Боснія і Герцеговина – єдина країна в Європі, в якій у 21-му столітті ще не було перепису населення. Причина в тому, що, на думку міжнародних та місцевих оглядачів, досі не було умов для проведення такого заходу.
Адже внаслідок війни, котра тривала від 1992 до 1995 року, значна частина громадян залишила свої домівки, багато хто не був зареєстрований там, де перебував, й через це державні органи не мали повних списків мешканців. Навіть тепер чимало громадян упевнені, що перепис – не статистична, а політична справа, від якої може залежати їхній майбутній статус.
Справа в тому, що всі державні органи складені на паритетній основі з представників трьох націй: босняків, сербів та хорватів. Босняки – це новітня самоназва ісламізованих словʼян; свого часу їх називали мусульманами. Згідно з переписом 1991 року, в республіці було 4,4 мільйона мешканців; 43 відсотки становили мусульмани, 31 відсоток серби, 17 відсотків хорвати. Демографи оцінюють, що наразі країна має лише 3,8 мільйона мешканців.
Політичний оглядач Аднан Хускич пояснює, чому цей перепис вважають не лише статистичним: «Перша річ, яку очікуємо побачити, – це наслідки минулих двадцяти років – війни та післявоєнного періоду, основною характеристикою яких були суворі етнічні чистки. Це означає, що ми тепер ймовірно побачимо, що окремі регіони Боснії й Герцеговини більш гомогенізовані на етнічній основі».
Етнічні чистки зменшили кількість багатонаціональних середовищ
У час воєнних дій та пізніше громадяни всіх трьох націй покидали ті середовища, в котрих вони становили меншину, й пересувалися там, де було більше їхніх земляків. Мирні угоди й післявоєнна конституція всім надають право повернутися до своїх колишніх помешкань. Однак багато хто не має куди повернутися, оскільки сотні тисяч хат і будинків зруйновані й спалені. Тому в цій країні є набагато менше етнічно змішаних поселень, аніж було чверть століття тому, коли Боснію й Герцеговину вважали зразком багатонаціонального співжиття.
Лідери трьох націй останнім часом постійно закликали своїх земляків чітко визначити національність, релігію та мову. На думку політичних діячів, всі серби повинні назвати себе православними, всі босняки повинні сказати, що вони мусульмани, а всі хорвати мають визначити, що вони католики. Якщо б дотримувалися таких рекомендацій, громадяни не могли б назвати себе атеїстами, агностиками або просто боснійцями.
У звʼязку з цим Нора Селімович, керівник методологічного відділу державної статистичної агенції, пояснює: «Ті, хто проводить перепис, мають лише поставити запитання. Вони повинні докладно записати те, що громадяни кажуть. Громадяни можуть визначити себе або не сказати нічого. Можуть сказати, що вони є марсіанами або ескімосами. Що б не сказали, той, хто переписує, зобовʼязаний записати це без коментарів».
Серед міського населення молодшого віку є чимало таких, що походять з етнічно змішаних шлюбів – босняцько-сербських, сербсько-хорватських і так далі. Такі переважно називають себе не босняками, а боснійцями, а свою мову – боснійською.
Перепис населення триває до 15 жовтня, коштуватиме 23 мільйони євро. Перші результати будуть оприлюднені на початку наступного року.
Матеріал підготували Михайло Рамач та Ґордан Сандич-Хаджихасанович
Адже внаслідок війни, котра тривала від 1992 до 1995 року, значна частина громадян залишила свої домівки, багато хто не був зареєстрований там, де перебував, й через це державні органи не мали повних списків мешканців. Навіть тепер чимало громадян упевнені, що перепис – не статистична, а політична справа, від якої може залежати їхній майбутній статус.
Справа в тому, що всі державні органи складені на паритетній основі з представників трьох націй: босняків, сербів та хорватів. Босняки – це новітня самоназва ісламізованих словʼян; свого часу їх називали мусульманами. Згідно з переписом 1991 року, в республіці було 4,4 мільйона мешканців; 43 відсотки становили мусульмани, 31 відсоток серби, 17 відсотків хорвати. Демографи оцінюють, що наразі країна має лише 3,8 мільйона мешканців.
Політичний оглядач Аднан Хускич пояснює, чому цей перепис вважають не лише статистичним: «Перша річ, яку очікуємо побачити, – це наслідки минулих двадцяти років – війни та післявоєнного періоду, основною характеристикою яких були суворі етнічні чистки. Це означає, що ми тепер ймовірно побачимо, що окремі регіони Боснії й Герцеговини більш гомогенізовані на етнічній основі».
Етнічні чистки зменшили кількість багатонаціональних середовищ
У час воєнних дій та пізніше громадяни всіх трьох націй покидали ті середовища, в котрих вони становили меншину, й пересувалися там, де було більше їхніх земляків. Мирні угоди й післявоєнна конституція всім надають право повернутися до своїх колишніх помешкань. Однак багато хто не має куди повернутися, оскільки сотні тисяч хат і будинків зруйновані й спалені. Тому в цій країні є набагато менше етнічно змішаних поселень, аніж було чверть століття тому, коли Боснію й Герцеговину вважали зразком багатонаціонального співжиття.
Лідери трьох націй останнім часом постійно закликали своїх земляків чітко визначити національність, релігію та мову. На думку політичних діячів, всі серби повинні назвати себе православними, всі босняки повинні сказати, що вони мусульмани, а всі хорвати мають визначити, що вони католики. Якщо б дотримувалися таких рекомендацій, громадяни не могли б назвати себе атеїстами, агностиками або просто боснійцями.
У звʼязку з цим Нора Селімович, керівник методологічного відділу державної статистичної агенції, пояснює: «Ті, хто проводить перепис, мають лише поставити запитання. Вони повинні докладно записати те, що громадяни кажуть. Громадяни можуть визначити себе або не сказати нічого. Можуть сказати, що вони є марсіанами або ескімосами. Що б не сказали, той, хто переписує, зобовʼязаний записати це без коментарів».
Серед міського населення молодшого віку є чимало таких, що походять з етнічно змішаних шлюбів – босняцько-сербських, сербсько-хорватських і так далі. Такі переважно називають себе не босняками, а боснійцями, а свою мову – боснійською.
Перепис населення триває до 15 жовтня, коштуватиме 23 мільйони євро. Перші результати будуть оприлюднені на початку наступного року.
Матеріал підготували Михайло Рамач та Ґордан Сандич-Хаджихасанович
