(Рубрика «Точка зору»)
На виборчі дільниці 26 жовтня прийшли 52 із половиною відсотки громадян, які мають право голосу. Цілком європейська явка, надто в умовах війни і терору. Парламент восьмого скликання буде цілком легітимним – визнаним українським суспільством і нашими партнерами у світі. Ворог – Росія його теж визнає.
Назагал головним переможцем виборів безумовно є суспільство, яке їхніми результатами зафіксувало свою відповідальність та адекватність. Однак ця перемога є умовною і неповною. «Партії Майдану», які посіли перші три сходинки електорального п’єдесталу – «Народний фронт», «Блок Петра Порошенка», «Самопоміч» – під час виборчої кампанії вдавалися до традиційного виборчого популізму та споживчих рекламних засобів, без яких їхні політичні маркетологи не мислили собі успіху. Це стосується й інших партій, які здолали прохідний бар’єр. Змістовного політичного діалогу політиків із суспільством на цих виборах знову не відбулося.
Загальники на кшталт «за мир», «за європейський вибір», «проти корупції»… ще мають бути наповненими переліками конкретних кроків задля досягнення проголошених у них цілей. Свої пропозиції щодо цих кроків має внести й партія «Батьківщина», програмові засади якої також спонукатимуть її увійти до правлячої більшості.
Щодо Радикальної партії, то її позиція визначатиметься з огляду на інтереси акціонерів цього проекту. Враховуючи складну конфігурацію тих інтересів, ця партія діятиме ситуативно: у гуманітарно-світоглядних питаннях підтримуватиме правлячу коаліцію, а в економічних та управлінських – своїх акціонерів. Втім, чимало їхніх представників будуть і серед депутатів-мажоритарників, і у списках усіх партій, які ввійдуть до правлячої коаліції, не згадуючи вже «Опозиційного блоку».
Радикальну партію наразі до коаліції не кличуть.
Коаліційна угода
Президент Петро Порошенко ще напередодні виборів заявив про те, що урядова коаліція буде сформована у понеділок-вівторок, і, що текст коаліційної угоди вже підготовлено. Проте, підсумки голосування не дають йому жодних підстав для того, щоб одноосібно нав’язувати цей документ партнерам. Над коаліційною угодою має працювати робоча група, сформована з представників усіх партій, які побажають увійти до неї, крім «Опозиційного блоку», бо він самою своєю назвою виключає для себе участь у владі.
Усім учасникам коаліції слід домовитися про список неприйнятних у владі депутатів – осіб, які підпадають під законні критерії люстрації, а також тих, хто звинувачений у корупції, підкупі виборців, фальсифікаціях результатів голосування та інших злочинах. Цей публічний список має бути частиною коаліційної угоди. Така парламентська обструкція є необхідною для продовження очищення влади.
Головною рубрикою конституційної угоди мають стати засади конституційного ладу для підготовки проекту нової Конституції та принципи виборчої системи для Виборчого кодексу. Чергові вибори до місцевих рад наступного року мають відбутися вже за новими виборчими правилами.
Принципи розподілу посад в уряді, місцевих адміністраціях, інших органах виконавчої влади – наступна рубрика угоди. За нею – річна програма діяльності уряду в економіці, соціальній та гуманітарній сферах, починаючи звісно з основних показників Державного бюджету наступного року.
Спеціальний окремий пункт – визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій. Це борг, який Україна давно має віддати воякам за її волю.
Лише шанс
Підсумки виборів у мажоритарних округах зайвий раз підтвердили, що їх навмисне проведено за законом «від Януковича», аби створити перевагу при формуванні більшості для БПП. Разом з тим, українське суспільство і за цих умов спромоглося унеможливити монополізацію влади в руках однієї політичної сили. Практично усі партії, які здолали бар’єр (крім «Батьківщини») є свіжоспеченими політичними проектами саме під ці вибори. Вони становлять собою нестійкі політичні середовища, які не лише конфліктуватимуть між собою у парламенті, але є внутрішньо конфліктними. Ці конфлікти гальмуватимуть роботу над основними завданнями Верховної Ради восьмого скликання – ухваленням Конституції та Виборчого кодексу.
За умови неефективного уряду, можливої економічної стагнації, триваючої війни, відсутності поступу у відновленні територіальної цілісності країни, збереженні корупційних схем, суспільні настрої, які на старті роботи нової Ради будуть позитивними щодо неї, можуть швидко змінитися. Тоді – третій Майдан.
Україні досить двох революцій: феєричної, що сталася десять років тому, і героїчної – сьогодні. Вони обидві відбулися стихійно – без позитивної програми творення. Раптові революції взагалі не можуть мати таких програм. Їхнім завданням є злам неприйнятної для суспільства системи влади.
Після перемоги Помаранчевої революції, злочинна система спромоглася самовідновитися. У цьому їй сприяли ті, хто привласнив перемогу.
Сьогодні перемогу теж намагаються привласнити, щоб зберегти ту саму систему, або бодай її корупційні елементи. Обравши цього року президента і парламент, ми стали на шлях перезавантаження держави, і отримали трохи часу для створення інноваційної програми розвитку модерної країни, яка остаточно поховає залишки радянського феодалізму в Україні.
Це лише шанс.
Костянтин Матвієнко – експерт Корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
