Рига – В умовах війни поетичне слово може стати одним із інструментів спротиву пропаганді, вважає українська поетеса Анастасія Дмитрук. Вона – автор славнозвісного вірша «Ніколи ми не будемо братами» («Никогда мы не будем братьями»), який набув розголосу після анексії Росією Криму. Нині Анастасія Дмитрук проводить творчі зустрічі з читачами як в Україні, так і за її межами, зібрані кошти йдуть на допомогу українській армії. Один із таких творчих вечорів відбувся й у Ризі.
Вірш української поетеси став своєрідним поетичним свідченням різниці між українським та російським народам. Кілька мільйонів переглядів відео в інтернеті, на якому Анастасія Дмитрук читає вірш «Ніколи ми не будемо братами», ще понад два мільйони користувачів дивилися і слухали кліп пісні, створеної на основі цього тексту, у виконанні литовських музикантів. Пісню за мотивами іншого вірша Анастасії «Поверніть нам наше небо» («Верните нам наше небо») створив грузин Заза Заалішвілі. І знову майже мільйон переглядів вже цього відео.
Одні двадцятирічні грають у дворі у футбол, а інші беруть зброю й йдуть захищати свою країну, своїх дівчат, матерів, свою свободу, волю й вибір. Це все накладає відбиток і на творчістьАнастасія Дмитрук
«Я зажди писала серцем, але раніше писала про кохання. А зараз пишу про серйозніші події, якими живу, якими живе багато людей в Україні, – розповідає поетеса. – Про хлопців, які воюють на сході. Їм лише по двадцять років. Одні двадцятирічні грають у дворі у футбол, а інші беруть зброю й йдуть захищати свою країну, своїх дівчат, матерів, свою свободу, волю й вибір. Це все накладає відбиток і на творчість зокрема. Хто чим б’є: хтось – словом, а хтось – кулями».
Показали «свою культуру»
Анастасія Дмитрук каже, що написала вірш «Ніколи ми не будемо братами», щоб підтримати українців у важкий момент, додати їм віри. Зрештою, потік агресії й бруду з боку деяких російських читачів, на думку поетеси, лише підтвердив зміст вірша. «Я навіть спочатку була налякана тим ажіотажем, якій стався після того, як я виклала відео, тим паче тією агресією, яка полилася на мене з Росії, розлилася жовч їхня. Але це було на користь, воно того варто було, – вважає вона. – Вони самі на увесь світ показали, якими є. Показали свою «культуру». У моєму вірші слова «Росія» немає, вони самі впізнали себе. Агресії у вірші також немає. Там є любов до свободи і заклик до боротьби: «Вставайте, якщо ви вільні. Вставайте і боріться з нами!». Вони ж цього не зробили. Їхні вірші та відповіді наповнені злом та нецензурною лексикою».
Водночас Анастасія Дмитрук звертає увагу на те, наскільки її вірш прийняли і зрозуміли литовці й грузини, які мають схожі з українцями відчуття до східного сусіда.
Україна втрачає найкращих
Анастасія Дмитрук продовжує писати вірші, вже вийшла її збірка «Поверніть нам наше небо», є CD з піснями, створеними на основі поезії. Вони продаються в українських у книгарнях, а також на благодійних творчих вечорах поетеси.
За словами Анастасії, вона намагається підтримувати українських військових, бо зараз саме від них залежить доля України. «Якщо вони зараз опустять зброю, то далі вже не виженеш зі Сходу бойовиків. Я у них вірю, а вони вірять у свою перемогу. Тому хочу підтримувати їх максимально. Ось ми у попередні вихідні зібрали 20 тисяч гривень. Це не мільйони, на танк не вистачить, але хоч щось, що в моїх силах, я хочу їм віддавати, бо вони віддали за нас значно більше», – каже поетеса.
Відео з YouTube користувача Sia NIKO
Якщо говорити про збірний портрет нинішнього українського військовослужбовця, то, на думку Анастасії Дмитрук, це – щира, весела, мужня і дуже талановита молода людина віком 20-30 років. «Тобто це той вік, смак життя, коли життя у людини насичене. І ось зараз їхнє життя – там, під кулями. Дуже вражає під час зустрічей їхня щирість, наскільки вони прості у спілкуванні, веселі і талановиті. Але у цьому й трагедія. Тому що російська імперія зараз на Сході України позбувається свого бруду, а ми втрачаємо найкращих», – зазначає вона.
Слово проти кулі
Анастасія Дмитрук зі своєю командою виступає перед бійцями і пораненими, спілкується з багатьма військовими, які перебували в зоні АТО. Каже, що їй розповідають дуже багато того, що не прочитаєш на перших шпальтах. Тому ще одним своїм обов’язком поетеса вважає поширення – особливо за кордоном – достовірної інформації про ситуацію на Сході України.
В умовах інформаційної війни потрібно будити душі людські, а поети і письменники тому є, щоб пробуджувати духовність людей. Зараз це надзвичайно актуальноАнастасія Дмитрук
«В умовах інформаційної війни потрібно будити душі людські, а поети і письменники тому є, щоб пробуджувати духовність людей. Зараз це надзвичайно актуально, оскільки дуже багато людей сплять, перебувають у такому режимі очікування – чи живуть чи доживають незрозуміло, треба просто їх рятувати. Медики рятують по-своєму, а поети по-своєму», – впевнена українська поетеса Анастасія Дмитрук.
До Риги Анастасія Дмитрук приїхала на запрошення української громади Латвії. Серед присутніх на творчому вечорі були представники різних національностей, політики, науковці та журналісти. У заході також взяв участь латвійський історик, режисер фільму «Радянська історія» Едвінс Шноре, який розповів про боротьбу українського народу за незалежність та про свої зустрічі з українцями під час зйомок фільму. Перед присутніми виступив і український хлопець з Донецька Артем Чайковський. Він лікується у Латвії після того, як наприкінці травня пережив катування у полоні бойовиків з угруповання «ДНР».
