Нідерландський перекладач Ганс Боланд першим у світі переклав усю лірику Пушкіна, причому переклав так, що зумів передати і відточену пушкінську строфу, і пушкінські запал і іронію. Минулої осені він відмовився приймати з рук президента Путіна державну нагороду, медаль Пушкіна, глибоко ображений тим, що в російській пресі робляться спроби представити його педофілом. Зневірившись у своїх спробах спростувати наклепницьку статтю через суди, Ганс Боланд вирішив зробити це в ефірі Радіо Свобода.
Ми з Гансом сидимо у мене вдома, за обіднім столом. Перед нами лежить роздруківка з російського інтернету, де його називають «педофілом». Пастернака теж називали «єврейською свинею», говорить Ганс Боланд.
– Інформація ця з боку блогерів якихось, яких не називають, звісно. Хто ще там знає нідерландську мову? Тут стаття про мій автобіографічний роман, де я вже з перших сторінок розповідаю про те, що мені зараз 61 рік, до 9 років я жив в Індонезії, через 52 роки я вперше повертаюся туди, і там з найпершого дня я зустрічаюся з «хлопчиком», з «хлопчиком-підлітком» – вони говорять, хоча я з самого початку кажу, що цьому «хлопчикові-підлітку» половина мого віку. Тобто «хлопчикові-підлітку» 32 роки.
– Тобто він – зовсім не підліток.
– І зовсім не хлопчик, так. Просто доросла людина чоловічої статі. Але для росіянина педофілія і гомосексуалізм – одне і те ж, і всім цим вони зловживають, щоб мене очорнити. Це стаття, звичайно, – повне очорнення. Ось лише назва: «Той, хто відмовився від російської медалі» і так далі, «автобіографічний роман про педофіла». «А! Письменник-педофіл!». І всі вже звідти починають читати. І в статтю постійно додають ще нової брехні, неправди, брехні.
– Як людина, яка тонко відчуває російську мову і стиль, Ви чітко дуже підмітили, що там багато штампів, які оголюють, скажімо, можливі джерела замовлення цієї статті. Можливо, Ви наведете пару прикладів. Що Вам впало у вічі? Саме початок статті?
– «Цікаві подробиці з’ясувалися» – ось тут, звичайно, вже нічого журналістського, правдивого, нічого об’єктивного. Чому «цікаві»? Величезна кількість людей ніяк не цікавиться темою сексуального життя іншої людини. Більшість росіян досі не хоче знати про сексуальне життя Пушкіна! А тим більше про сексуальне життя якогось дивного нідерландця, який, можливо, знає трохи російську і, крім того, нічим цікавим не володіє. Потім від самого початку вже в Росії відіграє роль те, що я нібито використовував особисту переписку з консулом з російського посольства в Гаазі. Федір Воронін – дуже порядна, інтелігентна, освічена людина, яка особисто для мене вже давно є дуже симпатичною людиною, запросив мене, поінформував мене про нагородження цією пушкінською медаллю. Я повинен був приїхати у Кремль і отримати цю медаль 4 листопада з рук Путіна. Я відповів на цей лист, що це, звичайно, – велика честь для мене, пушкінська медаль, яку отримали теж дуже відомі, симпатичні мені, великі люди, що я як перший нідерландець теж удостоєний цієї медалі. Але! Одна-єдина, дуже особиста для мене відраза до Путіна робить це просто неможливим її отримати, і я відчуваю себе вже хворим від однієї думки, що повинен бути в одному і тому ж просторі з Путіним. Вони мені про переписку цю кажуть: «особиста переписка». Це – зовсім, звісно, дурниця! Як може бути на папері консульства…
– Це – відповідь на офіційний запит.
– Це – офіційний абсолютно запит і пропозиція, і велика, велика, звичайно, честь. І я відповів на це теж не особистою, а офіційною відмовою, де я точно-точно абсолютно виклав свої причини, мотиви.
– Але цікаво, що вони в статті пишуть – на самому початку ми читаємо: «Ганс Боланд, який з політичних мотивів відмовився приймати з рук Володимира Путіна російську державну нагороду».
– Це, звичайно, теж цікаво, цікаво. Здається, російські журналісти, політики рівняють політику з совістю. Тому що я перекладав майже все зібрання творів, майже всього Пушкіна, і я дуже багато перекладав з Ахматової. Я нідерландську публіку нашу вже 30 років тому, ні – ще раніше, познайомив з Ахматовою, коли в Росії вона була ще табу, в 70-х роках. Так що Ахматова і Пушкін – це двоє моїх головних героїв з російської літератури. Путін хотів, звичайно, тільки мною зловжити, щоб показати нідерландцям: ось ваш Ганс Боланд зараз приїхав до мене в Кремль і приймає з моїх рук медаль.
– Тобто, іншими словами, Ви вважаєте, що Путін хотів Вас використати, а після того, як Ви відмовилися бути використаним, Ви вважаєте, що особисто від нього виходить ідея очорнити Вас в очах росіян.
– Так, тому що він хотів мене використати, а я, навпаки, – він не очікував, звичайно, нічого такого – я, навпаки, використовував його. Щоб показати свій середній палець Путіну в ніс. І Путін, звичайно, такий образливий, ніколи не забуває, як всі ці дрібні диктаторчики, ніколи не забуде ось цього, він, звичайно, злий-злий-злий, що він опинився в цій ситуації. Я впевнений – це завжди так – від давнішніх часів, від часів Нестора в Росії все виходить звідти, з Кремля. Це, звичайно, не указ Путіна, але там були люди, які сказали: «О! Ось! Він написав свій автобіографічний роман зараз (роман нещодавно вийшов, зовсім новий роман), і там він описує свої стосунки з хлопчиком-підлітком!» Хоч цьому хлопчику-підлітку вже під сорок, для них це нормальний спосіб очорнити, загальний такий метод.
– А які Ви зараз маєте намір робити кроки у зв’язку з цією публікацією?
– Я тут листувався з Міністерством закордонних справ, тому що це – міжнародне право: не можна людину просто так засудити. Тому що педофілія, зрештою, – за це судять. Я суворо засуджую те, коли це друкують у пресі, що ніби все це – правда.
– Наче Ви самі все це описали в книзі, до того ж!
– Так, так! Хоча в книзі я дуже ясно сказав кілька разів, що цьому моєму «хлопчику» 32 роки.
– Ви зараз написали в Міністерство закордонних справ, і що далі?
– Вони радять робити з цього скаргу до Ради Європи, тому що всі ці закони Путін теж підписав. Але це – дорогий процес, за який я не можу платити. Та й це просто неможливо: починати таку справу треба з національного рівня, значить, я повинен почати цю справу в Росії. У Росії почати іноземцю юридичну справу – абсурд. Що я можу зробити, це перший крок, – це опротестувати це агентство РІА ФАН, так. Хоча мені дуже огидно втрачати час на такі речі, але совість мені велить. І тому я хочу, я збираюся, збираю сили, щоб написати їм хоча би протест.
Повний текст матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода
