Нинішня війна Росії проти України потребує осмислення в історичному контексті: у чому її корінна причини, чи становить вона собою результат історичної закономірності, чи є випадковістю?
Підручники з історії України радянського часу наголошували на поспіль братерських стосунках українського і російського народів, підкреслюючи тотожність віровизнання, спорідненість мов, а головне – спільність походження росіян і українців. Облудність цих міфів багато разів доведена українськими істориками ще з часів Миколи Костомарова. Разом з тим і до сьогодні шкільні підручники з історії України не дають уявлень про причини повсякчас загарбницького ставлення Московії, а пізніше Російської Імперії до України.
Для багатьох українців нинішня війна стала шоком саме через нав’язувану кілька сторіч російською і радянською пропагандистською машиною ідеологему про одвічне братерство між українцями та росіянами. Сьогодні є потреба у підготовці технічного завдання на написання підручника історії, в якому б правдиво характеризувалося ставлення Росії до України від часів Андрія Боголюбського і до нашого часу.
Слід пояснити у підручнику, що саме існування імперської російської держави є неможливим без України ще від часів виникнення Московського князівства.
Камінь спотикання
Росія є країною, яка заподіяла найбільше лиха Україні. Політика поневолення здійснювалася Москвою системно і послідовно. Починаючи від відокремлення Київської митрополії від материнської Вселенської Константинопольської церкви у 1686 році. Згодом – ліквідація козацьких і магістрацьких прав, знищення Запорізької Січі з метою запровадження кріпацтва, заборона на використання української мови у богослужіннях та книгодрукуванні.
Радянська влада продовжила російський наступ на історичну пам’ять та ідентичність українців. Першим кривавим кроком став «експорт» соціалістичної революції на багнетах банди Муравйова. Далі була колективізація, Голодомор, знищення інтелігенції, поневолення Західної України. Знову репресії. Масові вислання українців до Сибіру і Далекого Сходу, Афганістан і Чорнобиль…
Нагла смерть Радянського Союзу, який надірвався у гонитві озброєнь, дала змогу Україні створити власну державність. Проте сам факт існування Української держави заперечує імперський статус Росії, якого прагне її нинішній самодержець. Україна є каменем спотикання на шляху реставрації імперії, відтак Росія напала на нашу країну. І не зупиниться.
Облаштувати постросійський простір
Фіксація у підручнику «природної» ворожості російської державної машини до України необхідна для того, щоб і прийдешні покоління українців повсякчас пам’ятали про російську небезпеку для України. Разом з тим слід розрізняти ставлення носіїв імперської ідеології до України і окремих представників дисидентських кіл, інтелігенції, які і сьогодні публічно засуджують агресію Кремля.
Незабаром Україні доведеться формувати порядок денний нових міждержавних взаємин на пострадянському і постімперському просторі. Можливо – на постросійському просторі. Задля цього необхідно добре розуміти природу та живучість російського імперіалізму.
Так само, як після поразки нацизму в Другій світовій війні, у школах Німеччини та інших країн Європи окремі розділи підручників історії присвячувалися викладу не лише фактичного матеріалу щодо нацистського руху, але і його морально-етичним оцінкам, так і сьогодні слід дати таку оцінку імперській загарбницькій ідеології, яка є панівною нині у Росії. Це потрібно не лише в інтересах убезпечення України від російських зазіхань, але й для інших країн і народів, які перебувають під російською загрозою, чи у складі Російської Федерації.
Костянтин Матвієнко – експерт Корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
