Мистецтво не мусить бути босим, голозадим і з вибитими зубами – Скрипка

Київ – Гурт «Воплі Відоплясова» сповістив про вихід десятого альбому під назвою «Чудовий світ» після семи «безальбомних» років. Із дванадцяти пісень альбому – шість прем’єр та шість вже відомих композицій. Наприкінці жовтня гурт вирушає у концертний тур. За півтора місяця музиканти мають намір відіграти концерти у 20-и українських містах. Разом із «ВВ» на сцені виступатимуть 7 музикантів оркестру Збройних сил України. Фронтмен «ВВ» Олег Скрипка назвав альбом м’яким і оксамитовим.

– Чому для альбому Ви обрали назву «Чудовий світ»?

– Ми, як завжди, заглиблювалися у хай-фай звучання, аранжування, нам навіть спав на думку такий стиль як бароко-панк. Я думаю, така назва «Чудовий світ» дуже актуальна на сьогоднішній день, тому, що світ сьогодні погрузає в «депресусі». І я думаю, що це – несправедливо. Ми стільки років не заходили в студію, що накопичилось стільки пісень, що ми сіли і їх на дві купки розділили стилістично. Цей альбом стилістично м’який, оксамитовий, симфонічний.

Досить цинізму, я думаю, треба навчитися бачити у світі прекрасне, не бути жертвою обставин, а самому генерувати те, що ми хочемо бачити і врешті-решт побачимо в світі. В альбомі є пісня «Чіо-Чіо Сан», а це – давня японська традиція спостерігати красу природи.

– Стилістика кліпу на однойменну з альбомом пісню «Чудовий світ» це хіпі, філософія, що ґрунтується на мирі і любові. Чи вважаєте Ви часи хіпі втіленням того чудового світу, про який співаєте?

– На сьогоднішній день, це напівзабута філософська течія, і просто захотілося погратися в цю тему й зняти за цією тематикою кліп. Такі ідеї, по-перше, вічні, по-друге, вони піднімалися всіма релігійними вченнями. Я вважаю, найвідоміший хіпі – це Ісус Христос. Це завжди буде виникати, поки суспільство буде в суперечності з цією ідеологією. Тому, що це закладено у нашій підсвідомості, це кохання, «краса врятує світ» і так далі. Поки ми це не реалізуємо, такі воїни світла в особі рокерів, громадських діячів, будуть завжди існувати. Ми потрошки рухаємось до реалізації цієї утопії.

– До альбому «Чудовий світ» увійшли вже відомі пісні: «Щедрик», «Відпустка», «Чіо Чіо Сан». Розкажіть які нові пісні почують слухачі нового альбому?

– Це наша ще стара ідея: альбом як компіляція. Я сам вважаю, що збірка цікавіше слухається, ніж цілий альбом. З нових, пісня «Диво» – це такий симфо-лаунж-панк з академічним співом, з феєричним текстом про снігуроньку. Таке кохання, де від першої особи співається, і чоловік просто розтоплює свою кохану, як снігуроньку. Пісня «Мана» у якій людина настільки закохалася, що не впевнена чи закохалася і врешті-решт перетворюється у дрозда і летить з країни подалі від цих всіх питань. Пісня «Понеділок». Для мене це рок-н-ролл.

Понеділок – це день натхнення, це день нових ідей, щось почати і щось зав’язати (сміється – ред.) і про це пісня. Але вона така філософсько-езотерична тому, що людина врешті-решт теж трошечки дахом їде і летить за Гімалаї владнати свій дах.

Пісня «Дібрівонька» подарована мені гуртом «Божичі». Вони їздили в Карпати і показали мені цю пісню з етнографічної експедиції. Сусанна з «Божичів» заспівала жіночий вокал. Потім коли пісня була готова, а в неї така довга розлога кінцівка, виникла ідея мені дописати вірш в стилі Шевченка про кохання. І нарешті пісня «Примари». Це такий лаунж у стилі повільного бразильського джазу. Я дуже люблю таку музику і нарешті мені вдалося це запровадити у «ВВ». А текст у ній глибоко містичний. У ній про все, що відбувається з людиною в ці 15 секунд, коли вона переходить зі стану свідомості в стан сну.

– Чи важко балансувати між бізнесом і творчістю, адже чи не кожного разу вам доводиться шукати спонсорів?


– Це співпраця і технологія існування мистецтва. Культура – це така штука, що якщо у неї не інвестувати, не займатися меценатством чи спонсорством, вона перетвориться у завод, хімію і шоу-бізнес. Я вважаю «Воплі Відоплясова» дуже добре балансують вже дуже багато років і нам не треба виживати і грати музику на потребу дня. Я думаю, що це ще пострадянський рудимент, що мистецтво мусить бути босим, голозадим, голодним, з вибитими зубами, не митим волоссям і тому подібне. Є специфіка українська.

Чому наша культура пасе задніх в порівнянні навіть з російською культурою, не кажучи вже з заходом? Все базується на середньому класі. Основний інвестор в масову культуру саме він. А середній клас в Україні ніяк не сформується.

За концерти не можна поставити такі ціни на квитки, щоб все окупилося. Ціни у нас вище європейських, а спроможність населення купити квиток недостатня. От саме цей дисбаланс і компенсують спонсори, і слава Богу, що так відбувається. Коли українці почнуть інвестувати в свою культуру, а це означає, що вони почнуть поважати самих себе, стануть більш егоцентричними, ситуація зміниться. Всі ці проблеми, якщо говорити про песимізм і «депресуху», то вони звідси. Коли ми почнемо звертати увагу на свої цінності, все повернеться.