Прага – Імена так званих іноземних «спостерігачів», які перебували в Україні 2 листопада на псевдовиборах на Донбасі, вже встановлені. Серед них, зокрема, і троє громадян Чехії. Серед «спостерігачів» у так званій «Луганській народній республіці» був і сенатор – член верхньої палати парламенту Чехії, колишній член Компартії Чехії Ярослав Доубрава. І хоча офіційно Сенат відмежувався від поїздки одного зі своїх членів в Україну на окуповані сепаратистами терени, Ярослав Доубрава своєю місією пишається. Про цю поїздку його розпитало Радіо Свобода.
– Пане сенаторе, хто Вас запросив приїхати спостерігачем на «вибори» до Луганська?
– Це було запрошення, яке мені передав один мій колега, а воно надійшло йому від «Центральної виборчої комісії» з Луганська.
– Чи можете Ви назвати прізвище цього колеги?
– Він, з огляду на істерію, яка навколо цього розкрутилась, попросив мене, щоб я його прізвище не оприлюднював.
– А чи можете Ви сказати, хто заплатив Вам відрядження в Україну?
Видатки покривала, не знаю, чи саме ця «виборча комісія», але це був Луганськ
– Видатки покривала, не знаю, чи саме ця «виборча комісія», але це був Луганськ.
– Тобто Ви поїхали в Україну, і Вас зовсім не цікавило, хто покриватиме видатки за це відрядження?
– Але ж прошу Вас, це підступне запитання. Я вже кілька разів говорив, що ця зустріч з тим моїм колегою була дуже короткою, й тоді я не мав можливості з’ясовувати ці справи. Але все одно, це не мало б жодного впливу на моє рішення – їхати чи не їхати. Я вважав своїм моральним обов’язком туди поїхати.
– Пане сенаторе, що Ви маєте на увазі, коли говорите про моральний обов’язок їхати в Україну на «вибори», які не визнаються українською владою?
– Моральний обов’язок – це є моральний обов’язок. Для мене це означало спостерігати так, як про це було написано в проханні – приїхати і придивитись, чи вибори відбуваються у відповідності до стандартів. Мене не цікавило, якими були виборчі програми, чи хто був кандидатом, або хто кому був суперником. Єдине бажання і завдання моє і всіх нас, хто там був, це контроль за перебігом виборів. І ми всі могли констатувати, шо вибори відбулись у відповідності до прийнятих стандартів, як і будь-де у світі.
– Пане сенаторе, коли Ви говорите про прийняті у світі стандарти виборів, чи Вам не було дивним бачити на виборах у Луганську озброєних людей в одностроях?
– Це неправда! Озброєні люди були, звичайно, на вулицях, і нас супроводжувала охорона, це так.
– А чому Вас супроводжувала озброєна охорона?
– Будь ласка, усвідомте, що це по суті, і коли не хочу вжити вираз, але «воєнний стан», і безпека там була, звичайно, дуже непевна. Але запевняю вас, що в приміщеннях виборчих дільниць ніде не було жодної озброєної людини, так само і біля дільниць не було озброєних людей. Ця охорона перебувала на вулицях.
– Пане сенаторе, чи свідомі Ви того, що Ви перейшли кордон із Україною по суті нелегально, в місцях, які контролюються сепаратистами?
Через кордон, який контролюється сепаратистами? Я пройшов через нормальну перевірку, звичний контроль
– Через кордон, який контролюється сепаратистами? Я пройшов через нормальну перевірку, звичний контроль, який звичайно відбувається на кордоні.
– А Вас при собі був паспорт VIP, як сенатора, чи звичайний закордонний паспорт?
– Я мав паспорт, який мають члени Сенату, він був у мене.
– Тобто Ви приїхали в Україну як сенатор – член верхньої палати парламенту Чехії?
– Я їхав в Україну як приватна особа, паспорт показав тільки на кордоні, але більше я його не потребував. Всюди, де я був, виступав, я звертав увагу на те, що я тут як приватна особа і не приїхав сюди з повноваженнями Сенату.
– А чи Ви ставили до відома Сенат, що Ви їдете спостерігачем на так звані «вибори» в «Луганську народну республіку»?
– Я не міг Сенат інформувати, тому що від’їжджав у час, коли не було ще кого повідомляти, я від’їжджав 28 чи 29 жовтня.
– Українська влада, а також ЄС заявляють, що не визнають так звані «вибори» на територіях, захоплених сепаратистами, зокрема, що вони порушують мінські домовленості. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Там була тільки одна відмінність, якщо я добре пригадую, з мінськими домовленостям, це було перенесення терміну виборів, це була єдина зміна.
– Українська влада від самого початку заявила, що так звані «вибори» 2 листопада не визнає. Це Вас не турбувало?
– Але прошу Вас, це їхня проблема, я про це взагалі не хочу говорити чи якимось способом коментувати. Моїм завданням, завданням нас усіх, хто там був, спостерігати і з’ясувати: як відбуваються вибори. А чи Ви знаєте, що в тій українській частині відбулись вибори (до Верховної Ради – ред.), і з інформації в інтернеті відомо, що там стріляли, що привозили людей на дільниці. Чому Ви не запросили тих спостерігачів, які б сказали, як ці вибори там відбуваються?
– Тобто, пане сенаторе, Ви вважаєте свою поїздку в Україну легальною, хоча і перейшли нелегально кордон із паспортом сенатора?
– Для того сенатори і мають ці паспорти, щоб їх використовувати. Я не мав можливості оформити собі щось інше. А тому що хотів поїхати, вважаю це запитання зайвим.
– Чи задумувались Ви, пане сенаторе, над тим, що, можливо, в майбутньому Вам буде закрита дорога в Україну?
– Це тільки вказує на те, наскільки демократичною є ця влада в Україні. Повірте, я через це не заплачу.
