч робітників та що Сербія від транзиту газу зароблятиме 300 мільйонів євро на рік. Експерти оцінювали, що будівництво «Південного потоку» коштуватиме 17 мільярдів євро; на будівництво газопроводу через Сербію було потрібно два мільярди.
Починаючи з 2007 року, в сербських ЗМІ було оприлюднено безліч матеріалів, у яких стверджувалося, що «Південний потік» стане джерелом прибутку, довгостроковою гарантією поставок газу та поштовхом для нових сербсько-російських проектів. Вже через рік російський «Газпромнєфть» став власником єдиної сербської нафтопереробної компанії. За сербський «Нафтаґас» вони заплатили лише 400 мільйонів доларів. Урядовці стверджували, що в час світової економічної кризи більше неможливо отримати. Незалежні експерти заявляли, що компанія коштувала набагато більше. Упродовж наступних років росіяни надали Сербії кредити для завершення будівництва газосховища й таким чином стали співвласниками єдиної державної компанії для імпорту та транспорту газу. Наразі сербська енергетика стовідсотково залежна від росіян.
Президент Томислав Ніколич у неділю провів телефонну розмову з Путіним. А прем’єр Александар Вучич у понеділок розмовляв з головою російського уряду Дмитром Медвєдєвим. Не оприлюднили жодних подробиць про результати розмов. Близькі до уряду ЗМІ оприлюднюють переважно думки тих економістів, котрі запевняють, що справа ще не пропала, тобто що Брюссель й Москва досягнуть домовленості про продовження будівництва. Незалежні фахівці та оглядачі зазначають, що Сербія стала жертвою російської політики й пропаганди. Не буде нових робочих місць, не буде дешевого газу, не буде доларів від транзиту.
Від «Південного потоку» багато хто очікував ріку доларів
Головний редактор белградської щотижневої газети «НІН» Мілан Чулібрк вважає, що тепер на економіку Сербії очікує тривалий економічний спад, бо державний бюджет на наступний та подальші роки базувався й на прибутку з газопроводу.
«На цей момент є дуже, дуже багато невідомих речей, зокрема, коли йдеться про планування валового доходу та бюджету на наступний рік. У разі, якщо був запланований дохід від будівництва «Південного потоку», а доходу не буде, матимемо сильні негативні ефекти», – вважає Чулібрк.
Серед фахівців-енергетиків Болгарії також лунають голоси про те, що Росія просто блефувала і використовувала слабкості самої Болгарії, маючи там ласих до грошей «друзів». «Наша країна завжди страждала від синдрому «енергетичної недостатності, а енергетикою завжди керували злочинці, шахраї та некомпетентні урядовці. Мова йде про сотні мільйонів, які були вкрадені в держави і перекладені у приватні кишені», – заявив колишній керівник компанії «Булгаргаз» Васіл Філіпов болгарськомму телеканалу ТВ7. На його думку, «Південний потік» – це нікому не потрібний проект, який має на меті притиснути Україну. Росія ніколи не мала наміру будувати його.
Розвал європейського проекту газопроводу під назвою «Набукко» та початок будівництва «Південного потоку» в регіоні називали великою економічною та політичною перемогою Москви над Євросоюзом. Проросійські пропагандисти запевняли, що Москва є надійнішим партнером від Азербайджану, Ірану та Туреччини, на яких базувався «Набукко». Російський проект відразу підтримали деякі австрійські, італійські та німецькі компанії. Вони сподівалися, що він принесе їм не потік, а ріку доларів. Та ще одне: росіяни постійно запевняли європейців, що Україна гальмує постачання газу, та що через це треба побудувати газопровід, який омине українську територію.
За декілька днів перед тим, як «Південний потік» «пересох» для Болгарії, міністр закордонних справ Болгарії Даніел Мітов під час дискусії про Україну, яку провела в Софії фундація імені Конрада Аденауера, закликав зробити переоцінку відносин між Росією та ЄС. На його думку, саме європейський вибір України був сприйнятий Росією як безпосередня загроза її амбіціям у створенні Євразійського союзу. І щоб підкорити собі Україну, Москва готова використовувати різні засоби.
Геополітичні артерії Європи не є лише економічними, але й ціннісними, тому що мораль не тече по трубахДаніел Мітов
Одним з інструментів, які вона тримає в своїх руках, є економіка та енергетика, які й використовуються Москвою для геополітичного тиску на Україну. Саме ситуація, що склалася в Україні зараз, вимагає переглянути пріоритети у відносинах із Росією. Будь-яка спроба, яка ставить на меті досягнення певних економічних результатів за рахунок моральних компромісів, є надто небезпечною. «Ми повинні чітко заявити, що геополітичні артерії Європи не є лише економічними, але й ціннісними, тому що мораль не тече по трубах» – наголосив міністр закордонних справ Мітов.
