(Рубрика «Точка зору»)
Політика президента Януковича і прем’єра Азарова наприкінці 2013 року нагадала українцям рішучість зрусифікованої Тьоті Моті з п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло». Перефразовуючи демарш згаданої тьоті він нині звучить так: «Лучше быть изнасилованной (путіністами), чем европеизированной».
Це квінтесенція політики і поведінки президента та прем’єра України за тиждень до Вільнюського саміту та після українського провалу на ньому в листопаді.
А починалася казка зовсім інакше.
Коли 2010 року лідер Партії регіонів Віктор Янукович став президентом України, він і його політсила почали говорити про початок свого «золотого віку» в державі. Під впливом дурману в перші роки своєї влади перебував і Ленін. Після перевороту в Петрограді він був переконаний, що полум’я більшовицької революції охопить увесь світ.
У квітні 1918 року Ленін тріумфально заявив: «Мы, партия большевиков, Россию убедили. Мы Россию отвоевали. Мы должны тепер Россией управлять».
Прагнення «руліть» і показати, хто в Україні керівна і спрямовуюча сила стало домінуючим і для регіоналів 2010 року.
Але, як це серед політичних ватажків з авторитарними замашками (і кримінальним минулим) часто буває, обмеженість, помножена на зарозумілість жорстоко може помститися. Зарозумілість притуплює розум і перетворюється на манію величі.
До речі, це помітив і вождь більшовиків невдовзі після узурпації влади в Росії. Оглядаючись на пройдений, хоч і коротенький, шлях, пам’ятаючи про обіцянки більшовиків народу, Ленін 1921 року напише: «Главная ошибка всех нас была до сих пор, что мы рассчитывали на лучшее; и от этого впадали в бюрократические утопии. Реализовалась из наших планов ничтожная доля. Над планами смеялась жизнь, смеялись все».
Як було не сміятися. «Мы решили, что крестьяне по разверстке дадут нужное нам количество хлеба, а мы разверстаем его по заводам и фабрикам, – и выйдет у нас коммунистическое производство и распределение», – писав тоді більшовицький вождь.
Але чуда не сталося. Реалізація ленінського земного царства не відбулася. А імперія «розвиненого соціалізму» – СРСР – опинилася на смітнику історії. Саме такий фінал може чекати в Україні і Партію регіонів та її ватажків на чолі з почесним головою партії.
Над їхніми обіцянками про «покращення вже сьогодні» всі розумні, крім регіоналів, сміялися. А виправдання, наприклад, Азарова, що у всьому винні «папєрєдніки» перетворилися в гомеричний регіт.
Щоб не бути голослівним, такий приклад.
Вже після скандальних Харківських домовленостей із Росією про газ і Чорноморський флот (квітень 2010 року) Микола Азаров на прес-конференції за підсумками 100 днів роботи своєї команди у червні 2010 року звітував «місту і світові» про світле майбутнє.
Перефразувавши відому фразу Йосифа Сталіна, яка вперше пролунала 1935 року: «жити стало веселіше, жити стало краще», чи то із зарозумілості чи з невігластва, Азаров мав відвагу твердити: «Головне, що ми знайшли рятівне коло для економіки незалежної України – це перегляд кабальних газових угод. Ціна газу знижена на 100 доларів на тисячу кубометрів. Відновлюється робота металургійної та хімічної промисловості. Держава завдяки перегляду контракту з Росією щорічно економитиме 4 мільярди доларів. Загалом країна впродовж дії нового контракту зекономить близько 40 мільярдів доларів, які підуть на модернізацію промисловості та інфраструктури».
Наприкінці грудня 2013 року той самий прем’єр знову переконував, мовляв після підписання чергового договору з Москвою (17 грудня) «ми отримали надійні важелі для того, щоб стабілізувати фінансово-економічну ситуацію в державі, продовжити модернізацію нашої економіки і, зрештою, на сильних позиціях створити зону вільної торгівлі з Євросоюзом, водночас маючи зону вільної торгівлі з СНД».
При цьому Азаров майже зробив Путіна «гарантом» незалежності України.
Чи бува в Азарова не «головокружение от успехов»?
А чим займався уряд від червня 2010 року до кінця 2013-го? Розподілом державного майна між «Сім’єю» та відданими їй кланами. Накопичуючи величезні борги, Кабінет міністрів України під диригентурою Азарова, водночас, водив хороводи: «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью».., а якщо виникнуть проблеми, то винувата невістка: «папєрєдніки», Євросоюз, опозиція чи навіть нібито «вимога» ЄС запровадити в Україні одностатеві шлюби.
Наприкінці 2013 року Янукович і Азаров опинилися в ситуації, в якій перебував Ленін у березні 1922 року. Звертаючись до делегатів ХІ з’їзду РКП(б) більшовицький вождь зізнався: «Вырывается машина из рук: как будто бы сидит человек, который ею правит, а машина едет не туда, куда ее направляют... машина едет не совсем так, а очень часто совсем не так, как воображает тот, кто сидит у руля этой машины».
Азаров: «дела идут очень плохо»
На закритому засіданні уряду у вересні 2012 року Азаров під стенограму заявив у стилі Леніна: в Україні «дела идут не плохо, дела идут очень плохо».
Прем’єр дуже обурився, що його заява стала надбанням ЗМІ.
Стільки ленінізму в головах вищих посадовців керівної сили в нинішній Україні.
Минуло кілька місяців і в січні 2013 року Янукович звинуватив Кабмін у саботажі і безвідповідальності в питанні економічних реформ.
«Як можна на 35%, 25% виконувати (запровадження реформ)? Це саботаж. Це просто люди втратили відповідальність», наголосив гарант, закликаючи прем’єра «робити висновки й не чекати, коли закінчиться рік». При цьому Янукович на адресу Азарова і його команди сказав: «Що заважає поганим танцюристам – ми знаємо». Ось як плавно перекочував ленінізм із голів представників українського олімпу в їхні штани...
Свою критику на адресу Кабінету міністрів України гарант повторив і на засіданні Ради регіонів 26 грудня 2013 року.
«Ви (уряд) особисто відповідальні за те, що непроста ситуація в реальному секторі ускладнила виконання бюджету і змусила нас приймати додаткові кредитні кошти. Що це було? Прорахунки? Недоробка? Дайте мені відповідь на це питання», – вимагав Янукович.
Відповіді президент не дочекався, а «поганий танцюрист» далі очолює уряд. Зрозуміло. Азаров вірно служить Януковичу всіма правдами і неправдами від першого дня свого призначення на цю посаду. Вся зграя, що при владі, розглядає економіку України як власне, хоч і державне, підприємство, яке виснажують, щоб відірвати собі чим більший шмат, бо хто зна, як буде завтра, адже влада не вічна...
Є ще одна складова поведінки і професіоналізму поганих танцюристів і поганих артистів чи проффесорів у владі. Це збірне поняття.
Під гіпнозом Путіна
У червні 2012 року Янукович в інтерв’ю виданню The Time Magazine високо оцінив артистичні здібності президента Росії Путіна у зв’язку з його переговорами з тодішнім прем’єром України Тимошенко про газові угоди 2009 року.
Під час першої зустрічі з Путіним Янукович, уже в ранзі президента, похвалив російського екс-прем’єра. Він сказав: «Це Тимошенко порушила правила. Я не знаю, як ви її переконали, які аргументи ви наводили. Це ваша справа і ваш артистизм. І я особисто не думаю, що у когось язик повернеться звинуватити вас у будь-яких порушеннях».
Як видно, «артистизм» Путіна Януковича просто зачарував, ба навіть більше. Під час їхньої зустрічі в Ялті та Москві наприкінці 2013 року кремлівський удав просто загіпнотизував (і проковтнув?) київського кролика.
Абстрагуючись від мозгів і штанів ленінізму в керівних ешелонах правлячої еліти нинішньої України варто звернути увагу на таке.
В інтернеті оприлюднено світлини з території «антимайдану» в Маріїнському парку в Києві, який залишили по собі 23 грудня 2013 року борці за щасливе майбутнє, проплачені (і не дуже) регіоналами. «Антимайдан» від сміття і пляшок з-під горілки прибрали за ними активісти-учасники Євромайдану, тобто українські громадяни, які прагнуть законності і порядку в європейський державі – Україні.
Це дуже символічно. Може, невдовзі їм доведеться прибирати всю Україну від сміття, яке накопичилося за часів правління регіоналів.
Іван Гвать – дослідник, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
