За вісім місяців цього року на Луганщині промислове виробництво впало на 15 відсотків порівняно з аналогічним періодом минулого року. Як і за радянських часів, основна промислова потужність регіону зосереджена в кількох підприємствах, тому збій у роботі хоча б одного з них одразу відчуває економіка всієї області: місцеві бюджети недоотримають кошти, люди лишаються без роботи.
Євген живе у селищі під Лисичанськом. Розповідає, що зараз у місті влаштуватися на будь-який завод не так вже й просто. Всі великі підприємства, якими раніше пишався Лисичанськ, мають суттєві проблеми.
«НПЗ у зв’язку з нерентабельністю стоїть, «Лиссоду» майже порізали, склозавод зупинили. Навіть не знаю, де можна знайти роботу в Лисичанську», – розповідає хлопець.
Євген знайшов собі роботу в сусідньому Сєверодонецьку. Але й там, каже він, можуть виникнути проблеми з роботою. Адже на хімічному підприємстві Сєвєродонецький «Азот» заявили про скорочення виробництва і зупинку окремих цехів на ремонт.
Між тим, у місті все зав’язано фактично на одному заводі. Ангеліна Лопатіна жила у Сєвєродонецьку і знає, що для жителів значить це підприємство.
«Дуже багато виробництв, приватних підприємств, магазинів так чи інакше пов’язані з продукцією заводу, – зауважує вона. – Теж саме стосується і Сєверодонецького технологічного інституту. Тобто ті кадри, які там готуються, вони готуються саме для «Азота» – хіміки, інженери хімічної промисловості. Тобто із закриттям заводу, місто занепаде»
У місті стахановського рекорду закривають останнє підприємство
Начальник департаменту промисловості Луганської ОДА Дмитро Дрожжин повідомив, що за вісім місяців вироблено 85 % відсотків продукції у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Погіршення одразу відчувається, коли починають гальмувати промислові гіганти, позаяк структура економіки за 20 років на Луганщині особливо не змінилася.
Цього року, зазначив Дмитро Дрожжин, відчувається спад виробництва також у машинобудуванні. Зокрема, у Стахановського вагонобудівного заводу виникли проблеми зі збутом на російському ринку, повідомив посадовець.
Про складну ситуацію з роботою розповіла і депутат міської ради від Партії регіонів міста Ірмине Галина Вірко. В її рідному місті, де Олексій Стаханов колись встановлював свій відомий рекорд, скоро закриється останнє велике підприємство – збагачувальна фабрика. Це питання Галина Вірко піднімала на міській партійній конференції, але відповідь одна – підприємство приватне, влада вплинути на власника не може. Хоча ще недавно 30 відсотків акцій фабрики належали державі, наголошує депутат.
Луганчани шукають роботу у Москві
У пошуках роботи, каже Галина Вірко, молодь намагається поїхати з міста в Луганськ, Київ, багато їде до Росії. Євген із Лисичанська та його знайомі теж працювали у Москві.
«Їдуть в Москву. Їздять теж на заводи. Живуть там в незрозуміло яких умовах. Працював знайомий чоловік на нашому склозаводі, довелося йому їхати в Москву, жити на заводі, в бараках», – розповідає Євген.
В обласній держадміністрації кажуть про низький рівень безробіття на Луганщині, в порівнянні з іншими регіонами – трохи більше ніж 7 відсотків. Між тим, голова луганської ОДА Володимир Пристюк днями на апаратній нараді нагадав керівнику центру зайнятості про створення нових робочих місць із достойною зарплатою.
Євген живе у селищі під Лисичанськом. Розповідає, що зараз у місті влаштуватися на будь-який завод не так вже й просто. Всі великі підприємства, якими раніше пишався Лисичанськ, мають суттєві проблеми.
«НПЗ у зв’язку з нерентабельністю стоїть, «Лиссоду» майже порізали, склозавод зупинили. Навіть не знаю, де можна знайти роботу в Лисичанську», – розповідає хлопець.
Євген знайшов собі роботу в сусідньому Сєверодонецьку. Але й там, каже він, можуть виникнути проблеми з роботою. Адже на хімічному підприємстві Сєвєродонецький «Азот» заявили про скорочення виробництва і зупинку окремих цехів на ремонт.
Між тим, у місті все зав’язано фактично на одному заводі. Ангеліна Лопатіна жила у Сєвєродонецьку і знає, що для жителів значить це підприємство.
«Дуже багато виробництв, приватних підприємств, магазинів так чи інакше пов’язані з продукцією заводу, – зауважує вона. – Теж саме стосується і Сєверодонецького технологічного інституту. Тобто ті кадри, які там готуються, вони готуються саме для «Азота» – хіміки, інженери хімічної промисловості. Тобто із закриттям заводу, місто занепаде»
У місті стахановського рекорду закривають останнє підприємство
Начальник департаменту промисловості Луганської ОДА Дмитро Дрожжин повідомив, що за вісім місяців вироблено 85 % відсотків продукції у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Погіршення одразу відчувається, коли починають гальмувати промислові гіганти, позаяк структура економіки за 20 років на Луганщині особливо не змінилася.
Цього року, зазначив Дмитро Дрожжин, відчувається спад виробництва також у машинобудуванні. Зокрема, у Стахановського вагонобудівного заводу виникли проблеми зі збутом на російському ринку, повідомив посадовець.
Про складну ситуацію з роботою розповіла і депутат міської ради від Партії регіонів міста Ірмине Галина Вірко. В її рідному місті, де Олексій Стаханов колись встановлював свій відомий рекорд, скоро закриється останнє велике підприємство – збагачувальна фабрика. Це питання Галина Вірко піднімала на міській партійній конференції, але відповідь одна – підприємство приватне, влада вплинути на власника не може. Хоча ще недавно 30 відсотків акцій фабрики належали державі, наголошує депутат.
Луганчани шукають роботу у Москві
У пошуках роботи, каже Галина Вірко, молодь намагається поїхати з міста в Луганськ, Київ, багато їде до Росії. Євген із Лисичанська та його знайомі теж працювали у Москві.
«Їдуть в Москву. Їздять теж на заводи. Живуть там в незрозуміло яких умовах. Працював знайомий чоловік на нашому склозаводі, довелося йому їхати в Москву, жити на заводі, в бараках», – розповідає Євген.
В обласній держадміністрації кажуть про низький рівень безробіття на Луганщині, в порівнянні з іншими регіонами – трохи більше ніж 7 відсотків. Між тим, голова луганської ОДА Володимир Пристюк днями на апаратній нараді нагадав керівнику центру зайнятості про створення нових робочих місць із достойною зарплатою.
