«Ми зітнулися з шаленим тиском і підривною діяльністю Росії» – Гарань

Київ – Поки Сербія готується розпочати свій перший раунд переговорів про вступ до Європейського союзу, у Києві міркують, яким чином країна, розорена війною, корупцією, багаторазовим поділом держави та багатьма іншими проблемами, змогла стати кандидатом на вступ до ЄС. І чому Україна розвернулась у зворотному напрямку?

Як вважають українські експерти, Київ нині культивує все те, з чим більш-менш вдало вдається боротися в Сербії: культивує корупцію, вбудовану у державну систему, економіку з яскраво вираженим олігархічним характером, та незмінність політичних еліт, що несуть важкий спадок радянських часів.

Сербія ж демонструє цілком інакшу «картинку». Попри натовські бомбардування у 1990-х роках і «відхід» автономного краю Косово у самостійне державне функціонування, у Сербії сформувались проєвропейські політична еліта і громадянське суспільство. Зваживши, що вигідніше для держави і народу, серби вирішили рухатись у напрямку Євросоюзу.

Це дозволило Сербії не просто порозумітися з європейськими інституціями, а й претендувати на членство в ЄС, зазначає директор школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. За його словами, у Сербії сформувалась демократична проєвропейська коаліція, яка має політичне бажання і волю просуватись до угоди про асоціацію з ЄС, а у перспективі до членства в Євросоюзі.

«У свою чергу ЄС надав чіткий план конкретної допомоги – тобто, Сербія побачила, які може отримати вигоди від євроінтеграції. І це приклад для нас, для України: те, що країна, в якій були сильні антинатовські, антизахідні настрої, зараз рухається до ЄС. Ба більше, цей рух продовжується навіть тоді, коли до влади у Белграді прийшли представники Соціалістичної партії, яку колись заснував й очолював Слободан Мілошевич. Тобто, відбулась певна європеїзація сербської еліти», – наголосив Гарань у розмові з Радіо Свобода.

На запитання, що завадило Україні здійснити реформи і обрати євроінтеграцію, політолог назва низку зовнішньополітичних і внутрішніх українських причин.

«Я думаю, ми зітнулися з шаленим тиском і підривною діяльністю Росії, такою потужною, що на неї не очікували ні в Європі, ні в Україні. У тому числі, на це не очікували в оточенні президента Януковича, – зазначає експерт. – Другий момент – незрілість цієї еліти. Зітнувшись із проблемами, ця еліта вирішила, що для неї важливіше зберегти свій електорат, не псувати стосунки з Росією. Тож Росія банально українських можновладців цим і купила».

Експерт нагадує, що саме з домовленостей президентів України і Росії – Віктора Януковича і Володимира Путіна – і почалося «гальмування», а по тому і зупинка, української євроінтеграції. Політичній еліті України, уже не вперше, забракло патріотизму і хоробрості розірвати фінансові й економічні пута Росії, зазначає політолог.

Українська влада є колоніальною за духом – експерти

Щоправда, не тільки Віктор Янукович, а і його попередник Віктор Ющенко на посаді президента не зміг зупинити сучасних кремлівських імперіалістів. Ющенко також не зміг переконати Захід у щирості України в її прагненнях провести реформи і змінити систему влади: від радянського – до європейського зразка.

Як зауважує політолог, історик Олександр Палій, за час Незалежності влада в Україні за своєю глибинною сутністю не змінилась – вона залишилась колоніальною за духом й олігархічною по суті.

«Ключова відмінність української ситуації від сербської – це те, що у Сербії була власна політична еліта. Югославія (СФРЮ) була, по суті, багато у чому сербською державою, у Сербії була власна еліта (політична, наукова, армійська і так далі). А в Україні все це було викорчуване і замінене на колоніальну еліту. Україною керувала іноземна еліта, яка своєю головною метою мала боротись навіть не з імперіалізмом, а саме з Україною – на українській території! Ми маємо нині політичну верхівку в Україні, зібрану з тих людей, які боролися з Україною або їхніх нащадків. А на додачу у цій еліті ще і крадії присутні. Тобто, уся відмінність від Сербії й України полягає у суті еліти, суті керівництва країни», – зауважив Палій у розмові з Радіо Свобода.

На відміну від Сербії, яка в останні роки проводить глибинні реформи, долає корупцію, забезпечує права і свободи громадянам – в Україні все це залишається здебільшого на папері. Ті ж реформи, які ініціювала і здійснює чинна влада, потрібні самій владі, а не народові, зазначив Радіо Свобода голова українського представництва міжнародної організації Transperency International Олексій Хмара.

«У нас зазвичай говорять про відсутність політичної волі, але мало хто розуміє, що це таке. Адже президент на кожному публічному виступі говорить, що готовий лінивим чиновникам то руки повідривати, то кишені позашивати. Іноді він обіцяє звільнити з роботи корупціонерів. Але від цього нічого не змінюється. Отже, що таке політична воля? Це – добровільно взяте на себе зобов’язання слідувати тим нормам і процедурам, які або вже прописані у певних законодавчих актах, або яких нині вимагає суспільство. А насправді ми бачимо, що є величезний розрив між реальним способом життя будь-якої людини, наділеної владою, і тим, що ця людина декларує у своїх публічних обіцянках», – сказав Олексій Хмара у розмові з Радіо Свобода.

Тотальна безкарність будь-якої особи, яка має владу (від президента до місцевого чиновника) – це ключова причина і високого рівня корупції, і нездатності держави до реформ і розвитку, вважає експерт.

За його словами, євроінтеграція дозволяє Сербії втілювати принцип рівності усіх і кожного перед законом, а відмова влади в Україні від євроінтеграції, навпаки, може призвести до збільшення корупції, порушень прав і свобод українців і криміналізації влади.

Експерти, опитані Радіо Свобода, зазначають, що зі зміною зовнішньополітичного курсу Україна, її громадяни втратили можливість швидше провести реформи державних інституцій, модернізувати економіку, підтримати вітчизняну науку і культуру. Натомість, отримали проблеми на перспективу – борги за російський кредит, енергозалежність від тієї ж Росії і нарощування соціальних проблем.