Європейські цінності: реальність чи міф?

Членом Європейського союзу може бути будь-яка європейська країна, яка поділяє європейські цінності. Так стверджують у Брюсселі. Але деяких українських політиків звинувачують у тому, що вони не знають чи не розуміють європейських цінностей. А російський міністр освіти нещодавно заявив, що таких цінностей не існує взагалі, бо це, мовляв, міф.

«Я не можу відповісти вам прямо», – каже доктор соціології Люк Галман із Тілбурзького університету в Голландії у відповідь на прохання перерахувати європейські цінності.

Він працює у межах міжнародного проекту, який досліджує саме цінності європейців. Але замість того, щоб відповісти на питання, дослідник наголошує на тому, яке воно складне, різнобічне і... мінливе. То, можливо, це дійсно міф?

«Ні. Це не міф. Але однорідності в цінностях немає. Є різниця між східною і західною частиною Європи, між північною і південною. Різниця залишається», – пояснює Люк Галман, наголощуючи на дилемі. «Як можна стверджувати, що якісь цінності є лише європейськими? Треба шукати, які з них унікальні, які не є цінностями в інших частинах світу, а є лише у Європі», – пропонує науковець.

Мир і права людини

На відміну від соціологів, політики мають готові відповіді на запитання про те, що таке європейські цінності. Президент Німеччини Йоахім Ґаук у програмній промові у Берліні в лютому наполягав, що цінності у європейців є і вони дуже чіткі.

«Ми маємо за що разом виступати: за мир і свободу, за демократію і верховенство закону, за рівність, права людини і солідарність. Усі ці європейські цінності не просто обіцянка. Вони закладені в угодах і закарбовані в законодавстві. Це положення, на які ми спираємося у нашому республіканському світогляді. Це основа ідеї про те, що усі мають рівні права на участь у політичних та суспільних справах. Наші європейські цінності створюють простір для цієї нашої європейської республіки», – наголошує німецький президент.

Згадані вище основні положення збігаються з тим, що виявило опитування європейців «Євробарометр», проведене кілька років тому на замовлення Єврокомісії.

На першому місці серед ідеалів для опитуваних у 27 країнах ЄС виявилися права людини (37%), потім у списку – мир (35%), демократія (34%), верховенство закону (22%), повага до інших культур (17%), солідарність (15%), повага до життя людини(14%), рівність (13%), особиста свобода(11%), толерантність(10%), самовираження (4%), і на останньому місці у переліку цінностей – релігія, яка виявилася важливою для 3% опитаних.

Щоправда, 5% респондентів не знали, що відповісти на запитання, чи можливо вважали, що європейських цінностей не існує.

Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, очевидно, був би одним із тих, хто категорично з цим не погодився б. Отримуючи від імені ЄС Нобелівську премію миру 2012 року, він сказав: «Це гарна нагода, щоб нагадати собі, чого досяг Європейський союз. Він приніс тривалий мир між колишніми ворогами, які воювали у багатьох руйнівних війнах на континенті, включно з двома світовими війнами. Він приніс тривалу свободу, справедливість і демократію для 500 мільйонів людей, включно з багатьма тими, які ще не так давно жили під диктатурами і тоталітарними режимами. І зроблено це в унікальний спосіб, через створення політичної системи, яка зближує нас, незважаючи на національні кордони, в наднаціональну спільноту шляхом передачі частини суверенітету».

Європейськість

Звичайно, що не лише європейці хочуть жити в мирі і не лише для європейців цінними є життя, та свобода, але європейськість певного набору цінностей виявляється саме у їх пріоритетності.

Наприклад, для європейців досить низьке місце займає релігія, але найвищим ідеалом є права людини. Цілком можливо, що у багатьох країнах мусульманського світу список цінностей був би схожий, але розташування їх було б іншим.

Інша особливість полягає у тому, що європейці створили систему – Європейський союз, щоб підтримувати і захищати свої цінності. На чому також наголошує німецький президент.

«Наші європейські цінності обов’язкові. Вони пов’язують нас разом. Коли європейські держави часом порушують європейські правила, на них можна позиватися у європейських судах. Часом ще можуть бути причини, щоб звинувачувати Європу чи Німеччину у нечіткому визначенні людських і громадянських прав. Але Європа гарантує, що громадськість і засоби масової інформації завжди матимуть можливість критикувати і ставати на бік тих, кого переслідують і утискають, особливо в диктаторських та авторитарних країнах. Європейський канон цінностей не обмежений національними кордонами, і він чинний понад нашими національними, етнічними, культурними та релігійними особливостями», – сказав у промові з нагоди річниці свого перебування на посаді президент Німеччини Йоахім Ґаук.

Постійно нагадувати

Британський дослідник сучасної історії професор Тімоті Ґартон Аш – один із тих, хто говорить про необхідність постійно нагадувати про цінності і наголошувати на здобутках Європи для кожного покоління.

Він каже, що надто багато досягнень ЄС як, наприклад, вільне пересування на континенті, демократія та свобода сприймаються як даність і тому втрачають значення цінностей.

«Навіть якщо ви порозмовляєте з 20-річним латвійцем або естонцем. Навіть вони вже сприймають цей стан справ як даність. І це в країні, яка понад 20 років тому навіть не існувала, не була незалежною державою. Отже, я вважаю, що ми повинні доводити потрібність Європи і Європейського союзу заново для кожного покоління. І я вважаю, що цілком виправдано запитували людей: для чого Європа, навіщо вона нам потрібна, що в ній доброго? Один із засновників європейського руху граф Куденгове-Калерґі на першому конгресі Європи у Гаазі сказав: «Не забуваймо, друзі, що Європа – це не мета, а засіб досягнення мети». Такі цінності як свобода, справедливість чи мир – це мета, а Європа – це лише засіб їх втілення», – сказав професор Тімоті Ґартон Аш в одній із лекцій, нагадуючи, що європейські ідеали є переважно загальнолюдськими, а їхня європейськість часто полягає лише в тому, наскільки їх готові втілювати і відстоювати самі європейці.