(Рубрика «Точка зору»)
Це друга стаття з розгляду скандального закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян».
Перша закінчилась розглядом змін до статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП).
Та автори, Колесніченко з Олійником, не поскупились і внесли до цього карального акту аж 19 пунктів змін. Тож продовжимо.
Статистика репресій. Неповна
Наступні за черговістю зміни до статті 126 КУАП з улюбленим сюжетом присяжних нормотворців – збільшення штрафу.
Улюбленим, бо у КУАП штрафи збільшені у 10 випадках, у Кримінальному кодексі (КК) ще у 6. Щоправда, там у 2 випадках штраф скасовано, але не для полегшення покарання, а для його посилення: замість штрафу – тюрма.
Що ж до строків позбавлення волі, то їх збільшено у 25 випадках, а зменшено в 1. І це ще не вечір – це вже ніч: до КУАП додано 6 зовсім нових репресивних новел, до КК – ще 13.
На цій чортовій дюжині репресивний свербіж не урвався – чимало змін спрощують процедури для каральних органів, натомість ускладнюють їх для громадян, громадських організацій, журналістів, підприємців.
До них черга ще дійде, а поки повернемось до розорних штрафів.
Із 12 видів покарань, передбачених КК, штраф – найменше. Його метою аж ніяк не є пустити людину по світу. Для того є інше матеріальне покарання – конфіскація майна.
Що ж до адміністративних штрафів, то, природно, вони мають бути меншими за кримінальні.
У кожному разі сітка штрафів вже встановлена, які ж підстави її переглядати? Позаяк штрафи є матеріальним покаранням, то масовий перегляд їхніх розмірів є доречним тоді, коли суттєво міняється життєвий рівень населення.
Це залежить від статків: зарплат, пенсій, загалом доходів з одного боку і витрат – з іншого. Скажімо, штраф, прийнятний для Швейцарії, неймовірний для Нігерії. Що ж змінилось в Україні?
Озираюсь навкруги, знайомлюсь зі статистикою, ніби нічого принципового: зарплати усе ще жалюгідні, пенсії і стипендії також, про соціальні гарантії краще змовчати.
Середня зарплата за минулий листопад 3 268 гривень, середньомісячна пенсія за минулий рік 1470,7 гривні, цьогорічна стипендія – 730 гривень. Звісно, числа ці рухомі – копійка туди, копійка сюди, але у кожному разі «третій світ».
Що ж до прожиткового мінімуму в 1218 гривень, чому він називається «прожитковим» загадка.
І навіть класичний прихисток середнього класу – банківські депозити жалюгідні, у середньому 1000 американських доларів. При тому, що за фактичної відсутності фондового ринку, депозити – єдине масове джерело пасивних доходів громадян.
Може витрати домогосподарств різко впали і людям нікуди дівати й ці невеличкі доходи? Може хтось «на шару» і живе, але для більшості людей життя потроху дорожчає.
Аж ось зайшов на Урядовий портал і осяяло – наступило «покращення»! Розбагатіли люди під мудрим керівництвом, пора ділитися! Позаяк витискування коштів – ідея-фікс уряду Азарова, непосильні штрафи його зігрівають.
Можу ще підказати: у Києві, Львові, Мукачеві добра бруківка, можна з каменюк витиснути як не гроші, то сльози.
Друга неприхована причина збільшення штрафів – фінансово збанкрутувати опозицію.
У мажорів була така забава: хто за менший час і більший штраф доїде з Києва до Одеси або навпаки. Була, бо зараз на Одеській трасі не розженешся, її теж «покращили».
То була плата за гламурний екстрім, наразі – плата за громадянську активність.
Третя не афішована мета влади – виштовхати активних, сміливих, розумних людей на еміграцію: хочеш – животій у поліційній державі, не хочеш – скатертиною дорога.
Цілком кореспондує із системним виштовхуванням іноземних інвесторів протягом останніх чотирьох років.
Пригадується розмова десятирічної давнини у Донецьку з одним із тамтешніх авторитетів. На моє здивування, чого там казка третього тисячоліття перемежована із сивими бараками, пролунала відповідь: у своїх коштів на все не вистачає, а чужих не пускаємо.
Тепер коштів у них може й вистачає, але чужих і далі не пускають. А чи треба уточнювати, що чужі для них не лише іноземці, але й чесний український бізнес.
Адміністративний маразм. Повний
Наскільки перспективним є таке загвинчування гайок? Ні наскільки, як не наївсь, то й не налижешся. Це жах паралізує, а страх лише посилює спротив. Що, власне, вже й маємо.
Якщо розвиток подій у державі нові штрафи і строки не змінять, хіба що радикалізують, то долі окремих людей можуть поламати. А доля кожної людини – то самодостатня цінність.
Тому поряд із всебічними заходами на скасування ганебного закону: від судових позовів до громадянських акцій, доречним видається і його моніторинг. А саме:
фіксація, висвітлення і боротьба при кожній спробі його застосування;
зведений реєстр таких спроб із фіксацією потерпілих, свідків та репресантів.
Гадаю, що це могло б бути корисним і в гуманітарному, і у просвітницькому, і у правовому плані. Принаймні, більш перспективним ніж спроби нав’язати Україні поліційне драконівське законодавство.
Борис Беcпалий – народний депутат України 3, 4 і 5-го скликань
Попередня стаття: Репресивний закон 16 січня. Експертний розгляд
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
