Півострів Крим – етнічна батьківщина німців і татар, слов’яни пізніші гості

Етнокультура, історіософія, географія українського півострова Крим пов’язана передусім з готами, а не зі слов’янським світом, як про це багато десятиліть твердила радянська наука. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповів російський поет, історик і бібліограф Сергій Магід, який живе у Празі й працює в Національній бібліотеці Чехії. Він у 1970-х понад сім років досліджував Крим, брав безпосередню участь в археологічних розкопках на півострові, відкрив низку археологічних доказів про етнічне коріння населення Криму.

– З часової перспективи, озираючись назад, які археологічні розкопки в Криму з тих, в яких Ви брали участь, вважаєте найцікавішими?

​– Найголовнішими для себе відкриттями я б назвав два. Перше, і це для мене було великою несподіванкою, щоправда, тоді ще я був мало обізнаний, – я дізнався, що в Криму з 4-го по 18-е століття жили готи. Готам належала величезна за територією археологічна культура, вона називається Черняхівською культурою. Цю культуру багато років і століть і українські, і російські археологи вважали слов’янською, але насправді вона була старонімецькою, вона була готською.

Коли в 4-му столітті на терени Причорномор’я і середнього Придніпров’я прийшли гуни, готи були частково витіснені на захід, а частина з них пішла на південь, на Крим. Там вони обжились і навіть мали своє власне князівство, яке грецькою називалось Феодоро. Я був на розвалинах їхньої столиці, вона називалась Мангуб. Ці розвалини існують і досі. Готи настільки зберегли своє самобутнє життя і свою національну самосвідомість, що ще в 16-му столітті фламандський учений Бусбек, який у Стамбулі зустрів двох готів, знав, що готи постачають татарському війську щороку по 800 солдатів. Тобто можна сказати, що в татарському війську були німецькі частини.

– Ми можемо говорити про тодішню «інтернаціональну допомогу»?

– Безумовно. Але те, що стосується першого відкриття – це готи. Вони дожили в Криму до 18-го століття. Їх ніхто не чіпав, і татари їх не чіпали, навіть навпаки, вони постачали татарам своїх вояків і поступово асимілювались. Ось чому, коли у 18-му столітті в Крим приїхали німецькі вчені, вони побачили татар-блондинів із блакитними очима. Це цілком точний науковий факт. Був виявлений антропологічний фенотип так званих татар білявих із блакитними очима. І досі кримські татари у порівнянні з волзькими чи казанським білявіші, з голубими очима, вони вважають, що це спадщина від готів.

– Пане Магід, з етнічного кута зору, тоді хто найдавніший житель Криму?


– Невірний – що старожили в Криму – це греки і що вони там жили безперервно і живуть досі. Але греки спочатку – це були давні елліни. Сучасні ж елліни – це цілком інший народ. Як також не можна порівнювати сучасних італійців з давніми римлянами, це цілком різні етноси. Так само і з греками, хоча еллінів якоюсь мірою вони, без сумніву, ментально і культурно наслідували. Але греки ніколи в Криму не мали власної держави, якщо не рахувати, звичайно, Візантії. Тоді як готи мали своє князівство, мали свої збройні сили.

Ви запитали про старожилів. Елліни в Криму жили від 5-го століття до нашої ери, перед ними жили таври, які зникли і розсмоктались, і ніхто не знає, до якого етносу вони належали. Від 4-го століття нашого літочислення Крим населяли готи, від 13-го – прийшли татари.

– Тобто татари в Криму ще від 13-го століття і до 1944 року, коли почалась їхня депортація з цієї землі?

– Сталінська депортація, так. Але відразу повинен тут зазначити, що якраз першим народом, депортованим із Криму, були готи. Це здійснила Катерина ІІ в 1778 році, а провів цю операцію наш великий полководець Суворов. Відразу повинен сказати щодо звільнення Криму: Катерина офіційно оголосила, що росіяни повинні «звільнити єдиновірців-християн від ярма бусурманів». Це те ж саме, про що зараз оголосив Путін, що ми звільнимо наших співвітчизників від ярма українців. Те ж саме сказала Катерина: ми звільнимо наших єдиновірців від ярма татар. Та коли вона прийшла в Крим, то тих єдиновірців-християн вона тут же наказала виселити. Розпочалась етнічна чистка, вона вважала їх п’ятою колоною, таким чином виселили з Криму і готів, і вірмен і греків.

– Хто тоді в Криму залишився?


– Залишились кримські татари, їх було надто багато, щоб усіх виселити, а Катерина ІІ тоді не мала товарних вагонів і залізниці. Якщо б мала, вона б їх виселила, але технології тоді не дозволили. А Сталін уже ці технології мав, так у 1944 році були виселені кримські татари. Але слов’ян до кінця 18-го століття в Криму не було. Слов’яни були, на жаль, тільки раби на татарських, турецьких і генуезьких невільничих ринках.

Щоправда, ще був епізод у 8-му столітті, коли в Крим прийшли хазарські полководці, які сповідували іудаїзм. Хазари – тюркський народ, який сповідував іудаїзм, вони захопили Крим. Від хазарських часів у Криму залишились караїми – це тюрки, які сповідують іудаїзм, і живуть вони там і досі.

– Тобто якщо говорити про слов’ян у Криму, то мова йде аж про кінець 18-го століття?

​– Звичайно, ніякого слов’янського походження Криму бути не може, слов’яни там ніколи не жили. Росіяни прийшли туди як колоністи. Анекдотичність ситуації полягає ще й у тому, що коли Катерина виселила готів і християн, які там жили, вона в Крим пустила не росіян, а запросила німецьких колоністів із Балтики і самої Німеччини, щоб вони там займались сільським господарством і вносили свою технологію.

Взагалі для чого росіяни ввійшли в Крим? Адже Кримське ханство у 18-му столітті вже не загрожувало Росії. Це була слабка і відстала держава, яка технологічно, у воєнному сенсі не могла протистояти Росії, зовсім не було потреби захоплювати і знищувати Крим. Крим взяли для того, щоб іти далі – в Константинополь, до проток і далі на Балканський півострів. Це була мрія Росії. Тому, коли Катерина почала зводити Севастополь, вона наказала поставити там дерев’яну арку, на якій написала: «Сие врата в Константинов Град».Севастополь – це вхід до Константинополя. Ось для чого був захоплений Крим. У Севастополі заснували військову базу і тільки після цього почали потихеньку заселяти Крим росіянами з центральних районів. У Криму до 1944 року залишалось кримськотатарське населення і складало там більшість.

Коли розпочався Голодомор в Україні в 1931–1933 роках, він торкнувся і Криму. Українські селяни тікали до Криму, хоча повсюди стояли загони, які їх не пускали. Мандельштам, великий російський поет, написав свій відомий вірш про це – «Холодная весна. Голодный Cтарый Крым». Він тоді був у Криму і бачив цих голодних селян. Звичайно, поезію тоді так і не не надрукували.

– Наскільки тоді, виходячи з історичних фактів, правомірним є гасло, заклик Росії, Володимира Путіна про повернення Криму до Росії як до втраченого дому? Чи це тільки політичне гасло?

– У цьому якраз і є трагедія, катастрофа, свідками якої ми є. Оскільки політика Путіна заснована не на правових принципах, а на принципах глибоко архаїчних, древніх, на принципах етнічних, але про який етнос може іти мова – хто і де першим жив? Якщо ми будемо розмірковувати так, як це робить Путін чи як кричать росіяни «Ми повернулись додому!», тоді не лише Крим, а й уся Європа дійде до катастрофи, настане апокаліпсис. Тому що, наприклад, у Словаччині живе велика національна меншина угорців – 500 тисяч у 5-мільйонній країні, кожен 10-й громадянин – угорець. Якщо зараз Угорщина введе до Словаччини свої бронетранспортери, як Росія ввела їх у Крим, або угорці почнуть кричати «Хочемо додому!»… Та цього ніхто ніколи не зробить. Адже ми живимо в Європі, ми ведемо себе цивілізовано. Адже це дурість, цей етнічний підхід!

Або таке:ув північній Італії є провінція Південний Тіроль із населенням 230 тисяч громадян, і всі розмовляють німецькою, вони всі австрійці. Австрія жодного разу не вимагала повернути ці терени назад, хоча теж могли б ввести танки. Але цього не відбувається тому, що це цивілізація, це Європа.

– Ви знаєте добре історію Криму. Яким може бути ставлення росіян до історичних і культурних пам’яток татарського, українського, караїмського народів?

– Це дуже цікаве і складне запитання. Я був особисто знайомий з великою кількістю кримських археологів усіх національностей, один із них був навіть якут, було там багато росіян, українців, євреїв. Вони займались збереженням пам’яток. Держава дуже рідко цим займалась. Зараз відбудована караїмська кенасса – це священне місце, щось як синагога. Зараз це краєзнавчий музей, все у доброму стані. Українці там нікого не утискали, все було цілком вільно, їх ніхто не зачіпав.