Євромайдан і війна на cході України об’єднали українську громаду в Америці. Зазвичай і без того патріотичні діаспоряни, зараз переживають національне піднесення. Це призвело і до збільшення охочих віддаватисвоїх дітей до шкіл українознавства, де американці українського походження вчать мову, історію і культуру рідної країни.
Так, у нью-йоркській школі українознавства, що 65 років тому стала першим українським навчальним закладом у місті, кількість учнів цьогоріч суттєво зросла. Вчителі кажуть – старшокласники не лінуються приходти на суботні заняття, бо хочуть більше знати про те, що нині коїться в Україні, а молодших, які поки що не розуміють значення слова «війна», приводять батьки, аби ті не забували про своє походження.
Кожного суботнього ранку до школи українознавства на Мангетені підтягуються батьки і малеча. Сюди – в серце Нью-Йорка – дітей українці везуть із найвіддаленіших районів міста – Брукліна, Квінса, Стейтен-Айленда, Вестчестера і навіть із сусіднього штату – Нью-Джерзі. Директор школи Іван Макар сам іде на роботу, а на навчання веде своїх доньок.
Родина львів’янки Наталії Єзерської спершу була також просто однією з тих, які приводили сюди своїх дітей, однак, згодом жінка вирішила долучитись і до навчального процесу. П’ять днів на тиждень вона працює соціальним працівником, а що суботи – мчить до своїх третьокласників. Каже, задоволення від їх щирості отримує на тиждень вперед.
«Ви собі не уявляєте, яке цікаве середовище в тому класі є. Тут є кілька дітей, батьки яких ніколи в житті не були в Україні. Є родини, де тато – українець, а мама – італійка. Є один хлопчик Олексій, батьки якого, років так десять тому, приїхали із Криму. Він дуже старанний хлопчик: завжди приходить із виконаним завданням. І от його батьки вдома спілкуються російською, але хочуть, щоб дитина навчалася українській мові», – ділиться вчителька третіх класів Наталія Єзерська.
У школі вчиться близько двох сотень дітей – тут займаються усі – від дошкільнят до дванадцятикласників. Від американських однолітків діти з української діаспори відрізняються тим, що крім американської шкільної програми мають ще й свою українську. І хоч це вимагає вчитись додатково по суботах, кількість учнів у школі росте.
«У нас завжди було багато дітей у школі. А ось це таке патріотичне піднесення, ця революція, національна свідомість, яка відроджується, притягнула ще більше дітей. І ми бачимо, що цього року у нас набагато більше їх до школи прийшло», – констатує вчителька історії Валентина Глушак.
Пані Глушак розповідає підліткам про українське козацтво, але каже – старших набагато більше цікавить сучасна історія України. Разом зі своїми учнями вона зробила стенд про Євромайдан, щоби ті дивились на світлини і пам’ятали історію Революції гідності. Втім, у класі є й такі, що бачили її на власні очі.
«Я вже приїхала (до Києва – ред.), коли фактично все закінчилось, – пригадує Христина Боднар. – Але відчувався цей дух Майдану. Там були ще люди, були намети. Хрещатик був перекритий і люди мені показували пляшки з-під коктейлю молотова».
Діти говорять про війну і майже усі мають чітку точку зору про те, що відбувається в Україні. «Мені дуже сумно, що так сталося, бо Україна нічого поганого іншим країнам не робить, – розповідає старшокласник Юрій Антонів. – Але так, як ви всі знаєте: Путін... у нього своя точка зору на світ. Він руйнує, вбиває людей, які нічого не зробили. Ці люди просто стоять за свою країну».
У 14-річного Володі Садового, який мріє стати офіцером, за Україну стоїть троюрідний брат. Хлопець зізнається, що дуже за нього переживає. «Ну, я кажу там – вважай не бійся, – ділиться Володя. – Все буде добре. Боротися за свободу треба. Я вірю, що все налагодиться і Україна буде – найліпша країна у світі».
Директор школи показує скарбничку, в яку учні і батьки вирішили складати гроші на допомогу українській армії. «Ми кожної суботи ходимо по батьках – хто хоче, може щось додати до цего. Вона – та скринька – лишається на долині при вході, щоб кожної суботи ми добавляли», - Іван Макар.
Нині діти вчать колядки. Адже у школі планують збирати гроші для українських військових навіть під час Різдвяного концерту, щоб ті знали, що тут у них є справжня підмога.
